Орієнтовна схема психологічного аналізу уроку

1. Організація пізнавальної діяльності учнів:

§ як на уроці були створені умови для продуктивної праці мислення та уяви;

§ як учитель використовував у своїй праці переконання, навіювання;

§ як домагався вчитель зосередженості та стійкості уваги учнів;

§ що робив учитель для більш успішного запам’ятовування матеріалу учнями та які особливості довільного, механічного і смислового запам’ятовування виявились у школярів на уроці;

§ які прийоми залучення і підтримки уваги та розвитку уважності на уроці;

§ які форми роботи використав учитель для актуалізації раніше засвоєних знань, необхідних для розуміння нового матеріалу (індивідуальне опитування, співбесіда з класом, вправи та ін.).

2. Організація діяльності мислення та уяви учнів на уроці в процесі формування знань і вмінь:

§ як учитель використав відтворювальну та творчу уяву під час викладення нового матеріалу;

§ на якому рівні формувались знання учнів: на рівні конкретно-чуттєвих уявлень, понять, узагальнюючих образів, “відкриттів”, виведених формул тощо;

§ за допомогою яких прийомів учитель домагався активності й самостійності мислення учнів: система запитань, створення проблемних ситуацій, різні рівні проблемно-евристичного розв’язування задач, використання задач з недостатніми та зайвими даними, організація пошукової, дослідницької праці на уроці, індивідуальної, парної, групової і колективної форм праці тощо;

§ якого рівня розуміння домагався вчитель від учнів: описового, порівняльного, узагальнюючого, оціночного, проблемного. Як керував учитель формуванням переконань та ідеалів;

§ які види творчої праці використав учитель на уроці і як керував творчою уявою учнів: пояснення теми і мети праці, навчання відбору та систематизації матеріалу, обробці результатів і оформленню роботи;

§ як на уроці здійснювалось формування стійкого й активного інтересу до навчального предмета та навчання в цілому.

3. Особистісно-зорієнтований підхід до діяльності учнів на уроці:

§ які почуття дітей виявились на уроці, чим вони були викликані;

§ як здійснювалось керування спілкуванням учнів на уроці;

§ моменти уроку, де найбільш успішно формувались вольові якості школярів;

§ як враховувалися вікові та індивідуальні особливості учнів.

4. Майстерність учителя:

§ які шляхи організації впливу і механізми впливу: наслідування, емпатія, рефлексія та ін;

§ уміння створювати психологічні умови для переконання: психологічний клімат, смислова єдність та ін.;

§ уміння вчителя користуватися навіюванням як засобом (методом) педагогічного впливу;

§ як учитель керував комунікативним спілкуванням учнів між собою на уроці;

§ які особливості самоорганізації вчителя: підготовленість учителя до уроку, робоче самопочуття вчителя на початку уроку і в процесі його проведення; зібраність, розуміння теми та психологічної мети уроку, енергійність, наполегливість у здійсненні поставленої мети, оптимістичний підхід до всього, що відбувається на уроці, педагогічна імпровізація, педагогічний оптимізм, винахідливість та ін;

§ педагогічний такт учителя;

§ психологічний клімат у класі.

Аналіз виховної спрямованості уроку – це оцінка та виявлення шляхів найбільш ефективного використання навчального матеріалу для виховання якостей особистості учнів.

Поиск по сайту: