ГЛАВА III ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ СИРОВИНИ І МАТЕРІАЛІВ У ВИРОБНИЦТВІ

Раціональне використання сировини та матеріалів надає різнобічну вплив на процес економічного розвитку. Це один з найбільш ефективних шляхів швидкого зростання національного багатства країни, підвищення ролі інтенсивних факторів розвитку виробництва і підйому на цій основі народного добробуту.

Найсуворіша економія і ощадливість у витраті матеріальних ресурсів були завжди надзвичайно важливі для нашої країни.

Збільшення обсягів виробництва продукції залучає велику масу сировини й матеріалів у виробництво. Зниження матеріаломісткості продукції створює велику економію.

У рішенні задач підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів велику роль відіграє економічний аналіз, який сприяє вишукуванню внутрішньогосподарських ресурсів більш економічного використання сировини і матеріалів з метою скорочення витрат на виробництво продукції. Його завданнями є:

- оцінка реальності планів матеріально-технічного постачання, ступеня їх виконання та впливу на обсяг продукції;

- визначення та кількісна зміна факторів відхилення фактичної витрати матеріалів від планового;

- вивчення дотримання рецептур, контроль виконання завдань по зниженню норм втрат у процесі виробництва;

- вивчення динаміки показників щодо використання матеріалів;
оцінка рівня ефективності використання матеріалів;

- виявлення всередині виробничих резервів економії сировини і матеріалів та виконання зобов'язань по економії і ощадливості.

Зростання потреби підприємства в матеріалах може бути задоволене екстенсивним шляхом (придбанням або заготівлею великої кількості матеріалів та енергії) або інтенсивним (більш економним використанням наявних запасів в процесі виробництва продукції).

Перший шлях веде до зростання питомих матеріальних витрат на одиницю продукції, хоча собівартість її може при цьому і знизитися за рахунок збільшення обсягу виробництва та зменшення частки постійних витрат. Другий шлях забезпечує скорочення питомих матеріальних витрат і зниження собівартості одиниці продукції. Економне використання сировини і матеріалів рівнозначно збільшенню їх виробництва.

Джерела інформації для аналізу сировини та матеріалів є план матеріально-технічного постачання, заявки, договори на постачання сировини і матеріалів, форми статистичної звітності про наявність і використання сировини та матеріалів, оперативні дані відділу матеріально-технічного постачання, відомості аналітичного бухгалтерського обліку про надходження, витрату і залишки сировини і матеріалів та інші джерела, виходячи з цілей і завдань проведеного аналізу.

Одне з найважливіших умов виконання плану виробництва - повне і своєчасне надходження матеріальних ресурсів. Несвоєчасне або неповне їх надходження призводить до перебоїв, вимагає створення зайвих запасів, змушує підприємство порушувати планові графіки випуску продукції, що призводить до невиконання плану по асортименту та договорів постачання продукції покупця.

На сучасному етапі розвитку економіки приділяється велика увага удосконаленню системи матеріально-технічного постачання, необхідності зміцнення і вдосконалення системи матеріально-технічного постачання, підвищення відповідальності за раціональне використання і економію ресурсів і безперебійне постачання підприємства сировиною, матеріалами і для повноти додамо, обладнанням і запасними частинами. Вирішення цих завдань створює важливу економічну базу для прискореного переведення економіки на рейки інтенсивного розвитку. Висока якість вироблюваної продукції може бути забезпечено, якщо плановані і фактичні надходять сировину та матеріали відповідають вимогам стандарту і технології виробництва.

У ході розробки плану матеріально-технічного забезпечення повинна всебічно враховуватися максимально можлива економія матеріальних ресурсів, яка внаслідок зменшення втрат і відходів за рахунок впровадження прогресивного обладнання і технічних процесів, заміни (допустимої за рецептурами) сировини тощо.

Обгрунтованість плану матеріально-технічного постачання і його виконання необхідно аналізувати. У процесі аналізу вирішуються наступні задачі:

- перевіряється обгрунтованість плану матеріально-технічного постачання, ув'язка його з планом виробництва продукції, з джерелами покриття;

- дається оцінка виконання поточних (річних, квартальних) планів за обсягом поставок, за асортиментом, кількістю та якістю, дотримання постачальниками термінів і ритмічності надходження;

- визначається вплив виконання плану постачання на виконання плану виробництва продукції;

- вивчається стан запасів сировини і матеріалів.

У прагненні виконати встановлені завдання за затвердженими видами сировини деякі підприємства замість розробки заходів щодо зниження втрат свідомо допускають заміну одного виду сировини іншим (наприклад, вершкового масла - маргарином і ін.).

Стверджують також і завдання з економії сухих речовин у тоннах за рахунок скорочення їх втрат у процесі виробництва, впровадження і дотримання більш досконалої технології. Виходячи зі змісту сухих речовин цехами основного виробництва, плануються питомі норми сировини в кілограмах сухих речовин на тонну продукції, тобто планується сироемкость продукції, наприклад, бісквітного цеху.

Для комплексної характеристики використання матеріальних ресурсів використовуються розрахунково-аналітичні показники (загальні і приватні).

До загальних показників відносяться прибуток на гривню матеріальних витрат, матеріаловіддача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів.

Матеріаловіддача визначається діленням вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки вироблено продукції з кожної гривні спожитих сировини і матеріалів.

Матеріаломісткість продукції - відношення суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції - показує, скільки матеріальних витрат необхідно зробити або фактично доводиться на виробництво одиниці продукції.

Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексу валової або товарної продукції до індексу матеріальних витрат. Він характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаловіддачі і одночасно розкриває чинники її зростання.

Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції обчислюється відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості виробленої продукції. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріалоємності продукції.

Коефіцієнт матеріальних витрат являє собою відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний обсяг випущеної продукції. Він показує наскільки економно використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає їх перевитрати в порівнянні з встановленими нормами. Якщо коефіцієнт більше 1, то це свідчить про перевитрату матеріалів на виробництво продукції, і навпаки, якщо менше 1, то матеріали використовувалися більш економно.

Приватні показники матеріаломісткості застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріалів (сироемкость), а також для характеристики рівня матеріалоємності окремих виробів.

Питома матеріаломісткість може бути обчислена як у вартісному вираженні (відношення вартості спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни), так і в натуральному або умовно-натуральному вираженні (відношення кількості або маси витрачених матеріалів на виробництво якогось виду продукції до кількості випущеної продукції цього виду).
У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють з плановими, вивчають їх динаміку і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.

Матеріаломісткість, як і матеріаловіддача, в першу чергу залежить від обсягу випуску продукції та суми матеріальних витрат на її виробництво. Обсяг же валової (товарної) продукції у вартісному вираженні (товарна продукція) може змінитися за рахунок кількості виробленої продукції (обсяг валової продукції). Її структури, і рівня відпускних цін. Сума матеріальних витрат також залежить від обсягу виробленої продукції, її структури, витрати матеріалів на одиницю продукції, вартості матеріалів і суми постійних матеріальних витрат, яка в свою чергу залежить від кількості витрачених матеріалів та їх вартості. У результаті загальна матеріаломісткість залежить від обсягу виробленої продукції, її структури, норм витрати матеріалів на одиницю продукції, цін на матеріали та відпускних цін на продукцію.

Поиск по сайту: