 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Ланцюгові підстановки
|
Читайте также: |
Для розрахунку впливу першого фактора проводять заміну його з планової (базової) величини на фактичну, а інші дані залишають незмінними. Різниця між одержаним розрахунковим показником (Д1) і плановим (базовим) становить величину першого фактора (Д1 – Дп). Для розрахунку другого фактора його величину у другій підстановці також замінюють на фактичну (перший фактор тут і далі залишається також на фактичному рівні), а величину впливу аналізованого фактора, визначають як різницю між другим і першим розрахунковими показниками (Д2 – Д1). Така процедура заміщення величини вихідних планових показників на фактичну величину здійснюється доти, поки в останньому рядку не будуть всі фактичні значення факторів, що вивчаються, а їхня величина впливу не буде визначена як відповідна різниця розрахункових добутків факторів.
Такий процес розрахунку чотирьох факторів наведено в табл.2.1.
| Номер підстановки та назва фактора | Фактори, які впливають на показник | Добуток факторів | Величина впливу фактора | |||
| 1-й | 2-й | 3-й | 4-й | |||
| Нульова підстановка | П | П | П | П | Дп | - |
| Перша підстановка, перший фактор | Ф | П | П | П | Д1 | Д1 – Дп |
| Друга підстановка, другий фактор | Ф | Ф | П | П | Д2 | Д2 – Д1 |
| Третя підстановка, третій фактор | Ф | Ф | Ф | П | Д3 | Д3 – Д2 |
| Четверта підстановка, четвертий фактор | Ф | Ф | Ф | Ф | Дф | Дф – Д3 |
Табл. 2.1.Схема виявлення впливу факторів способом ланцюгових підстановок
Примітки:
1. Умовні позначення: П-планове значення; Ф-фактичне значення.
2. 1-й, 2-й, 3-й-кількісні фактори, 4-й (останній) – якісний фактор.
Отже, за умови дії чотирьох факторів здійснюється чотири підстановки (не враховуючи нульову), величина кожного фактора визначається як різниця нового розрахункового показника та попереднього.
Спосіб абсолютних різниць. Розрахунки, які проводяться в таблиці ланцюгових підстановок, можуть бути спрощені, якщо в кожній підстановці змінити абсолютне значення фактора, що розраховується відхиленням його фактичної величини від базової (планової).
Як правило, цей спосіб застосовується тоді, коли на результативний показник впливає два фактори. Для простоти розуміння цього способу можна виділити правило його застосування, яке буде незмінне при розрахунку впливу будь-яких факторів (праці, предметів праці, використання фонду оплати праці тощо).
Сутність даного правила полягає у тому, що його застосування передбачає виділення двох етапів. На першому етапі слід встановити, який з факторів, котрі впливають на результативний показник, можна віднести до кількісного, а який – до якісного. На другому етапі застосовується метод розрахунку впливу кількісних і якісних факторів:
1) вплив зміни кількісного фактора: фактичний показник мінус плановий і результат множиться на плановий якісний (тобто різниця впливу кількісного фактора множиться на плановий якісний);
2) вплив зміни якісного фактора: фактичний показник мінус плановий і результат множиться на фактичний кількісний показник (тобто різниця впливу якісного фактора множиться на фактичний кількісний).
Сума впливу цих двох факторів завжди має дорівнювати сумі зміни результативного показника.
| Показник | За планом | Фактично | Відхилення |
| Фонд оплати праці | а | а1 | а1 – а = а2 |
| Чисельність робітників | б | б1 | б1 – б = б2 |
| Середня заробітна плата | в | в1 | в1 – в = в2 |
Табл. 2.2. Модель застосування способу абсолютних різниць.
Наприклад, на зміну фонду оплати праці (це може бути економія фонду оплати праці за період, що аналізується, або перевитрата) впливають фактори: 1) зміна чисельності робітників; 2) зміна середньої заробітної плати.
Застосування методу абсолютних різниць (табл. 2.2) відбувається в два етапи:
І етап – з’ясовується, які з факторів відносяться до кількісних (чисельність робітників), а які – до якісних (середня заробітна плата).
ІІ етап – визначається вплив цих факторів на результативний показник (зміна фонду оплати праці):
a) вплив зміни кількості робітників:
б2 · в = х;
b) вплив зміни середньої заробітної плати:
в2 · б1 = х1
Баланс факторів: х ± х1 = а1.
Спосіб відносних різниць. Цей спосіб ґрунтується на обчисленні різниць у відсотках. Величина впливу кожного фактора визначається множенням різниці в суміжних індексах (відсотках) на плановий обсяг узагальнюючого показника.
Сутність способу відносних різниць (табл. 2.3):
1. Наводиться інформація у відсотках відносно кожного фактора, який впливає на результативний показник.
2. Розраховується різниця в процентах виконання плану по кожному фактору.
3. Визначається вплив даної різниці на результативний показник, отже, плановий результативний показник множиться на цю різницю.
4. Підраховується сума впливу факторів на результативний показник і визначається сума резервів поліпшення результативного показника, що аналізується.
| Показник | % вико-нання плану | Різниця в про-центах вико-нання плану | Розрахунок впливу факторів, тис. грн. | Назва фактора |
| Середньоспискова чисельність робітників | П1 | П1 – 100 = С1 | (Т · С1)/100 = Т1 | Чисельність робітників |
| Загальна кількість відп-рацьованих усіма робіт-никами людино-днів | П2 | П2 – П1 = С2 | (Т · С2)/100 = Т2 | Середня кількість днів роботи |
| Загальна кількість відп-рацьованих усіма робіт-никами людино-годин | П3 | П3 – П2 = С3 | (Т · С3)/100 = Т3 | Тривалість робочого дня |
| Обсяг товарної продук-ції | П4 | П4 – П3 = С4 | (Т · С4)/100 = Т4 | Середньогодинний виробіток |
| Разом | Ф - Т |
Табл. 2.3. Модель способу відносних різниць.
Хоча всі розглянуті способи елімінування відрізняються методикою розрахунків, проте вони дають однакові результати, оскільки ґрунтуються на одному і тому самому принципі. В практиці аналізу господарської діяльності найчастіше використовують спосіб абсолютних різниць, надійний і найменш трудомісткий.
Поиск по сайту: