Класицизм, романтизм, реалізм - провідні художні течії в культурі XIX ст

На початку XIX ст., під впливом вражень від результатів археологічних досліджень в Італії і Греції, виникає нова хвиля класицизму, який у досягненні ідеальних форм відмовлявся від випадкового, мінливого і тимчасового. Зокрема, особливість цього стилю полягала в простоті, наближеній до аскетизму: Казанський собор (1801-1811) - арх. А- Вороніхін; ансамблі Василівського острова з приміщенням Біржі в Петербурзі (1804-1816) - арх. Тома де Томон; Мюнхенська гліптотека (перша пол. XIX ст.) - арх. Кленце.

Наполеонівська доба у Франції (1804-1814) пов'язана з піднесенням ампіру (від франц. ітріге— імперія) - стилю в архітектурі і мистецтві пер­ших трьох десятиріч XIX ст. (іл. 68, 69), основу якого становили традиції величної архітектури Стародавнього Єгипту і Стародавнього Риму. Архітектура ампіру уславлювала національну могутність, військові перемоги держави, владу імператора. Найкраще ці ідеї відбивалися у спорудженні обелісків» колон» тріумфальних арок (Вандомська колона , Тріумфальна арка в Париж і). Архітектурні споруди були прикрашені орнаментами з мотивів єгипетських рельєфів, орлами, лавровими вінками, зображеннями левів та фантастичних тварин."

Під впливом французького згодом вирізняється російський ампір - художній стиль, що відбивав претензії імператорського двору Росії на статус світової столиці після перемоги у війні 1812 р. Його провідниками були архітектори К. Россі , В. Стасов , О. Монферран . Вони перетворили Санкт-Петербург на імперське ампірне місто, де панували симетрія, гармонія» пропорційність і статичність забудови центру. Згодом класицизм і надмірно пафосний ампір увійшли в протиріччя з національними художніми традиціями різних країн. Жорстка нормативність класицизму, схематизм художніх образів, спрощеність естетичних оцінок виявилися недостатніми в мінливому світі XIX ст. Саме це привело до піднесення нової течії -романтизму.

Романтизм: причини появи та особливості у художній культурі. Творчість Ф.Шіллера і Й.В.Гете, Д.Байрона, В.Гюго, Е.Делакруа, Ф.Гойя, В.Скотта.

Романтизм (від. франц., - дивне, фантастичне) - ідейний і художній напрям у культурі першої половини XIX ст., який характеризується відмовою від нормативного мислення, особливим наголосом на інди­відуальності митця, цікавістю до всього неповторного, несхожого, сприйнят­тям природи як безкінечного процесу становлення і руйнування. Цей стиль охопив усі сфери духовного життя і всі види мистецтв.

Становлення романтизму зумолене багатьма при­чинами, найважливішою з яких був історичний досвід європейських революцій, передусім Великої французької. Роман­тизм намагався протиставити утилітаризмові й нівелюванню особистості свободу й досконалість, пафос особистої й суспільної незалежності. Своєрідною основою романтичного світосприй­мання можна вважати суперечність між теоретично сформова­ною системою Ідеалів І реальною дійсністю, не здатною ре­алізувати ідеал практично. Тому в романтизмі співіснують утвердження самоцінності духовно-творчого життя людини, зображення сильних пристрастей, заклики до національно-виз­вольної боротьби, просякнуті мотивами «світової скорботи» «світового зла*, Ідеалпащью минулого, зокрема, середньовіччя з реліпйно-містичними настроями.

Хронологічно романтизм пов'язаний з останнім десятиліттям XVIII І першою половиною XIX ст. В 50 -60-тіроки XIX ст. риси романтизму поступово «розмиваються», дедалі яскравіше на перший план починає виступати реалістична тенденція.

Теорію романтизму започаткували діячі німецької культури Новаліс, ФрідріхШлегель.

Після Німеччини практично всі країни Європи проходять через романтизм як форму звернення до внутрішнього духовного світу людини, протиставляю9чи його реальній дійсності яка, на думку романтиків, не відповідала «вічним» ідеалам. До 1820 р. романтизм переважно розвивається в німецькій та англійській літературі, а пізніше в літературі й мистецтві Італії, Франції та інших країн.

Перша половина ХІХ ст. – чи не найяскравіший період в історії німецької культури взагалі. На цей час припадає останній період творчості класика німецької літератури Йоганна Вольф­ганга Гете (1749—1832). Його літературну спадщину не можна пов'язати з якимось одним напрямом. Адже він пройшов склад­ний шлях трансформації від класицизму й романтизму до яскраво виражених реалістичних тенденцій. Якщо роман «Роки вчення Вільгельма Мейстера» літературознавці називають «по­слугою» романтикам, то «Фауст» і «Іфігенія» — це «велике узагальнення романтизму» й початок шляху до реалізму.

Гете не лише видатний поет, засновник німецької літератури нового часу, але й мислитель, учений, політичний діяч. Його теоретичні праці «Звичайне наслідування природи. Манера. Стиль» (1789), «Правила для акторів» -(1803), «Вчення про колір» (1810) та інші відіграли плідну роль у розвитку європейської естетики.

«Барабанщиком революції» називав себе видатний німець­кий поет Генріх Гейне (1797—1856) — сучасник революцій 1830 і 1848 р. Поет стояв на прогресивній, радикальній політичній позиції, підтримував ідеї утопічного соціалізму, був прихильни­ком соціальне активного мистецтва. Водночас він показав, наскільки психологічно складно розвивається мистецтво, са­мосвідомість митця в періоди історичних зламів. Залишаючись, по суті, романтиком, Гейне все-таки знаходить сили виявити слабкі, наївні риси романтизму. З цього погляду не втрачають свого значення теоретичні дослідження Г. Гейне: «До історії релігії та філософії в Німеччині» (1834) і «Романтична школа» (1835).

У перші десятиліття XIX ст. завершується життя ще одного видатного представника німецької культури — Людвіга ван Бет­ховена (1770—1827), Цей виразник традицій віденської класичної школи став засновником героїчного стилю в музиці. У творчості композитора знайшли відображення ідеї французької революції. Глибоко гуманістичні симфонії (3-тя «Героїчна», 9-та — з хором на текст оди Ф. Шіллера «До радості»), 32 фортепіанні сонати, квартети, романси тощо стали надбанням світової культури, свідченням появи нової музики — музики XIX ст.

Герої романтизму були видатними і особливими. Ух вирізняв ліризм» самотність, здатність до жертовності, до бунту. Реальні обставини життя людей майже не цікавили романтиків. Яскраві, неординарні характери Їх героїв розкривалися на фоні стихії природи, суспільних потрясінь, стародавніх подій історії. Романтики прагнули створити в мистецтві недосяжне - Ідеальний і досконалий світ людських взаємин. Тому романтичні твори мають два виміри - ідею найвищих людських чеснот і відкидання спотвореного реального життя (Д. Г. Байрон, "Пригоди Чарльз-Гарольда"). Природа була вічною цінністю у творчості романтиків, її стихія заворожувала, збігалася з людськими пристрастями, проте завжди залишалася вільною і нескореною (М. Лермонтов, "Демон", "Думи"). Красою мистецтва вони воліли врятувати світ. Це був час тріумфу поезії.

Велике значення для європейських народів мало зацікавлення романтиків національними традиціями, народними мовами, звичаями, подіями минулого, насамперед середньовіччям (історичні романи В. Скотта). Письменники-романтики відкрили європейцям ідеалізоване минуле, зацікавили мандрами (Д. Фенимор Купер "Останній з могікан"), пізнанням невідомого. Романтизм сприяв появі й популярності нових жанрів (зародження професійної журналістики і критики – Е. По ), відкрив нові можливості для творчого експерименту (народні казки братів Я. і В. Грімм, казки-фантазії Е Гофмана ).

Романтизм у живопису вирізнявся динамізмом композиції, стрімкими рухами зображень, яскравими кольорами, контрастом світла і тіні, екзо­тичністю сюжетів. Риси художніх творів епохи класицизму - велич, ретельне вимальовування деталей, статичність фігур - відійшли в минуле. Художні романтичні твори першої половини XIX ст. зображували в портретах характерні риси, сум'яття почуттів, драматизм і трагічність образу. У романтизмі на той час не було певної системи принципів, це було більше відчуття, емоційний твір.

У живопису романтизм представлений кількома напрямами. Для майстрів французького романтизму більш характерна динамічна тематика з героїчним або драматичним змістом. Першим художником цього напряму вважають Г. Жеріко (1791-1824) - палкого прихильника героїки наполеонівської доби. Поєднання прийомів класицизму і романтизму дало неперевершений результат у головному полотні його творчості "Пліт Медузи " . Е. Делакруа (1798-1863) - лідер романтизму в образотворчому мистецтві, тематика творів якого приводила до дискусій, адже митець не обходив трагічних сторінок революційних подій першої половини XIX ст. в Європі ("Різня на Хіосі" , "Свобода на барикадах" ).

Англійський романтизм характеризувався - фантастичними і релігійно-міфічними мотивами (У. Блейк , У. Тернер ), а також створенням перших етюдів на пленері (Д. Констебл , "Собор у Солсбері з саду єпископа " , "Віз для сіна " ),

У російському романтизмі провідна роль належала портрету і пейзажу (О. Кипренський, А. Брюллов .