Наслідки Франц. Рев

Активну зовнішньополітичні діяльність Директорія розгорнула насамперед в Середземномор’ї та на Близькому Сході. Тут вона орієнтувалася насамперед на Османську імперію та обіцяла останній, у випадку перемоги над Росією та Австрією, повернути Крим.

Щодо іншого регіону, то в результаті блискавичної Італійської кампанії 1796 р., французи здобули котроль над Північною та Центральною Італією.

Попередні мирні угоди Франції та Австрії в Леобені 7 (18) квітня 1797 р. та мирний договір в Кампо-Форміо 6 (17) жовтня 1797 р. фактично похоронили плани російського імператора Павла І виступити посередником в європейських справах.

Отримані згідно Кампо-Формійським договором території (Австрійські Нідерланди, лівий берег Рейну, Іонічні острови, контроль над новими італійськими республіками) майже не вплинули на стратегію французької зовнішньої політики.

Y лютому 1798 р. Цізальпінська республіка відкрито була проголошена її васалом. Папська область в лютому 1798 р. була зайнята французькими військами та перетворена на Римську республіку. В квітні 1798 р. Директорія уклала кабальну угоду з П’ємонтом, окупувавши його наприкінці того ж року.

Саме вторгнення в Єгипет, що входив до склалду Османської імперії спричинилося до того, що остання оголосила війну Франції. Слідом за цим Росія оголосила війну Франції, а Австрія дозволила перехід російських військ до Італії через свої володіня. Франція, у свою чергу, оголосила війну Австрії. Отже, в 1798-1799 рр. проти Франції утворюється друга коаліція держав.

До кінця літа 1799 р. російські та австрійські війська витісили французів з Північної Італії, Південної Німеччини. Англійські та російські війська висадилися в Голландії. За цих умов, з Єгипту повертається Наполеон Бонапарт та приймає активну участь в перевороті 18-19 брюмера (9-10 листопада) 1799 р. Після прийняття в грудні 1799 р. нової Конституції було проголошено новий режим – Консульство на чолі з Наполеоном Бонапартом, який згодом, після того, як в 1802 р. стає першим консулом, а в 1804 р. проголошує себе імператором прагне відігравати провідну роль в європейській політиці, розпочинає серію загарбницький т.зв. наполеонівських воєн.

4. Україна як об′єкт міжнародних відносин у 17–18 ст. Дипломатична боротьба за збереження Української держави (1667р. – XVIIIст.) та російська імперська політика на Україні.

А) Дипломатія П.Дорошенка у боротьбі за возз’єднання козацької України (1667-1676 рр.).

Вже зміст Андріївського договору переконав П.Дорошенка в доцільності курсу на зближення з Кримом і Портою. З їх допомогою він мав наміри об’єднати не лише козацьку Україну, але і всі українські землі.П.Дорошенко почав готовити похід на західноукраїнські землі, а тому вирядив посольство до Стамбула про готовність прийняти протекцію Порти.

Розчарувавшись у турецькій протекції, влітку 1675р. гетьман і його соратники вирішили визнати протекцію російського царя.

Поиск по сайту: