Радіочутливість різних біологічних об’єктів

Чутливість частіше визначається смертельною дозою.

Для людини вона в середньому складає 6 Гр при умові загального рівномірного опромінення, тобто ще має значення який відсоток тканин опромінено.

Мінімальна летальна доза загального опромінення всього організму людини 4-5 Гр, абсолютна смертельна доза для ссавців знаходиться в межах 10 Гр (Грей) (граничною, що може призвести до променевої хвороби для людини вважається доза в 1 Гр). Якщо опромінити палець дозою мільйон Грей, то відбудеться некроз і самоампутація, він відпаде, а на всьому організмі опромінення позначиться мало. Навіть якщо неопроміненою залишається маленька частина організму (особливо кровотворної тканини, здатної до репарації), то відсоток виживаності збільшується. Для вірусів взагалі неможливо установити смертельну дозу. Навіть дуже великі для бактерій дози, можуть бути стимулюючими. Наприклад, в Лос-Аламосі (США) бактерії (які отримали назву Micrococcus radiodurens) зупинили ядерний реактор. Велика доза стимулювала їх розмноження. В циркулюючій воді, необхідній для охолодження реактора, доза досягала 10⁶ Гр за добу, що в мільйони разів вище абсолютно смертельної дози для простіших, не кажучи вже про ссавців. Вони розмножилися настільки, що вода стала густою і реактор зупинили. Цікаво, що у безхребетних тварин внутрішня середа дуже багата амінокислотами і ці тварини більш стійки до радіації, ніж ссавці. Було встановлено, що чим більш в організмі ссавців ендогених тіолових з'єднань, тим вони більш стійки до іонізуючого випромінювання. Крім того, виявлен паралелізм між чутливістю до радіації і стійкістю до ціанідів. Це наводить на думку, що під впливом іонізуючого випромінювання перш за все уражаються ферменти, які містять важкі метали (мідь та залізо). Миші та пацюки, у яких дихальний коефіцієнт вище, більш стійки до радіації ніж тварини з нормальним дихальним коефіцієнтом. Але іонізуюче випромінювання ми можемо використовувати як стимулююче в клінічній практиці. Як людина не може жити без світла, так і радіація є важливим стимулом для життя. Так, Марія Скадовська-Кюрі була впевнена, що радіація є важливим стимулом життя і навіть доказувала це експериментально на ізольованому серці жаби. Вона опромінювала його b-променями після того, як його зупинили і воно знову починало скорочуватись. Серцевий м'яз містить К, в якому 0,0019% радіоактивного. Особливо його багато в злакових, молодих рослинах, тому вони швидко ростуть. Генетик Кольцов вважав, що радіація являється одним із найважливіших факторів еволюції. Є теорія, що органіка з'явилась також за рахунок синтезу з неорганічних сполук під впливом іонізуючих випромінювань. Прикладом радіостимуляції може бути прискорення розвитку рослин при дії малих доз радіації.

Виділяють індивідуальні відмінності радіочутливості. Різні особи одного виду по-різному чутливі до іонізуючих променів. Блондини дещо більш чутливі ніж брюнети (як і до ультрафіолету).

Виділяють також тканинні відмінності радіочутливості. Ще в 1906 році французькі вчені І.Бергоньє та Л.Трибонді встановили, що найбільш чутливі до опромінення менш диференційовані, молоді, мітотично активні клітини. Це використовується в променевій терапії. Високу радіочутливість мають яєчка, яєчники, лімфатична тканина, кістковий мозок. Дуже чутлива кровотворна тканина, регулюючі нервова та ендокринна системи. Менш чутлива епітеліальна тканина, а ще менш сполучна та кісткова.

Ступінь радіочутливості нормальних тканин за морфологічними ознаками

Серед органів травлення найбільш чутлива тонка кишка, найменш – печінка.

Виживаність мишей після дії рентгенівськими променями при дозі 9,5 Гр в умовах екранування різних частин тіла

Поиск по сайту: