|
|||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Оцінка виробничих потужностейВиробнича потужність підприємства – це максимально можливий випуск продукції за одиницю часу в натуральному виразі в номенклатурі та асортименті, передбачених планом, при повному використані виробничого устаткування і площі, з урахуванням застосування передової технології, організації праці і виробництва, прогресивних норм трудових витрат, забезпечення високої якості продукції. Таким чином, виробнича потужність – це максимальна потенційна можливість випуску продукції підприємством за звітний період. Виробнича потужність ведучого виробництва обчислюється за формулою: П = , де П – виробнича потужність цеху, дільниці в прийнятих одиницях виміру; п – кількість одиниць ведучого устаткування в цеху; НТ – прогресивна норма трудомісткої обробки виробу на ведучому устаткуванні, год.; ФЧмакс. – максимально можливий фонд часу роботи ведучого устаткування. Виробнича потужність підприємства обчислюється на основі технічних норм виробітку або проектних показників продуктивності устаткування, агрегатів, установок і використання площ, трудомісткості виробів, норм виходу продукції із сировини з урахуванням застосування новітньої технології, найдосконалішої організації виробництва і праці. Вона служить мірилом для визначення виробничої програми підприємства. На завершення аналізу обчислюють резерви підвищення ефективності використання основних фондів: - удосконалення структури основних виробничих фондів; - уведення в дію невстановленого устаткування; - заміна і модернізація його; - скорочення внутрізмінних і цілоденних простоїв; - підвищення коефіцієнта змінності внаслідок кращої організації виробництва; - збільшення середньогодинного виробітку кожної одиниці устаткування; - скорочення середніх залишків основних виробничих фондів за рахунок реалізації і здачі в оренду непотрібних і списання непридатних до експлуатації. Тема 7. Забезпечення підприємства матеріальними ресурсами та їх використання План 7.1. Загальна оцінка виконання плану матеріально-технічного постачання. 7.2. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів. 7.3. Вплив факторів матеріально-технічного постачання на обсяг виробництва продукції. Завдання для практичних занять Завдання для самостійної роботи
7.1. Загальна оцінка виконання плану матеріально-технічного постачання Безперебійна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами необхідного асортименту та якості, їх раціональне використання є важливим фактором виконання завдання з виробництва продукції, зниження собівартості, підвищення рентабельності, ефективності виробництва. Потреби підприємства в матеріальних ресурсах задовольняється двома шляхами: інтенсивним та екстенсивним. Інтенсивний шлях передбачає більш економне витрачання сировини, матеріалів, палива за рахунок раціонального розкрою матеріалів, застосування прогресивних, науково обґрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів та дотримання їх у процесі виробництва, використання безвідхідних технологій, утилізації відходів матеріальних ресурсів. Це забезпечує скорочення матеріальних затрат і зниження собівартості продукції. Екстенсивний шлях передбачає закупівлю або виготовлення більшої кількості сировини, матеріалів, енергії і пов’язаний з додатковими затратами. Оскільки економне витрачання матеріальних ресурсів рівнозначне збільшенню їх виробництва, то підприємства повинні постійно вишукувати внутрівиробничі резерви економії та раціонального використання матеріальних ресурсів. Важливий інструмент пошуку таких резервів – аналіз господарської діяльності, основним завданням якого є: - вивчення потреби підприємства в матеріальних ресурсах; - оцінка реальності та економічного обґрунтування планів матеріально-технічного забезпечення, його взаємозв’язок з планом виробництва; - оцінка забезпеченості плану поставок укладеними договорами, якості договорів; - оцінка вибору постачальників матеріально-технічних ресурсів; - аналіз виконання планів матеріально-технічного забезпечення за обсягом, асортиментом, строками, якості ресурсів і вплив на обсяг виробництва продукції, її собівартість та інші показники; - оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів; - виявлення та оцінка внутрішніх невикористаних резервів економії матеріальних ресурсів та розробки заходів щодо їх використання. Потреба підприємства в матеріальних ресурсах визначається за окремими їх видами на основну і неосновну діяльність та за їх запасами, які необхідні для забезпечення нормального функціонування підприємства. В основу розрахунку всієї потреби повинні бути покладені нормативи і норми витрат ресурсів на одиницю продукції та складських записів. Норма – це завдання, яке фіксує гранично допустимі витрати конкретного матеріального ресурсу на виробництво одиниці продукції або виконання одиниці роботи. Визначення потреби підприємства в матеріальних ресурсах передбачає врахування запасів того чи іншого виду матеріальних ресурсів. Аналіз стану запасів проводиться за допомогою показника запасу в днях. Цей показник характеризує, на скільки днів нормальної роботи підприємства вистачить наявного залишку того чи іншого виду виробничого запасу. Забезпеченість підприємства запасами в днях (Д ) обчислюється як відношення залишку даного виду матеріальних ресурсів до середньої потреби в цьому матеріалі. Д = , де МР - запас і -го виду матеріальних ресурсів у натуральних одиницях виміру; Д - одноденна потреба в і -му виді матеріальних ресурсів у цих же одиницях виміру. Для визначення денної потреби з кожного виду матеріальних ресурсів необхідно загальні витрати цього виду ресурсів на потреби виробництва за аналізований період поділити на кількість календарних днів у періоді (360, 90, 30). Суть управління запасами полягає в здійсненні контролю за станом запасів і прийнятті заходів, спрямованих на економію часу і коштів за рахунок мінімізації затрат на утримання запасів, необхідних для своєчасного та якісного виконання виробничої програми. Метою такого управління є забезпечення безперебійного виробництва продукції в потрібній кількості і в установлені терміни, повної реалізації випущеної продукції при мінімальних затратах на утримання запасів. Визначена в ході аналізу потреба підприємства в матеріальних ресурсах, необхідних як для основного виробництва, так і для виготовлення технологічної оснастки, проведення ремонтно-експлуатаційних робіт, капітального будівництва власними силами, порівнюється з потребою згідно з планом матеріально-технічного забезпечення. Обчислюється завищення або заниження потреби. У ході аналізу необхідно дати оцінку вибору постачальників матеріально-технічних ресурсів й обрати такого партнера, який забезпечує найкращі умови постачання з мінімальними витратами. Аналіз передбачає оцінку забезпеченості планової потреби в матеріальних ресурсах укладеними договорами на поставку та внутрішніми джерелами покриття. Обчислюють коефіцієнт забезпеченості як відношення матеріальних ресурсів, які повинні надійти згідно з укладеними договорами та з внутрішніх джерел, до планової потреби в матеріальних ресурсах. Виконання виробничої програми, зокрема – випуск продукції за номенклатурою та асортиментом, значною мірою залежить від виконання плану матеріально-технічного постачання з асортименту, визначають коефіцієнт асортиментності. Коефіцієнт асортиментності визначають відношенням суми, зарахованої у виконання плану з асортименту (фактичне надходження в межах потреби підприємства) до планової потреби. Розглянемо, як виконано план постачання матеріальних ресурсів з асортименту за даними таблиці.
Табл. 7.1.Аналіз використання плану матеріально-технічного постачання з асортименту Коефіцієнт-асортиментності: Тобто план матеріально-технічного постачання з асортименту виконано на 99,2% при виконанні плану із загального надходження матеріально-технічних ресурсів на 97,5% . Аналіз матеріально-технічного забезпечення передбачає оцінку надходження ресурсів за термінами та ритмічністю постачання. Коефіцієнт ритмічності визначають відношенням суми, зарахованої у виконання плану ритмічності постачання матеріальних ресурсів, до плану постачання. Непрямим показником, який характеризує рівномірність постачання, є наявність або відсутність простоїв через нестачу сировини та матеріалів. При аналізі потрібно з’ясувати причину простоїв – відсутність сировини і матеріалів на складах підприємства чи несвоєчасна їх доставка на робочі місця. Також проводять аналіз якості матеріалів під час їх надходження на підприємство. Аналіз якості матеріальних ресурсів проводиться за даними: - актів приймання матеріалів; - рекламацій на матеріальні ресурси; - претензій до постачальників; - актів про повний або частковий виробничий брак; - стандартів; - специфікацій; - паспортів і технічних умов на відповідні матеріальні ресурси; - результатів проведених досліджень якості матеріальних ресурсів бюро експертизи або заводськими лабораторіями. За результатами аналізу оформляють претензії до винуватців і вживають заходів щодо своєчасного забезпечення виробництва необхідними високоякісними матеріальними ресурсами.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.) |