Основні риси методики проведення аналізу господарської діяльності та системи показників, що використовуються в аналізі

Метод аналізу господарської діяльності – це системне, комплексне вивчення, оцінка та узагальнення впливу факторів на економічний розвиток підприємства шляхом опрацювання спеціальними прийомами відповідної інформації для підвищення ефективності виробництва.

Основними рисами аналізу господарської діяльності є:

- розробка та використання в аналізі системи показників;

- оцінка цих показників у взаємозв’язку та взаємозалежності;

- системний підхід до вивчення об’єктів аналізу;

- узагальнення матеріалів аналізу.

Під методикою взагалі розуміють сукупність способів та прийомів найбільш доцільного використання будь-якої роботи.

В аналізі господарської діяльності методика – це сукупність аналітичних способів та прийомів дослідження багатосторонньої діяльності підприємства.

Основним елементом в аналізі фінансово-господарської діяльності є визначення об’єктів аналізу та системи показників, за допомогою яких буде вивчатись кожен з об’єктів аналізу.

Об’єктами аналізу господарської діяльності є всі сторони діяльності підприємства, усі процеси, пов’язані з цією діяльністю.

Усі господарські явища і процеси вимірюються економічними показниками, які є характеристикою конкретного об’єкта чи процесу, а також його економічної суті в числовому виразі. Від того, наскільки показники повно і точно відображають суть досліджуваних явищ, залежить реальність та обґрунтованість висновків і пропозицій за результатами аналізу, ефективність управлінських рішень.

Усі показники класифікують за відповідними ознаками, а саме:

- за економічним змістом досліджуваних явищ і процесів;

- характером відображення аналізованих процесів;

- способом виміру;

- ступенем охоплення;

- місцем у причинно-наслідкових зв’язках;

- способом формування.

За економічним змістом досліджуваних явищ і процесів показники поділяються на кількісні та якісні. Кількісні показники відображають розмір господарських явищ, величину кількісних змін, що в них відбуваються, величину ресурсів. Наприклад, обсяг реалізованої продукції, кількість працюючих, обсяг продукції, одержаної в результаті підвищення продуктивності праці. Якісні показники характеризують суттєві особливості і властивості досліджуваних явищ, рівень їх росту, використання ресурсів, ефективність діяльності. Прикладом якісних показників є продуктивність праці, фондовіддача, рентабельність.

За характером відображення аналізованих процесів розрізняють натуральні – виражають розмір явища у фізичних одиницях виміру (обсяг, довжина, вага); вартісні – показують величину економічних об’єктів і процесів у вартісному виразі (ціна, собівартість, прибуток); трудові – характеризують витрати праці та її ефективність (трудомісткість, продуктивність праці) показники.

За способом виміру розрізняють абсолютні й відносні показники.

Абсолютні показники виражаються в грошових, натуральних вимірниках або через трудомісткість (обсяг випущеної продукції в гривнях, виробнича площа у кв.м, витрати праці у людино-годинах). Відносні показники показують співвідношення абсолютних показників і виражаються у відсотках, коефіцієнтах, індексах (відсоток виконання договору щодо поставки продукції, коефіцієнт оновлення основних фондів, індекс цін).

За ступенем охоплення виділяють загальні та часткові, специфічні показники. Загальні використовують для характеристики результатів роботи всіх галузей народного господарства (вартість товарної продукції, продуктивність праці, рентабельність). Часткові є специфічними для окремих галузей (марка сталі, калорійність кам’яного вугілля, урожайність сільськогосподарських культур).

При вивчення причинно-наслідкових зв’язків показники поділяються на результативні та факторні. Це групування не є постійним, воно залежить від конкретних ситуацій, мети аналізу. Якщо показник розглядається як результат дії одного або кількох чинників і він виступає як об’єкт дослідження, то при вивченні взаємозв’язку він вважається результативним.

Показники, які визначають стан результативного показника і виступають як причини зміни його величини, називають факторними.

За способом формування розрізняють показники:

- нормативні (норми витрат сировини, матеріалів, палива, норми амортизації, ціни);

- планові (дані плану соціально-економічного розвитку підприємства, завдання підрозділам);

- договірні (передбачені в угодах на поставку сировини, матеріалів, палива, тощо);

- облікові (дані бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку);

- звітні (дані бухгалтерської, статистичної та оперативної звітності);

- аналітичні (оціночні), які одержують у ході аналізу для оцінки результатів та ефективності роботи підприємства.

Усі показники, що використовуються в аналізі, взаємопов’язані і взаємозумовлені. Вони вивчаються в комплексі і це передбачає відповідну їх систематизацію.

Система показників – це впорядкована їх множина, в якій кожен показник дає кількісну чи якісну характеристику певної сторони господарської діяльності.

Показники організаційно-технічного рівня характеризують:

- виробничу структуру підприємства;

- якість продукції;

- рівень концентрації і спеціалізації виробництва;

- тривалість виробничого циклу;

- технічну та енергетичну озброєність праці;

- рівень організації виробництва та управління;

- прогресивність технологічних процесів.

До показників виробництва відносять:

- обсяг валової та товарної продукції у вартісному, натуральному та умовно-натуральному вимірах;

- номенклатуру та асортимент продукції;

- якість продукції, її конкурентоспроможність;

- ритмічність виробництва.

Показники збуту включають дані про обсяг відвантаження та реалізації продукції, залишки готової продукції на складах.

Основними показниками використання засобів виробництва є:

- фондовіддача;

- фондоємність;

- фондоозброєність;

- середньорічна вартість основних засобів;

- середньогодинний виробіток продукції на одиницю устаткування;

- коефіцієнт використання устаткування;

- амортизація.

Показники використання предметів праці. До них, насамперед відносяться:

- матеріалоємність;

- матеріаловіддача;

- вартість предметів праці, що використані за аналізований період часу.

До показників, що характеризують використання трудових ресурсів, відносять:

- забезпеченість підприємства трудовими ресурсами;

- рух робочої сили;

- використання робочого часу;

- продуктивність праці;

- трудомісткість продукції;

- оплата праці.

Показниками собівартості продукції є:

- загальна сума витрат на виробництво товарної продукції;

- витрати на 1 гривню товарної продукції;

- собівартість порівнюваної товарної продукції;

- собівартість найважливіших виробів;

- прямі матеріальні і трудові витрати.

Показники, що характеризують фінансові результати діяльності підприємства:

- прибуток від реалізації товарної продукції;

- прибуток від іншої реалізації;

- позареалізаційний прибуток;

- балансовий прибуток;

- рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат);

- рентабельність реалізації продукції;

- рентабельність капіталу (всього або окремих його складових).

Зрозуміло, що величина прибутку та рівень рентабельності залежать від показників усіх попередніх підсистем. У свою чергу, прибуток та рентабельність впливають на показники фінансового стану підприємства, до яких відносять:

- наявність та структуру капіталу за складом та джерелами формування;

- інтенсивність та ефективність використання капіталу;

- фінансова стійкість;

- ділова активність;

- платоспроможність;

- кредитоспроможність;

- взаємовідносини з бюджетом та ін.

Показники фінансового стану залежать від показників, що включені в усі попередні підсистеми і, у свою чергу, впливають на них.

Таким чином, усі показники господарської фінансової діяльності підприємства перебувають у взаємозв’язку і взаємозалежності, яку необхідно обов’язково враховувати при проведенні комплексного аналізу.

Поиск по сайту: