Форми прямої демократії в зарубіжних державах. Референдум як форма народовладдя: поняття, сутність, види

Це вибори, референдум, відкликання, народна ініціатива, народне вето. Референдум - це голосування виборців з будь-якого важливого питання державного життя у країні.

Питання, пов'язані з призначенням і проведенням референдуму, у багатьох країнах регулюються їх конституціями, законами про вибори чи спеціальними законами про референдум.

Процедура референдуму дуже схожа на процедуру виборів: і у виборах, і у референдумі беруть участь виборці. Ці процедури мають також відмінності. По-перше, вони відрізняються за об'єктом волевиявлення виборців. Під час виборів таким об'єктом є людина (кандидат у депутати чи на виборну посаду). При референдумі об'єктом волевиявлення є не людина (кандидат), а певне питання, з якого проводиться референдум, - конституція, поправка до конституції, закон, законопроект, будь-яка проблема, що стосується міжнародного статусу відповідної держави, або внутрішньополітична проблема. По-друге, процедури виборів і референдуму відрізняються за способом визначення результатів голосування. При виборах вони можуть визначатися як за мажоритарною, так і за пропорційною системою, а при референдумі - тільки за мажоритарною.

Види референдуму:

а) обов'язковий референдум;

Обов'язковість референдуму означає, що відповідне питання життя країни може бути вирішено тільки шляхом проведення референдуму і ніяк інакше. Перелік таких питань установлює Конституція (наприклад, про зміну правового статусу особистості, форми правління, форми політико-правового устрою, принципів виборчої системи, в ряді країн з питання вступу держави в міжнародні співтовариства тощо).

б) плебісцит;

Плебісцит - це голосування виборців, але часто плебісцитом називають голосування з питання про політичну долю держави або території, на якій воно розташоване. Хоча в деяких країнах (Бразилія, Пакистан) плебісцитом називають будь-який обов'язковий референдум.

в) всенародне опитування (консультативний референдум).

Всенародне опитування (консультативний референдум) являє собою лише з'ясування думки виборців з будь-якого питання, яке буде предметом розгляду в парламенті. Парламент враховує думку виборців (а може і не враховувати) при прийнятті закону

Відкликання – це дострокове припинення повноважень виборної посадової особи на основі рішення виборців.

Це одна із безпосередніх форм прямої демократії.

Приклади: окрім СРСР та ряду соціалістичних країн (країни колишнього „соціалістичного табору”, а нині - Куба, КНДР, КНР, Лаос тощо) імперативний мандат не набув поширення – серед „несоціалістичних” країн він законодавчо закріплений лише в країнах зі слабкими демократичними традиціями: Білорусі, Габоні, Ефіопії, Замбії, Зімбабве, Індонезії (право відкликання депутата мають партії), Екваторіальній Гвінеї (право відкликання депутата мають партії), Кот- д’Івуарі (партія має право ініціювати перед Конституційною Радою питання про дострокове припинення повноважень депутата, який вийшов зі складу фракції партії),Малаві, Намібії, Республіці Сейшели (право відкликання депутата мають партії), Тринідаді і Тобаго (партії мають право ініціювати відкликання депутата), Фіджі, Філіппінах, Шрі-Ланці (право відкликання депутата мають партії), Ямайці (партії мають право ініціювати відкликання депутата)

27. Поняття виборів. Види виборів за опосередкованістю волі виборців (навести приклади).
Вибори - це спосіб формування органів державної влади і наділення повноваженнями посадової особи через волевиявлення громадян. До головних функцій виборів можна віднести такі: 1)артикуляція інтересів різних соціальних груп; 2)мирне вирішення конфлікту між політичними акторами, що претендують на владу; 3)легітимація структур влади; 4)політична соціалізація і мобілізація громадян.
Вибори поділяються на: 1) прямі – вибори, під час яких виборці безпосередньо обирають своїх представників. (як правило, парламентські вибори і вибори до інших представницьких органів. (напр.. вибори деп.-тів нижньої палати Парл-нту, вибори През-нта в ряді країн – Фр., Єгипет) 2) непрямі: а) опосередковані -- воля виборців опосередкована спеціально вибраною колегією, яка створюється тільки з цією метою (обрання Президента у США); б) багатоступеневі -- воля виборців опосередкована діючим органом влади, на який покладено обрання іншого органу (КНР, Куба + президентські вибори у парламентських республіках).
+ виділяють змішані вибори (наприклад у ФРН та Італії висунення кандидатів здійснюється не тільки партіями, а й самими виборцями. При цьому для реєстрації кандидатів необхідно, щоб відповідні документи були підписані певною кількістю виборців по кожному округу). Якщо воля виборців опосередковується двічі, то вибори будуть триступеневими, тричі - чотириступеневими і т. ін.(КНР, Куба + президентські вибори у парламентських республіках).

28. Принцип свободи виборів. Зобов’язуючий вотум (навести приклади).
Принцип свободи виборів. Зобов'язуючий вотум.
Принцип свободи виборів (вільних виборів) передбачає вільне волевиявлення виборців та самостійне рішення брати участь у них чи ні. Передбачає свободу при голосуванні та свободу участі у виборах в якості кандидата. З цим принципом пов’язане питання абсентеїзму – неучасті громадян у виборах, ігнорування виборів (виміряються у відсотковому еквіваленті) та питання зобов’язуючого вотуму – це законодавчо встановлений обов’язок участі громадян у виборах (Італія, Туреччина, Люксембург, Бельгія). Санкції за абсентеїзм: внесення у списки судів (Італія), штраф (Бельгія), позбавлення політичних прав (країни Лтинської Америки).

29. Поняття та зміст виборчого права. Виборчі цензи. В об'єктивному розумінні термін «виборче право» - це су­купність юридичних норм, що визначають порядок проведення виборів (право одержання голосу участі у виборах, оскарження ре­зультатів і порушень на виборах). Основна його складова – принципи. Такі норми містяться в Конституціях (в основному принципи), в законах про вибори (часом це кодекси), актах президента та ін. Виборче право як суб'єктивне – це право конкретної особи (громадянина) брати участь у виборах (подiляється на активне i пасивне).

Активне виборче право - це встановлене законом право громадянина брати участь у виборах в органи державної влади насамперед шляхом голосування. Пасивне виборче право означає право балотуватись на вiдповiднi посади, тобто право бути обраним. Можливість на­дання активного і пасивного виборчого права завжди зумов­лювалась певними вимогами (цензами) до потенційних учас­ників виборів. Ці вимоги визначено в конституціях і виборчо­му законодавстві. Особа може мати активне право і при цьому не володіти пасивним (з 18 років у громадянина США появляється право обирати Президента, проте бути обраним може бути лише досягнувши 35 років). Протилежне співвідношення не зустрічається.

Виборчий ценз – це установлені кон­ституцією чи виборчим законом вимоги, яким повинна відпов­ідати фізична особа, щоб мати активне й пасивне виборче право.

1) ценз гром-ва (в Аргентині для отримання актив. виб. п-ва потріб. бути громадяном цієї держави 3 роки),

2) ценз осілості (для кандидата на пост Президента США – 14 років),

3) віковий ценз (при пасивному виб.п-ві значно вищий: 50 р. – для През-нта Італії, 40 р. – Естонії, 35 р. – Білорус., Груз., США; при актив.виб.п-ві більшість д-в ставлять вимогу досяг.18 років, 16 років – для Бразилії, Нікарагуа, Куби, Ірану, в деяких д-вах – 19-21 р.); 4) ценз статі; 5) реліг.ценз (напр.., щоб бути обраним в Парл-нт Ірану потрібно сповідувати іслам); 6) освітній ценз, його різновидом є ценз грамотності (в Африканс.д-вах – Руанда, Малаві, а також в Молдавії, Казахстані, Латвії, Литві, Естонії);

7) майн.ценз, його різновідністю є виборча застава, яка вноситься кандидатом перед його реєстрацією у виб.комісії і яка не повертається та йде в дохід д-ви, якщо кандидат не набере певної кількості голосів виборців (500 фунтів – Великобританія, 1000 франків – Фр., в цих д-вах необх.набрати 5 % голосів виборців, 200 дол. – Канада – 15 %);

8) заг.пр-лом є неможл-сть участі у виборах осіб, визнаних судом недієздатними;

9) ценз несумісності (в деяких д-вах вимагається вихід у відставку ще перед балотуванням)

10) моральний ценз (ст.48 К-ції Італії – можл-сть позбавл.актив.виб.п-ва у випадку споєння негідних поступків, вказаних в законі;

30. Конституційно-правовий зміст поняття виборчої системи. Загальна
характеристика виборчих систем
Виборча с-ма – це сукупність встановлених законодавством правил, принципів і критеріїв, з допомогою яких визначаються результати голосування, тобто мова йде про порядок висунення кандидатів, утворення виборчих округів, підрахунку голосів і розподілу депутатських місць, визначення результатів виборів, який дозволяє виявити, хто із балотуючих депутатів вибраний в якості депутата чи на конкретну виборну посаду.У деяких країнах як синонiм поняття виборчої системи використовується термiн <система представництва>. Існує три рiзновиди виборчих систем, кожний з яких має багато конкретних варiантiв. Це мажоритарнi, пропорцiйнi i змiшанi виборчi системи.
Виборча система — це встановлений конституцією і законодавством порядок визначення результатів виборів. мажоритарні, пропорційні і змішані виборчі системи.
Виборчі системи, в основу яких покладений принцип більшості, на-зиваються мажоритарними. Є дві головні їх форми. Мажоритарні виборчі системи абсолютної більшості, за якими обраним вважається той кан-дидат, який одержав 50 % встановленої в законі або загальної кількості поданих в окрузі голосів і ще один голос, Недолік ― голоси, подані за переможених кандидатів, фактично пропадають.
За правилами мажоритарних систем відносної більшості, обраним у виборчому окрузі визнається той кандидат, який набрав більше голосів, ніж кожний окремий його конкурент, хоча це і становить менше половини всіх поданих в окрузі. Мажоритарні виборчі системи відносної більшості завжди результативні.
Пропорційні системи. грунтуються на відповідності завойованих партією депутатських мандатів кількості одержаних нею на виборах го-лосів. Вибори за пропорційними системами проводяться в багатоманда-тних округах.
Змішані системи, яким властиві елементи мажоритаризму і пропор-ціоналізму. Кожному виборцю надається два бюлетені. Один подається за конкретного кандидата, другий — за список політичної партії.

Поиск по сайту: