Б) Протиборство з Річчю Посполитою у 1648-1653рр

не збереглося жодного українського джерела, яке б висвітлювало процес розроблення документів дипломатичного характеру, прийом іноземних послів, перебіг переговорів, укладення договорів, формування посольств тощо.

Збереглися текстиукраїнсько-польських договорів: Зборівського (1649), Білоцерківського (1651), Гадяцького (1658), Чуднівського (1660), Підгаєцького (1667); українсько-шведських (1657), українсько-російських - переяславського (1658), Московського (1665), Конотопського (1672), Коломацького (1687). Не знайдено текстів українсько-кримського (1648), українсько-молдавського (1656), українсько-турецького (1669), українсько-польського (1708), українсько-шведських (1708-1709рр.). Тільки в чернетках редакціях збереглися “Березневі статті” Б.

у березні 1649р. на Запоріжжі було прийняте посольство М. Потоцького, за визнанням якого повстанці хотіли повної незалежності. Після перемоги під Жовтими водами і Корсунем у травні 1648р. Б. Хмельницький передав полоненому М. Потоцькому вимоги до польського уряду:

1. створення по Б. Церкву й Умань (включно з Лівобережжям) удільної, визначеної кордонами держави;

2. поновлення давніх вольностей;

3. скасування прав воєвод і старост щодо міст і королівських володінь;

4. підпорядкування війська Запорозького лише королю.

Не переговорах 20 лютого 1649р. Б. Хмельницький польські пропозиції відхилив і наполягав на визнання незалежної держави в етнічних межах. Поляки домоглися лише укладення перемир’я. Знаменно, що до умов перемир’я, польське посольство вперше визнало існування держави на чолі з гетьманом, до складу якої входила більша частина території України.

18 серпня 1648р. укладено Зборівський договір: - козацька Україна отримала автономію тільки в складі Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств (втрачалася територія 6 полків); на цю територію заборонялося входити польським військам; амністія; державні посади в козацькій Україні мали надаватися православній шляхті; чисельність реєстру 40 тис. чоловік.; скасування унії відкладалося до рішення сейму; шляхта отримала право повернутися у свої маєтки; євреям заборонялося проживати на козацькій території та ін.. Політичні наслідки Зборівського договору засвідчили провал намірів української сторони добитися незалежності і ненадійність кримського союзника. Проте автономія зміцнила статус козацької України як суб’єкта міжнародних відносин.

. 12 січня король видав так звану “Декларацію ласки”, військового привілею Війську Запорозькому. Впродовж 1650р. у відносинах з Річчю Посполитою українська дипломатія домагалася:

1. виконання поляками умов договору (особливо у релігійній сфері);

2. внесення до його змісту корективів зумовлених потребами України;

3. запобігала втягненню у військові дії проти Порти і Росії;

4. у березні посольство до Варшави у справі повернення уніатами храмів та майна.

28 вересня 1651р. був укладений Білоцерківський договір, який істотно обмежив терени козацької України:

1. вона втрачала Брацлавське і Київське воєводства, що суттєво обмежувало автономію;

2. Гетьман позбавлявся права на міжнародні відносини з іншими державами;

3. розрив відносин з Кримським ханством;

4. реєстр до 20 тис. чоловік;

5. амністія шляхтичам і повернення їх у маєтки;

6. збереження прав і свобод православної Церкви;

7. поновлення оренд євреїв і їхнє проживання.

Польський сейм зимою 1652р. відмовився ратифікувати договір, а блискуча перемога Б. Хмельницького у червні 1652р. над польським військом під Батогом, ознаменувала виборення козацькою Україною незалежності. Б. Хмельницький цим самим призупинив дію Білоцерківського договору. Із свого боку, щоб досягнути компромісу, гетьман погоджувався на поновлення статей Зборівського договору. (У жовтні 1652р. гетьман відхилив вимоги короля задовольнитися Білоцерківським договором; розірвавши союз з Кримом; надіславши сина Юрія заложником до Варшави). Переговори сторони вирішили продовжити у 1653р..

Однак польські війська знову розпочали військові дії, а це розрив дипломатичних відносин. Спроба Б. Хмельницького поновити переговори у липні 1653р. зазнали невдачі (українське посольство А. Ждановича поляки арештували та ув’язнили). 22серпня 1653р. польська армія перейшла в наступ. Розпочалася Жванецька кампанія (наприкінці 1653р. Б. Хмельницький та Іслам Гірей оточили польську армію під Жванцем). Проте татари знову зрадили, Іслам Гірей уклав усну угоду з польською стороною (отримав велику суму грошей і дозвіл брати ясир та грабувати українські землі (5 грудня)). Кам’янець–подільська угода передбачала відновлення, відповідно до умов Зборівського договору, лише прав і свобод козацтва. Таким чином ця угода не передбачала навіть в край обмеженої автономії України.

Поиск по сайту: