IІІ. Захисні психічні механізми

У зв'язку з тим, що як вже описувалося, згідно 3.Фрейду, в людській психіці відбувається постійний конфлікт між рівнями особистості, для пом'якшення спричиненого цим конфліктом почуття напруженості і провини людська психіка виробила ряд захисних механізмів, покликаних несвідомо придушувати ту інформацію, яка суперечить вимогам цензури "Над-Я" і може травмувати особистість.

Перш за все – це, вже згадане вище, витіснення. Під цим поняттям передбачається механізм придушення і наступного вигнання зі свідомості імпульсу, стимулюючого у індивіда почуття напруги, неспокою і тривоги. Цей механізм відрізняється від свідомого придушення якогось виду усвідомленого бажання ("перебуваючи в суспільстві, я усвідомлюю бажання почухатися, але зумисне й усвідомлено його придушую"). Механізм витіснення має справу з неусвідомленими імпульсами. Наприклад, людині необхідно прийняти якесь важке, болісне для нього рішення. Він довго збирається, готується до цього рішення, ретельно все обдумує, не може зважитися на конкретну дію. Все це наповнює його напругою, занепокоєнням, тривогою. І ось "раптом" він "забуває" про цю справу. Має місце тимчасове "третє" рішення, причому мова йде не про свідоме ухилення від прийняття рішення. Це - не лицемірство. За рахунок механізму витіснення небажана інформація, що непокоїть і напружує людини, на час зникає, звільняючи його психіку.

Наступний захисний механізм - це утворення протилежної реакції. Тут мається на увазі зміна неприйнятної, нестерпної для свідомості тенденції на протилежну. Прикладів можна навести більш ніж достатньо. Скажімо, підліток відчуває потяг до дівчинки, що в його середовищі, думка якого для нього в цей віковий період занадто значима, викликає глузування і сприймається вкрай негативно. Тоді відбувається як би зміна знака "плюс" на "мінус". Підліток стає агресивним саме по відношенню до об'єкта прихильності. Стає "переслідувачем, гонителем, мучителем" саме цієї дівчинки. Якраз надмірна підкресленість почуття чи поведінки (не просто ігнорує, а переслідує) служить підтвердженням механізму протилежної реакції. Можливо, цей механізм лежить в основі появи неприязних почуттів по відношенню до того, хто зробив багато доброго і важливого, але був свідком не найприємніших властивостей людини і не кращих періодів його життя.

Проекція - це несвідома спроба звільнитися від якихось нав'язливих тенденцій, оцінюваних особистістю як негативні, шляхом приписування їх іншому або іншим. Традиційний приклад механізму проекції - це уявлення про аморальність та сексуальну розбещеність оточуючих старої діви з її пригніченими, але аж ніяк не знищеними сексуальними устремліннями і потягами. Механізм проекції універсальний в сфері національних і расових упереджень (ксенофобія), коли ненависній етнічній групі приписуються власні, але не усвідомлювані негативні риси і властивості. Таким шляхом ці тенденції отримують певний вихід, напруга розряджається при тому, що моральні установки самосвідомості не страждають, залишаються вихідними.

Однією з форм проекції є механізм зганяння, іноді описуваний окремо. Тут мається на увазі несвідома орієнтація імпульсу або почуття з одного об'єкта на інший, частіше більш доступний. Цей механізм дуже поширений в повсякденному житті - емоції спрямовуються або на більш близьку людину, або - на більш слабкого (наприклад, неприємності на роботі і приниження з боку начальника призводять до зганяння накопичених емоцій на дружині, дітях). В рамках цього механізму виникла розхожа ідіома "цап-відбувайло". Це саме та фігура, на яку орієнтований механізм зганяння певної особи, або групи осіб.

Захисний механізм, що отримав назву "раціоналізація", передбачає певного роду самообман, коли має місце несвідома спроба раціонально обгрунтувати безглуздий, абсурдний імпульс чи ідею. Людині властиво когнітивне ставлення до своєї поведінки, тобто раціонально його пояснювати собі та оточуючим, навіть якщо воно ірраціонально. Раціоналізація повсюдно зустрічається в повсякденному житті людини. Наприклад, людина, не заступившись за несправедливо скривдженого, рятуючи свою самоповагу, заявляє, що він "не знав", "не встиг" і т.п. Дуже часто зустрічається посилання на якісь "інтереси справи" (здійснював непорядні вчинки, але не через власні вади, а в ім'я якихось загальних інтересів). Можливо, в рамках цього механізму стане більш ясним сенс прислів'я "з вовками жити, по-вовчому вити ". Цікаво, що раціоналізація яскраво себе проявляє у феномені, так званого, постгіпнотичного навіювання, коли гіпнолог вселяє випробуваному в стані гіпнотичного трансу якусь безглузду дію, яку той повинен здійснити після того, як буде виведений з цього стану. Наприклад, випробовуваний повинен запропонувати гіпнологу потанцювати. Коли постгіпнотичне явище здійснено, і випробуваного запитують, чому він запропонував настільки неадекватну в даній обстановці дію, відповідь завжди звучить в площині механізму раціоналізації ("А мені здалося, що оголосили танці" і т.п.).

Останнім з основних захисних механізмів, описаних Фрейдом, є сублімація. Тут передбачається перетворення соціально та морально неприйнятного імпульсу в прийнятний, допустимий. Можна говорити про переадресування потоку енергії з одного каналу на інший. Згідно авторові, основною енергією, що підлягає переорієнтуванню, є лібідо. Так, наприклад, людина, що не має можливість отримувати адекватну сексуальну розрядку, перемикається на інший вид діяльності (наука, спорт, політика, мистецтво і т.д.) [7, c.85].

В цілому захисні механізми покликані підтримувати відому цілісність, стійкість та ідентичність індивідуальної самосвідомості в умовах, коли конфлікт різних установок ставить його під загрозу. Важливість зазначеного добре зрозуміла психіатрам, тому що нестійкість самооцінок, розірвана самосвідомість, і відсутність послідовних і адекватних уявлень про самого себе обумовлюють симптоматику багатьох психічних захворювань.

В історії психоаналізу вражає не тільки різноманітність його тлумачень і оцінок, велика кількість послідовників Фрейда, але і якесь нав'язливе прагнення до його неприйняття і критики. Десятиліттями у вітчизняній літературі йшло негласне змагання з найбільш витонченої лайки 3.Фрейда. Самі ж роботи Фрейда не видавалися і широкому колу читачів були невідомі. Чому не відбулося те, що відбувається з помилковими теоріями? Чому психоаналіз не забутий? Причину опору психоаналізу Фрейд бачив саме у існуванні захисних механізмів у кожного з нас: "У справі визнання психоаналізу обставини надзвичайно несприятливі... Важко привести людей до переконання в реальності несвідомого і навчити їх тому новому, що суперечить їх свідомому знанню " [8, c.14].

Поиск по сайту: