ЗМІСТ РОБОТИ

1. Обчислити ВВП поточного року методом кінцевого використання та розподільчим.

2. Розрахувати реальний ВВП.

3. Розрахувати граничну схильність до заощадження.

4. Побудувати графік попиту на гроші при:

а) Незмінній швидкості обертання грошей

б) При зростанні швидкості обертання на 10%.

5. Проаналізувати стан зайнятості населення за останні роки.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) (Gross Domestic Product, GDP) – це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, які вироблені в країні за перший період часу (один рік).

Показник ВВП Виробничим методом підсумовує додану вартість, створену всіма галузями економіки під час виробництва товарів та послуг.

Розрахунок ВВП методом кінцевого використання (витратний метод) здійснюється підсумовуванням витрат усіх економічних одиниць, які використовують ВВП, - домогосподарств, фірм, держав та іноземців. Отже, ВВП (Y) за методом кінцевого використання – це сукупна вартість усіх товарів і послуг, необхідна для того, щоб викупити на ринку весь обсяг виробництва:

Y = C + I + G + NX,

де С – споживання (Consumtion), або кінцеві споживачі витрат домогосподарств на товари і послуги (за винятком витрат на придбання житла): витрати домогосподарства на предмети тривалого користування (автомобілі, телевізори...), товари поточного використання (хліб, молоко...), споживачі витрати на послуги (лікарів, перукарів...); I – інвестиції (Investment), або валові приватні внутрішні інвестиції. До валових приватних внутрішніх інвестицій відносяться витрати фірм на будівництво будівель і споруд, у тому числі житлове будівництво; витрати домогосподарств на придбання житла, обладнання, машин, механізмів, нових технологій, амортизація, амортизаційні відраховування, зміна товарно-матеріальних запасів; G – державні витрати (Goverment) органів влади на утримання армії, апарату управління, виплату заробітної плати працівникам державного сектору за відрахуванням трансфертів; NX – чистий експорт (Net Export).

Чистий експорт товарів і послуг – це величина, на яку зарубіжні витрати на вітчизняні витрати на іноземні товари і послуги:

NX = X – M.

У межах розподільчого методу ВВП визначається як сума доходів, створених резидентами країни за рік.

Розрахунок ВВП розподільчим (дохідним) методом підсумовує усі види чиникових доходів (чинники виробництва: праця і капітал, які беруть участь у виробничому процесі), а також включає два ком­поненти (амортизаційні витрати і непрямі податки на бізнес), які не є доходами.

ВВП має такі складові:

1.Амортизаційні витрати.

2.Чисті непрямі податки на бізнес = повні непрямі податки на біз­нес - субсидії. Фірми розглядають ці податки як витрати виробництва і тому до­дають їх до цін на продукти. До непрямих податків на бізнес на­лежать податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні пла­тежі.

3.Заробітна плата, внески підприємств на соціальне страхування та у різні фонди.

4.Рентні платежі — прибуток (дохід), що його отримують власники нерухомості, включаючи приписану (умовно нараховану) ренту за проживання у власних будинках. Приписана вартість — вар­тість товарів та послуг, які не продаються на ринку і не мають ринкової ціни. Орендна плата, яку власникові будинку довелося б сплатити за умови, якби він орендував аналогічний будинок або якби його будинок дійсно здавався в оренду, є імпутованою рентою, і входить у рахунки ВВП і як витрати, і як доходи власника будинку.

5.Чисті відсотки — різниця між відсотковими платежами фірм іншим секторам економіки та відсотковими платежами, що їх фірми от­римали від інших секторів.

6.Дохід від власності — чистий прибуток підприємств, які перебу­вають у приватній власності.

7.Прибуток корпорацій — податок на прибуток корпорацій, що його одержує уряд, дивіденди акціонерам, нерозподілений прибу­ток корпорацій.

Ці нерозподілені доходи корпорацій поряд із відрахуваннями на відновлення споживаного капіталу інвестуються або зразу, або в майбутньому на створення нових підприємств і закупівлю облад­нання.

У національних рахунках України підрахунок ВВП розподільчим методом охоплює такі економічні категорії:

Реальний ВВП розраховується за допомогою формули дефлятора.

Дефлятор ВВП, або індекс ВВП — індекс цін, який використо­вується для коригування номінального ВВП з урахуванням інфляції або дефляції і одержання на цій основі реального ВВП:

Гранична схильність до заощадження (MPS — Maginal Propensity to save) — це величина додаткового заощадження з однієї додаткової грошової одиниці використовуваного доходу, або показник того, на скільки одиниць зміниться обсяг заощадження за умови зміни вико­ристовуваного доходу на одиницю:

,

де DS — приріст заощаджень; DY — приріст використовуваного доходу.

Оскільки частина кожної грошової одиниці (гривні), яка не споживається, обов'язково заощаджується, то

Кількість грошей, яка необхідна для укладання угод, визначається за допомогою рівняння кількісної теорії грошей, яке має вигляд:

,

де М — кількість грошей в обігу; V— швидкість обертання грошей; Р — рівень цін; Y— обсяг випуску у реальному вираженні.

Рівняння показує зв'язок між сумою грошей та загальним обсягом операцій в економіці. PY— номінальний ВВП. МV— кількість грошей, які мають бути сплачені при закупівлі виробленої продукції. Функція транс акційного попиту на гроші має вигляд:

,

де k — кембриджський коефіцієнт, обернено пропорційний швид­кості обертання грошей.

Реальна величина транс акційного попиту виражається такою функцією:

.

Графік функції представлений на рис. 1.

Кут нахилу лінії транс акційного попиту завжди менший за 45°, оскільки величина k на практиці набуває значення від 1/4 до 1/5.

Рис. 1. Функція транс акційного попиту на гроші

У стабільній ринковій економіці, за результатами емпіричних дослі­джень, швидкість обертання грошової маси на рік становить від 4 до 5 обертів.

Згідно міжнародних стандартів все населення можна поділити на три категорії:

- зайняті;

- безробітні;

- особи поза робочою силою.

Зайняті – люди, котрі виконують якусь оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку.

Безробітні – це особи віком 15-70 років, які:

- не мають роботи;

- шукають роботу;

- готові розпочати або розпочинають роботу протягом наступних двох тижнів;

- зайшли роботу та чекають відповіді;

- зареєстровані в службі зайнятості;

- навчаються за направленням служби зайнятості.

Зайняті та безробітні складають економічне активне населення до робочої сили.

Розрізняють рівні зайнятості за статтю, віковими групами, місцем проживання.

Рівень зайнятості по країні можливо визначити як відношення зайнятих до осіб віком від 15 років і старші.

Навчально-методичне видання

Поиск по сайту: