Ці місця пронизані численними іонними каналами, завдяки чому вони є електро-

збудливими частинами аксона і в них може розвиватися ПД. Відстань між сусідніми пе­ретяжками складає 0,2-2 мкм залежно від товщини нервового стовбура: чим він товстіший, тим ця відстань більша.

Немієлінізовані волокна не ма­ють мієлінової оболонки і вкриті тільки шванівськими клітинами, між шванівськими клітинами і осьвим циліндром є щілина 15 нм (150 А), яка заповнена міжклітинною рідиною. У зв`язку з такою будовою поверхнева мембрана осьового циліндру сполучається з оточуючою волокно міжклітинною рідиною. Тому збудження у них може виникати будь-де. При нанесені подразнення на таке волокно відбувається двобічне розповсюдження збудження.

У м'язових і немієлінових нервових волокнах збуджен­ня розповсюджується безперервно «від крапки до крап­ки», по мієліновому нервовому волокну — стрибкоподіб­но від одного вузла до іншого, а інколи перестрибує через 2—4 вузли. Такий тип проведення збудження нази­вається сальтаторним. Швидкість сальтаторного роз­повсюдження значно вища, ніж безперервного. У сальтаторному вона досягає 120 м/с, а у безперервному м'я­зовому волокні — 0,5 м/с і менше.

У немієлінізованих волокнах швидкість поширення ПД залежить і від опору ак­соплазми аксона. Цей опір, у свою чергу, зумовлений діаметром волокна: чим мен­ший діаметр, тим більший опір. Тому швидкість поширення збудження в тонких волокнах найменша (до 0,5 м/с).

За швидкістю проведення збудження нервові волокна поділяютьсяна три групи:

- А - мієлінові, швидкість 70-120 м/ с (наприклад, аксони мото­нейронів передніх рогів спинного мозку);

В - мієлінові, швидкість 3-18 м/с (наприклад, прегангліонарні волокна автономної нервової системи);

С -безмієлінові, швидкість до 3 м/с (наприклад, постгангліонарні волокна сим­патичної нервової системи).

Закони проведення збудження по нервовому волонку.

1. За­кон анатомічної і фізіологічної ціліс­ності волокна — проведення збудження в нерві можливе лише за умови його абсо­лютної цілості і нормального функціональ­ного стану.

2. Закон двобічного проведення збудження — збудження поширюється в кожному нерво­вому волокні в обох напрямках від точки подразнення.

3. Закон ізольованого проведення збудження. У нервовому стовбурі, що складається із безлічі нервових волокон, збудження з одного нервового волокна на сусідні не передається.

V. ФІЗІОЛОГІЯ М`ЯЗІВ.

Одним із найважливіших чинників роз­витку тваринного світу є активний рух. Рухи можуть здійснюватися в межах само­го організму, а також забезпечувати його активне переміщення у просторі.

М'язи людини поділяються на три групи:

- посмуговані скелетні,

- посму­говані серця і

- непосмуговані (гладенькі).

Для всіх м'язів характерні:

- збудливість (здатність відтворювати ПД),

- провідність (здатність до проведення збуд­ження уздовж м'язового волокна) і

- скоротливість (здатність змінювати свою довжину й напругу).

Посмуговані м'язи

мають попе­речну смугастість, яка зумовлена чергуванням ділянок з різним заломленням світла, що помітно під світловим мікроскопом.

Посмуговані м'язи складаються з воло­кон (симпластів) двох типів - червоних і білих.

Червоні м'я­зи мають тонкі волокна, багаті на сарко­плазму, де міститься значна кількість ядер і мало м'язових міофібрил. У саркоплазмі цих м'язів міститься пігмент міоглобін, який, подібно до гемоглобіну крові, здатний зв'я­зувати й віддавати кисень. Ті м'язи, які щодня і майже без­перервно працюють, забезпечуючи певну позу людини, називають статичними, або тонічними, м'язами. Вони мають бу­дову, властиву червоним м'язам. Червоні волокна беруть участь у рухах, де потрібна витривалість і ритмічність:ходіння, біг, плавання, підтримання вертикального положення тіла

Білі – цем'язи, що містять товсті волокна і значно більше міофібрил, рівномірно розподілених у саркоплазмі, мають світліший колір. М'язи, які здійснюють швидкі й сильні скорочення, є білими, їх ще називають фазними, або тетанічними, м'язами. Білі волокна забезпечують здійснення важкої але нетривалої роботи.

(симпласт).