Орієнтовні види діяльності та форми організації навчально-виховної роботи в групі

1. Тематичні заняття:

• з основ безпеки життєдіяльності, екології;

• інтегровані з різних розділів програми (основи безпеки життя та здоров'я, розвиток мовлення, малювання; фізична культура, екологія та ін.);

• комбіновані (малювання на тему безпеки життєдіяльності, розвиток мовлення на цю саму тему, читання художньої літератури відповідної тематики та ін.).

Тематичні заняття можна проводити у вигляді бесід на тему без­пеки життєдіяльності. Навчальні заняття доцільно збагатити сюжетно-ігровим змістом (дидактичні ігри, вправи змагального характеру, ігри-драматизації).

2. Дидактичні, сюжетні, театралізовані, конструкційно-будівель­ні ігри з елементами безпеки життя.

Під час сюжетно-рольових ігор із дошкільниками, де діти вчаться орієнтуватися у світі природи, техніки, людей, вихователям доцільно вводити до сюжету знайомих ігор («Сім'я», «Лікарня», «Пожежники» тощо) надзвичайні ситуації, щоб діти обігрували їх, відпрацьовували певну людську поведінку.

Різні за змістом дидактичні ігри дозволяють більш спрямовано ке­рувати поведінкою дітей, закріплювати та систематизувати їх знання.

3. Конкурси, естафети, змагання, які сприятимуть відпрацюванню стереотипів можливої поведінки в екстремальних умовах і закріпленню навичок, набутих під час попереднього навчання.

4. Екскурсії та прогулянки, під час яких слід звертати увагу дітей на довкілля й навчати правил поведінки.

5. Читання творів художньої дитячої літератури відповідної тема­тики, обговорення моментів, що спричиняють екстремальні ситуації, та можливостей їх усунення.

6. Моделювання правильної поведінки, аналіз небезпечних ситуацій дають змогу шляхом обговорення та цілеспрямованими запитаннями вчити дітей знаходити правильне рішення, вихід із небезпечної ситуації.

Особливу увагу при плануванні та проведенні заходів необхідно приділяти раціональній організації рухової активності дошкільнят через ігри й заняття, що мають різні рівні фізичного та емоційного навантаження. Важливого значення набуває психологічна готовність дітей до сприйняття навчального матеріалу про небезпеку та до практичних відпрацювань дій у екстремальних ситуаціях.

Основний зміст програми потрібно реалізувати через систему занять, які вводять у розклад навчально-виховної роботи, а також інтегровані заняття за сферами життєдіяльності відповідно до змістових ліній, як частину занять, елемент індивідуальної роботи, режимних моментів, прогулянок тощо. Крім того, діти можуть перебувати й у передбаченій ситуації на вулиці і вдома, тому головне завдання — стимулювання розвитку в них самостійності і відповідальності. Традиційні форми навчання, які прийняті в дошкільному закладі, можуть використову­ватись лише частково, більше уваги слід приділяти організації різних форм діяльності й набуття дітьми досвіду. Реалізація програмових ви­мог у кожному дитячому садку може здійснюватися по-різному. Вибір пріоритетних напрямів роботи, методичних прийомів, матеріалів, об­ладнання повинен визначатись конкретними умовами. Так, наприклад, безпека на вулиці насамперед актуальна для дітей, які проживають у міській місцевості (а не в сільській). Тому цьому розділу в міських дитячих садках відводиться більше уваги.

Доцільно відповідно до основних напрямів змісту програми оцінити, що вже зроблено, а потім накреслити план подальшої роботи.

В умовах варіативності й різноманітності змісту, форм і методів роботи з дітьми не може бути запропонована єдина модель планування роботи. Кожен дошкільний заклад повинен визначити свої можливості (наявність спеціалістів, використовувані програми та методики, матеріальна база), а також більш широкі — кліматичні, соціокультурні та інші регіональні особливості.

У молодшому віці роботу щодо навчання дітей основ безпеки жит­тєдіяльності потрібно проводити в процесі всіх режимних моментів: на заняттях — як частина заняття (давати новий матеріал та закріплювати вивчений), під час ігор, спостережень, при читанні художньої літератури тощо.

У середній групі цю роботу слід проводити на заняттях із матема­тики, з ознайомлення з навколишнім, в образотворчій діяльності, під час фізкультури, протягом дня за нагоди.

Дітей старшої вікової групи навчають основ безпеки життєдіяльності систематично, з поступовим розширенням і ускладненням занять та при проведенні режимних моментів.

Формування в дітей життєвої компетентності під час навчально-виховної роботи може проходити через використання всіх видів дитячої діяльності в єдності їх виховних можливостей. Одним із найбільш зрозумілих та близьких дітям видів діяльності є ігри-драматизації, театралізована діяльність. Саме через сприйняття казкових, театральних героїв діти вчаться аналізувати їх поведінку, оцінювати вчинки. Побачене й почуте, пережите разом із героями, діти переносять у свою практичну діяльність, наслідуючи їх або, навпаки, критично оцінюючи. Враховуючи психологічні особливості дітей, видове дійство найбільше пробуджує в дітей почуття співпереживання, обурення, бажання до­помогти, захистити, не допустити страшного, не повторити помилок самому.

Поиск по сайту: