ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ. Відповідно до навчального плану студент денної форми навчання виконує індивідуальне навчально-дослідне завдання (ІНДЗ) за відповідним варіантом

Відповідно до навчального плану студент денної форми навчання виконує індивідуальне навчально-дослідне завдання (ІНДЗ) за відповідним варіантом, номер якого визначається викладачем. На виконання ІНДЗ відводиться 10 годин навчального навантаження. ІНДЗ виконується у вигляді текстового файлу та друкованого тексту на папері формату А4. Загальний обсяг ІНДЗ має складати від 15 до 25 сторінок друкованого тексту разом з таблицями та списком використаної літератури.

Теми рефератів:

1. Місце і роль банків в системі ринкової інфраструктури.
2. Правова основа діяльності банків. Види та функції банків.
3. Еволюція банківської системи.
4. Створення та державна реєстрація банків.
5. Порядок надання банкам ліцензій та письмових дозволів на здійснення банківських операцій.
6. Роль, структура та принципи діяльності НБУ.
7. Формування власного капіталу банку.
8. Склад, структура і економічна характеристика банківських ресурсів.
9. Активні операції комерційних банків та їх види.
10. Види депозитних рахунків форми залучення банками додаткових ресурсів.
11. Характеристика банківських резервів та їх призначення.
12. Страхування вкладів в Україні тв за кордоном.
13. Фінансова звітність банку.
14. Принципи проведення безготівкових розрахунків.
15. Форми безготівкових розрахунків
16. Види міжбанківських розрахунків
17. Розрахунки через систему електронних платежів.
18. Міжнародна електронна мережа банківських розрахунків.
19. Касові операції банку.
20. Кредитний потенціал банку.
21. Класифікація банківських кредитів та організація процесу кредитування в банку.
22. Методи оцінки кредитоспроможності позичальника.
23. Форми забезпечення повернення кредиту.
24. Регулювання НБУ кредитної діяльності банків і створення внутрішньобанківської системи управління кредитним ризиком..
25. Операції банків з цінними паперами.
26. Види інвестиційної стратегії банку.
27. Сутність та класифікація векселів. Операції з векселями.
28. Валютні операції банків.
29. Джерела доходів та видатків банку.
30. Ліквідність та платоспроможність банків, їх показники.
31. Основні показники ефективності діяльності банків.
32. Нетрадиційні банківські послуги та операції в Україні.
33. Розвиток банківських послуг у всесвітній мережі "Інтернет".
34. Особливості нагляду НБУ за діяльністю проблемних банків.
35. Запровадження тимчасової адміністрації в банках.
36. Ліквідація банків.

5. Рекомендована література:

5.1. Базова література:

1. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 року, № 2121-III із змінами та доповненнями.

2. Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 року, № 679-ХIV із змінами і доповненнями.

3. Банківські операції: / М.І. Крупка, Є.М Андрущак, Н.Г. Пайтра; за ред. д-ра екон. наук, проф. М. Крупки. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2011.- 312с.

4. І.Г. Скоморович Банківські операції: Навчальний посібник.- Львів: Видавництво ПП «Магнолія 2006», 2010.- 482с.

5. Любунь О.С., Раєвський К.Є. Банківський нагляд: Підручник – К.: Центр начальної літератури, 2005. – 416с.

6. Петрук О.М. Банківська справа:Навчальний посібник/ За ред..д.е.н., проф. Ф.Ф. Бутинця. - К. Кондор, 2004. – 461 с.

5.2. Допоміжна література:

1. Закон України від 07.12.2000 року, № 2121-ІІІ (із змінами і доповненнями). Про банки і банківську діяльність.

2. Закон України від 07.12.2000 року, № 2121-ІІІ (із змінами і доповненнями). Про банки і банківську діяльність.

3. Закон України від 14.05.1992 року, № 2343-XII. Про банкрутство.

4. Закон України від 23. 09. 1994 року N 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»

5. 7. Інструкція № 7. Про безготівкові розрахунки.

6. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. – К.: Знання, КОО, 2000. – 378 с.

Електронні ресурси:

1. Законодавчі документи http://zakon.rada.gov.ua/l

2. Електронні варіанти книг: http://www.ebk.net.ua/Book/Bank/

http://pidruchniki.ws/15840720/bankivska_sprava/

http://studentam.kiev.ua/

3. Урядовий портал www.kmu.gov.ua

Інформаційні ресурси:

1. Наукова бібліотека НУВГП – м. Рівне, вул. Приходька, 75, тел. 22-25-39.

2. Обласна наукова бібліотека– м.Рівне, майдан Короленка,6, тел. 22-10-63.

6. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ:

Аваль векселя – це згода третьої сторони виконати всі умови векселя в т.ч.і його сплату.

Авізо – це внутрішньобанківський документ, в якому зазначені відповідні бухгалтерські проводки на зарахування або стягнення грошей.

Агентські послуги – це послуги, які банк здійснює за уповноваженням клієнта.

Акредитив являє собою умовне грошове зобов’язання банку, яке видається ним за дорученням клієнта на користь його господарського партнера (контрагента) по угоді, за якою банк, що відкрив акредитив (банк-емітент), зобов ’язується здійснити платіж постачальнику чи надати повноваження іншому банку по здійсненню таких платежів за умови надання постачальником документів, що обумовлені акредитивом.

Активні операції – це розміщення банками наявних у їх розпорядженні коштів з метою одержання доходу та забезпечення ліквідності.

Акцепт векселя – це згода сплатити вексель.

Банк банків – одна з функцій центрального банку, що зводиться до розрахунково-касового і кредитного обслуговування комерційних банків.

Банк в економічному розумінні – це фінансовий посередник, який виконує комплекс базових операцій грошового ринку: мобілізацію коштів, надання їх в позички, здійснення розрахунків між економічними суб ’єктами.

Банк в правовому відношенні – це будь-який фінансовий посередник, що виконує одну або декілька операцій, віднесених законом до банківської діяльності.

Банківська гарантія – це безвідзивне зобов’язання банку виплатити певну суму у випадку, коли третя особа не зробить цього.

Банківська система – законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю.

Банківське регулювання - одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Банківський вексель – це цінний папір, що містить безумовне боргове зобов’язання банку про сплату визначеної суми векселедержателю у конкретному місці та в вказаний строк.

Банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими фінансово-кредитними установами у процесі їх діяльності законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників.

Банківський переказ – операція банку з виконання доручення клієнта по переведенню грошей в інший (закордонний) банк для виконання його грошових зобов ’язань.

Банківський процент – узагальнена назва процентів по операціях банків.

Банківські резерви – активи банків, які вони зберігають у високоліквідній формі (готівка в касах, депозити на рахунках в інших банках).

Банківські ризики – загроза втрат, що зумовлена специфікою банківської діяльності. Існують: кредитний, процентний, валютний ризики, ризик зловживання тощо.

Банк-кореспондент – банк в якому відкрито рахунок іншого банку.

Валютна позиція — співвідношення вимог та зобов'язань банку в іноземній валюті. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності - відкритою. Відкрита позиція є короткою у разі, якщо обсяг зобов'язань по проданій валюті перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо вимога по купленій валюті перевищує обсяг зобов'язань.

Виконуючий банк – банк, що прийняв від банку-емітента акредитив та дав згоду виконувати виплати на користь постачальника, на якого він виставлений.

Відкритий ринок — ринок, на якому здійснюються операції з купівлі - продажу цінних паперів між особами, що не є первинними кредиторами та позичальниками, і коли кошти внаслідок продажу цінних паперів на такому ринку надходять на користь держателя цінних паперів,а не їх емітента.

Використовується центральними банками для купівлі - продажу, як правило, короткострокових державних цінних паперів з метою регулювання грошової маси. Внаслідок купівлі збільшується вкладення коштів в економіку, внаслідок продажу –зменшується.

Власний капітал (кошти) банку – це статутний та резервний фонди, фонди економічного стимулювання, інші спеціальні фонди та нерозподілений прибуток.

Гарантійний лист – письмовий документ, за допомогою якого оформляється гарантія.

Гарантія – це письмове зобов ’язання третьої сторони сплатити борг за позичальника, якщо той не зможе цього зробити сам.

Графік повернення позички – це документ, в якому зазначені суми і дати повернення заборгованості банку.

Грошовий мультиплікатор – процес створення нових банківських депозитів на основі додаткових резервів, що надійшли в систему ззовні. В результаті мультиплікації обсяг нових депозитів значно перевищує суму додаткових резервів, що надійшли в систему.

Грошово-кредитна політика - комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу.

Грошово-кредитна політика – сукупність заходів центробанку, спрямованих на регулювання пропозиції (маси) грошей.

Дебіторські рахунки – це рахунки бухгалтерського балансу, на який обліковується розрахунки між постачальником та покупцем продукції і послуг, що ще не закінчені.

Депозитний процент – норма доходу, яку виплачують банки своїм клієнтам по їх депозитах.

Депозитний сертифікат – цінний папір, що використовується юридичною особою для оформлення своїх депозитів в банку.

Депозитні операції – операції, що проводить банк, коли залучає кошти клієнтів.

ДЕПО-рахунки – рахунки, на яких ведеться облік придбаних цінних паперів. Вони належать до позабалансових рахунків.

Дисконт – облік векселів і обліковий процент, що стягується банками при обліку векселів.

Додатковий капітал – це грошові кошти, що доповнюють загальний власний капітал.

Документарне інкасо – це доручення експортера (кредитора) своєму банку одержати від імпортера (платника, боржника) безпосередньо або через інший банк певну суму або підтвердження (акцепт) того, що ця сума буде сплачена в установлені строки.

Документарний акредитив – це грошове зобов’язання банку, яке виставляється на підставі доручення його клієнта - імпортера на користь експортера.

Доміціляція векселя – це банківська послуга векселедавцю щодо оплати векселя за його рахунок.

Дружній банківський вексель – це вексель, який виставляється та акцептується в банку з метою переобліку та одержання грошей на короткий строк. Такі векселі є “чистими”, тобто вони не пов ’язані з іншими документами, що підтверджують товарні поставки.

Економічний норматив діяльності банку – це показник, що характеризує той чи інший напрямок діяльності банку.

Економічні нормативи – це показники, які встановлюються комерційним банкам НБУ.Дотримання їх є обов ’язковим для усіх комерційних банків.

Євровалюта – це будь-яка з основних видів валют за межами країни походження цієї валюти.

Запозиченні кошти банку – кошти, які банк залучає шляхом випуску облігацій або міжбанківських кредитів.

Застава – це надання заставодавцем (експортером) товарів своєму кредитору як забезпечення під борг. Хоча володіння переходить до одержувача застави (банку), юридичне право власності залишається за заставодавцем. Застава надає одержувачу застави право продажу товарів, якщо станеться відмова платежу по цьому боргу.

Золотовалютний резерв - резерви України, відображені у балансі Національного банку України, що включають в себе активи, визнані світовим співтовариством як міжнародні і призначені для міжнародних розрахунків.

Інвестиційні операції – це операції, що пов’язані з придбанням і продажем банками цінних паперів (акцій, облігацій) на ринку.

Інкасація готівки – це переміщення її з кас підприємств і установ до кас комерційних банків.

Інкасо – банківська операція по стягненню грошових коштів з платника на користь одержувача на підставі письмового доручення останнього з наданням відповідних документів.

Інсайдер -особа (юридична або фізична), яка має доступ до конфіденційної інформації про справи банку завдяки своєму службовому становищу, участі у капіталі банку, родинним зв'язкам і має можливість використовувати своє становище у власних інтересах.

Іпотека – це застава нерухомого майна.

Казначейські зобов'язання - боргові цінні папери, що емітуються державою в особі її уповноважених органів, розміщуються виключно на добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб і засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового доходу або інші майнові права, відповідно до умов їх випуску.

Комерційний банк – це будь - який банк, що функціонує на другому рівні банківської системи. Таке трактування комерційного банку характерне для банківського законодавства України.

Контокорентний рахунок – рахунок, на якому обліковуються власні кошти клієнта (кредитове сальдо)і кредити банку (дебетове сальдо).

Кореспондентський рахунок – рахунок, який відкриває один банк другому для здійснення взаємних розрахунків.

Кредитна лінія – це різновид ліміту кредитування, але, якщо ліміт встановлюється,як правило, на квартал (місяць), то кредитна лінія діє протягом 6-12 місяців.

Кредитна система – більш широке явище ніж банківська система, оскільки включає, крім останньої всіх небанківських фінансових посередників.

Кредитний інспектор – спеціаліст, що займається питанням короткострокового та довгострокового кредитування клієнтів банку.

Кредитний ризик – це ризик неплатежу за банківським кредитом та процентами.

Кредитний ризик – це ризик неповернення в установлений строк наданої банком позички.

Кредитор останньої інстанції - це, як правило Національний банк України, до якого може звернутися банк або інша кредитна установа для отримання рефінансування у разі вичерпання інших можливостей рефінансування. Національний банк України має право, але не зобов'язаний, надавати кредити для рефінансування банку, якщо це не тягне за собою ризиків для банківської системи.

Крива пропозиції – вихідна з ліва направо лінія графіку.

ЛІБОР – процентна ставка, що застосовується на Лондонському ринку банками першої категорії для сплати їх взаємних депозитів.

Ліквідні кошти – кошти, які можна трансформувати в готівку за короткий строк та без значних втрат шляхом реалізації.

Ліквідність – здатність банку в будь-який момент часу виконувати свої зобов ’язання перед вкладниками (фізичними та юридичними особами) в грошовій формі, на першу вимогу та в повній сумі.

Ліквідність банку – здатність банку оплатити всі претензії, що пред’являють до нього клієнти.

Ліміт кредитування – це гранична сума, яку позичальник може отримати в банку.

Міжбанківський кредит – це кредит, що був наданий одним банком іншому.

Неплатоспроможність -це:

-неспроможність протягом одного місяця виконати законні вимоги кредиторів;

-зменшення розміру власних коштів до суми що становить менше однієї третини суми,

встановленої Національний банком України як мінімально необхідної.

Облікова ставка – ставка процента, яку стягує центробанк при наданні позичок комерційним банкам.

Облікова ставка Національного банку України — виражена у відсотках плата,що береться Національним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу по них і утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші.

Облікова ставка НБУ – величина плати (у процентах), що стягується Національним банком України за проведення операцій по кредитуванню комерційних банків шляхом рефінансування їх активних операцій.

Операційний день банку – це період, за який банк виконує грошові послуги.

Основні засади грошово-кредитної політики — комплекс змінних індикаторів фінансової сфери, що дають можливість Національному банку України з допомогою інструментів (засобів та методів) грошово-кредитної політики здійснювати регулювання грошового обігу та кредитування економіки з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України як монетарної передумови для економічного зростання і підтримки високого рівня зайнятості населення.

Ощадний сертифікат – цінний папір, що використовується фізичною особою для оформлення своїх заощаджень в банку.

Платіжний баланс - співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону, і сумою здійснених нею платежів за кордон протягом певного періоду. До платіжного балансу входять розрахунки за зовнішньою торгівлею, послугами, неторговими операціями, доходи від капіталовкладень за кордоном, торгівлі ліцензіями, від фрахтування та обслуговування кораблів, туризму, утримання дипломатичних і торгових представництв за кордоном, грошові перекази окремих осіб, виплати іншим країнам за позики тощо. Платіжний баланс включає рух капіталів інвестиції та кредити.

Принцип платності кредиту полягає в тому, що за користування позичкою клієнт сплачує банку, крім вартості основного боргу, додаткову суму у вигляді проценту.

Принцип строковості кредиту вимагає повернення позички в строки, передбачені кредитною угодою.

Принципи забезпеченості кредиту – це відповідність між вартістю майна, що є заставою позички, і заборгованістю за позичкою.

Принципи кредитування – це правила поведінки банку і позичальника в процесі здійснення кредитних операцій.

Проблемний кредит – це кредит, повернення якого може не здійснитись у зв ’язку з виникненням певних фінансових проблем у позичальника.

Прогнозний розрахунок касових оборотів банку – це розрахунок очікуваних сум надходжень і видач готівки через банківські каси.

Протест векселя – це пред’явлення його нотаріусу для прийняття останнім рішення про примусове стягнення коштів з юридичної чи фізичної особи, що являється платником за векселем.

Регіональне управління НБУ – це структурний підрозділ системи НБУ, що функціонує у кожній області й в автономній республіці Крим.

Регіональні управління Національного банку України (НБУ) – це структурні підрозділи, що функціонують в обласних центрах і в автономній республіці Крим. Їх функції схожі з функціями центрального апарату НБУ, але повноваження суттєво обмежені.

Резервний фонд банку – це грошові ресурси, що резервуються банком для забезпечення непередбачених витрат, спеціальних потреб та покриття збитків.

РЕПО – це назва операції купівлі-продажу державних цінних паперів на підставі індивідуальних угод між банком і клієнтом.

Ресурси банку – це сукупність грошових коштів, які є у розпорядженні банку і які використовуються для забезпечення його діяльності.

Ризик ліквідності – це ризик невиконання власних зобов’язань з причини нестачі ліквідних коштів.

Своп – термін, який використовується на валютному ринку для визначення операції, що поєднує купівлю або продаж іноземної валюти на умовах угоди спот з одночасним її продажем або купівлею по курсу форвард відповідно.

СВОП – це операція по обміну активами або доходами від їх використання.

Система CAMEL – це система оцінки банківської установи за критеріями:капітал, активи, менеджмент, доходність, ліквідність.

Спот – термін, який використовується на валютному ринку для визначення угод по купівлі-продажу валют, що здійснюються контрагентами на умовах її поставки не пізніше ніж на другий робочий день, не враховуючи дня завершення операцій.

Ставка LIBOR – лондонська міжбанківська ставка, по якій провідні банки пропонують валютні позики один одному в даний момент і на визначений строк.

Ставки рефінансування Національного банку України — виражена у відсотках плата за кредити, що надаються комерційним банкам, яка встановлюється Національним банком України з метою впливу на грошовий оборот та кредитування. Національним банком України встановлюються облікова та ломбардна процентні ставки.

Статутний фонд банку – це кошти, що знаходяться в його постійному користуванні і розмір яких визначений статутом.

ТОД – це угода, розрахунки за якою відбуваються в день її укладання («сьогодні на сьогодні»).

ТОМ - це угода, розрахунки за якою відбуваються наступного дня після укладання угоди («сьогодні на завтра»).

Трастові послуги банків – управління за дорученням клієнтів їх грошовими коштами та майном.

Універсальні банки – банки, що виконують всі базові та будь-які інші операції на грошовому ринку.

Факторинг – це придбання права на стягнення боргів (покупка дебіторів).

Фінансово-кредитна установа -юридична особа, яка проводить одну або кілька операцій, що можуть виконуватися банками, за винятком залучення вкладів від населення.

Форвард – термін, який використовується на валютному ринку для визначення угод, розрахунок по яких здійснюється не раніше ніж через два робочих дні після їх укладення по курсу, який установлюється на цей час.

Форфейтинг – купівля боргових зобовязань без права регресу, що використовується в зовнішньоекономічній діяльності. При цьому, крім ризику кредитоспроможності клієнта, у банку виникає ще й валютний ризик (ризик коливання валютних курсів).

Vip – банкінг – сектор банку, робота якого поширюється лише на співпрацю з заможними клієнтами.

Поиск по сайту: