Аналіз прямих витрат на одиницю продукції

Значне місце в собівартості продукції займають матеріальні та трудові витрати, які залежно від обсягу продукції поділяються на прямі або умовно-змінні та накладні або умовно-постійні.

До прямих витрат відносяться:

- сировина та матеріали;

- зворотні відходи;

- закуплені та комплектуючі вироби і напівфабрикати;

- допоміжні матеріали;

- паливо й енергія на технологічні цілі;

- основна та додаткова зарплата виробників з відрахуванням на соціальні потреби та інші витрати, розмір яких залежить від обсягу й асортименту продукції.

До накладних (умовно-постійних) витрат належить решта витрат, абсолютна величина яких залишається переважно постійною.

У собівартості продукції найбільшу питому вагу мають матеріальні витрати.

Аналізуючи матеріальні витрати, необхідно враховувати, до якої галузі належить досліджуване підприємство. Це зумовлює різний вміст матеріалів і сировини у собівартості продукції, тобто матеріаломісткість продукції. В оборотних галузях виробництва питома вага цих витрат дуже велика. Особливо це стосується легкої і харчової промисловості.

Далі необхідно встановити, які технологічні процеси застосовуються, наскільки вони досконалі та сучасні, тобто безвідходні. Нині особливу увагу слід приділяти витратам палива та електроенергії у зв’язку з їх дефіцитністю і великою вартістю. У деяких галузях промисловості (енергомісткі виробництва) аналіз використання енергетичних ресурсів має пріоритетний характер.

Аналіз матеріальних витрат полягає в порівнянні фактичного їх обсягу з плановим чи базовим і в обчисленні впливу окремих факторів на виявлені відхилення. Специфіка цих факторів і конкретна методика дослідження їх залежить від особливостей технології, а також від використовуваних видів сировини, матеріалів та енергоносіїв.

Проте завжди слід виявляти вплив таких факторів:

- зміни питомих витрат сировини та матеріалів на одиницю продукції – фактор «норм»;

- зміни собівартості заготівлі одиниці сировини та матеріалів – фактор «цін».

Останній фактор складається з таких трьох підфакторів:

- зміни купівельних цін з урахуванням усіх доплат і знижок;

- транспортних витрат, до яких належать і вантажно-розвантажувальні;

- заготівельних витрат.

Зміна питомих витрат сировини та матеріалів може відбуватися з причин:

- пов’язаних із виконанням плану технічного розвитку в заходах, спрямованих на зниження норм витрачання;

- зумовлених різними іншими відхиленнями від поточних норм витрачання.

Аналіз матеріальних витрат завжди закінчується підрахунком резервів зниження витрат і розробкою відповідних заходів щодо їх використання.

Аналіз трудових витрат у собівартості продукції здійснюється за аналогічною до аналізу матеріальних витрат методикою.

Порівнюється фактична сума прямої зарплати на виробництво продукції з плановою, визначається відхилення, вплив факторів на відхилення, підраховуючи резерви зниження собівартості продукції за рахунок зменшення трудових витрат.

Поглиблення аналізу трудових витрат досягається шляхом аналізу калькуляції собівартості одиниці продукції за розділом «Трудові витрати». Саме на основі цієї калькуляції вивчається зміна собівартості продукції за рахунок зміни трудомісткості та зміни рівня середньогодинної оплати праці.

Зміна трудомісткості розраховується так:

- різниця у трудомісткості множиться на планову середньогодинну оплату праці за 1 людино-годину;

- зміна рівня оплати праці множиться на фактичний рівень трудомісткості продукції.

На підприємстві значну увагу приділяють також аналізу формування та використання коштів на оплату праці.

Під час аналізу складу фонду заробітної плати робітників потрібно встановити співвідношення між різними видами оплати праці (почасова, відрядна та ін.), а також виявити непродуктивні виплати. Серед останніх найбільш відомі такі:

- доплати у зв’язку зі змінами умов праці;

- доплати за роботу в понаднормовий час;

- оплата цілодобових простоїв і годин внутрішньозмінних простоїв;

- заробітна плата у складі браку продукції.

Крім того, у складі нарахованої заробітної плати можуть бути оплата невиконаних технологічних операцій, оплата невиготовленої готової продукції (приписки обсягів виробництва) тощо. Всі ці суми слід ураховувати як резерви економії фонду заробітної плати.

Зменшення непродуктивних виплат заробітної плати зовсім не суперечить підвищенню основних тарифних розцінок і погодинної плати, особливо коли спостерігається зростання продуктивності праці. Взагалі, на сучасному етапі підвищення рівня заробітної плати – надзвичайно важливий економічний і соціальний фактор, проте він залежить не лише від продуктивності праці, а й мусить тісно узгоджуватися з фінансовим станом підприємства.

Поиск по сайту: