Особливості національного характеру українця: пізнаймо себе

Олександра Глазова,

доцент кафедри методики мов і літератур

Інституту післядипломної педагогічної освіти

Київського університету імені Бориса Грінченка,

кандидат педагогічних наук

Патріотичне виховання на уроках української мови

(на прикладах дидактичного матеріалу для 7 класу)

Будь-яка держава потребує відданих їй громадян,

Для яких патріотизм є особистою моральною потребою.

Як правило, ця чеснота не успадковується генетично,

Вона формується внаслідок виховання.

Патріотизм – це той чинник, який об’єднує

Населення країни в одну націю,

Є запорукою стабільності й розвитку самої держави.

Ірина Магрицька.

В умовах неоголошеної гібридної війни триває боротьба за цілісність Української Держави. Етнічний і територіальний патріотизм українців замінюється державницьким патріотизмом, який полягає в усвідомленні необхідності відстояти незалежність, захистити державність, забезпечити соборність Украї­ни. На наших очах відбувається народження української політичної нації.

За таких обставин патріотичне виховання школярів набуває особливої актуальності. Йдеться про ви­­хо­вання молодої людини – патріота України, спроможного виявляти національну гідність, готового захищати рідну землю, ідентифікувати себе як носія української національної культури, самовіддано розбудовувати су­ве­­рен­­ну, демократичну, правову Українську державу.

У час становлення нової європейської держави України до особливостей національного характеру українця уважно придивляються народи інших країн. Відповіді на питання «Які ми? Який я?» шукає й кожен українець: у нинішніх умовах такі роздуми мають не лише пізнавально-психологічний, а й державно-політичний характер.

Важливо знати відповіді на ці питання й семикласникам, адже в підлітковому віці відбувається усвідомлення свого місця в житті і самого себе як суб'єкта відносин з іншими людьми - з цим пов'язане становлення самосвідомості.

Особливості національного характеру українця: пізнаймо себе

Пізнаючи себе самого,

Я рідну землю пізнавав…

К.Лесьєв-Лесь.

Розумінню ментальності рідного народу, вихованню поваги до його мудрості, спостережливості, дотепності сприяє збагачення учнівського словника витвореними попередніми поколіннями колоритними фразеологічними одиницями.

Семикласники добре сприймають і легко запам’ятовують народні прислів’я патріотичного змісту: Без Батьківщини нещасна людина. Вітчизни не діліть, краще землю захистіть. Собором ворога поборем. Краще загину, ніж зраджу батьківщину. Коли хата горить, хазяї не сваряться. Нема без кореня рослини, нема людей без батьківщини.

Розкриваючи зміст прислів’їв, семикласники обов’язково відзначать рису гуманності українців, яка проявляється в їхній невойовничості, виразно негативному ставленні до воєн (Війна людей їсть, а кров’ю запиває. Нема моря без води, а війни без крові), милосердності, немстивості (Про війну добре слухати, та гірко її бачити. Хто добре серце має, той війну здолає). Поряд із тим прислів’я виявляють рішучість (Або голову віднесу, або переможцем вернусь. Хочеш миру – готуйся до війни), спостережливість (Війна гроші їсть, аж дим устає), мужність (Бій хоробрих любить) українців.

Особливий вплив здійснюють на учнів козацькі прислів’я, які увиразнюють особливості національного характеру українців: Козача потилиця ворогам не хилиться. У бою козак береже не життя, а честь. Не журися, козаче, нехай ворог плаче! Козацькому роду нема переводу. Береженого Бог береже, а козака шабля стереже. Козак славний не слів пилюкою, а конем і шаблюкою. Слава не поляже, а про себе розкаже.

Використовуючи прислів’я як дидактичний матеріал, словесник має звертати увагу семикласників на такі риси українців, як волелюбність (нескореність, незалежність, самостійність), честолюбство (прагнення до самовиявлення, наполегливість, цілеспрямованість), оптимізм (упевненість у своїх силах, переконаність у незборимості народу, життєрадісність, веселість, почуття гумору), інтровертизм (самозаглибленість, філософічність, ліризм, емоційність, пісенність) [7].

Інформацію про особливості національного характеру українця мають містити пропоновані для опрацювання на уроках тексти. Подаємо приклади вправ з підручника української мови[1].

*Прочитайте висловлення. Чи є воно текстом? Свою думку обгрунтуйте.

Який він, національний характер українця? Який його внутрішній світ, його душевна сутність?

Науковці відзначають такі риси українця, як волелюбність, гордість, зневага до дріб’язковості та нечесності. Українському національному характеру притаманні поетичність, душевність, висока духовність.

Краса природи нашого краю виробили в українця схильність до споглядальності та глибокодумності. На острові Хортиця є Думна скеля, з якої відкриваються мальовничі краєвиди. На цій скелі запорожці любили посидіти наодинці зі своїми думками.

Мандрівників приємно дивувала й дивує ввічливість українців, їхня повага до старших. З інших особливостей національного характеру слід відзначити оптимізм, гумор, любов до жартів і кепкувань. Українець охоче підсміюється й над самим собою, гумор не покидає його в найтяжчі хвилини, допомагає зберегти самовладання.

Які ще риси властиві нашим предкам, батькам, родичам? Які риси помічаємо в себе? Що візьмемо за взірець, із чим змиримося, а що, можливо, слід підправити, від чого звільнитися? (За В.Супруненком).

Дайте відповіді на запитання:

· Як ви вважаєте: які риси національного характеру українця ви успадкували? Чи пишаєтеся ви ними? Чому?

· Що ви хотіли б у собі виправити? З якої причини?

· Витлумачте лексичне значення слів «глибокодумність» і «самовладання».

· Чи є синонімами виділені слова? Звіртеся із Тлумачним словничком.

· Що таке текст? Назвіть його основні ознаки.

*Прочитайте текст, визначте його тему й головну думку.