ПОРЯДОК визначення орієнтирів і їх нумерація

Способи цілевказання.

Управління вогнем та його зміст.

Методичні вказівки.

При розкритті даного питання викладач використовує слайди:

а) "Орієнтири і їх нумерація";

б) "Способи цілевказання".

Послідовність розкриття: для чого призначаються орієнтири, які місцеві предмети вибираються в якості орієнтирів, а також порядок нумерації орієнтирів. Дає визначення цілевказання, розкриває способи цілевказання, особливу увагу звертаючи на цілевказання від орієнтиру (місцевого предмету).

Управління вогнем та його зміст

Під запис необхідно дати: визначення цілевказання і способи цілевказання, зробити необхідні малюнки; визначення управління вогнем і що воно включає.

Зробити висновки по третьому навчальному питанню.

Для управління підрозділами і вогнем під час бою призначаються єдині орієнтири, сигнали, кодуються топографічні карти і місцеві предмети.

В якості орієнтирів вибираються добре видимі вдень та вночі і найбільш стійкі до зруйнування місцеві предмети.

Орієнтири нумеруються справа наліво і по рубежах від себе в бік противника. Один із них призначається основним.

По глибині орієнтири призначаються: в наступі-на всю глибину бойового завдання роти з врахуванням досяжності її вогневих засобів; в обороні — на глибину досяжності вогневих засобів.

В цих межах орієнтири доцільно мати на рубежах, що відповідають дальності прямого пострілу і дійсного вогню БМП (БТР), танків і стрілецької зброї. Для МР орієнтири призначаються по рубежах: перший - на передньому краї оборони противника або в найближчій глибині (до 200 м), другий - на глибині 500-600 м, третій - 800-1000 м; для танків і ПТКР на передньому краї і в найближчій глибині 400-600 м, 1000-1200 м, 2000-2500 м відповідно. Один із добре видимих орієнтирів призначається основним. Він повинен знаходитись, як правило, в центрі фронту наступу (смуги вогню або спостереження) на дальності 2500-З000м.

Кількість орієнтирів залежить від виду бою і приладів спостереження, що застосовуються, і повинно бути достатнім для забезпечення швидкого і надійного цілевказання. За досвідом, перед фронтом наступу роти необхідно мати 3-4, а в обороні 4-6 орієнтирів на трьох-чотирьох рубежах.

Орієнтири, як правило, призначає командир батальону (роти), і їх номера змінювати заборонено. При необхідності команжир взводу може додатково призначити свої орієнтири, але при доповіді старшому командиру і для підтримання взаємодії використовуються тільки орієнтири, вказані старшим командиром.

Для швидкості орієнтування на полі бою, вказання напрямків появлення повітряних цілей і потайного (скритого) управління підрозділами місцевим предметам присвоюються (призначаються) умовні назви, наприклад: висота -"Кругла", ліс - "Темний", яр - "Глибокий" і інші.

ІІілевказання - повідомлення даних про характер, місце розташування і дії цілі. Воно здійснюється командирами, штабами, органами розвідки і спостереження.

Цілевказання може здійснюватись:

- Від орієнтирів (місцевих предметів);

- Від напрямку руху (атаки);

- Трасуючими кулями і снарядами;

- Розривами снарядів і мін;

- Сигнальними засобами;

- Наведенням приладів і зброї на ціль;

- По топокарті.

Цілевказання між БМП і танками, а також взводами (відділеннями, танками) здійснюється головним чином від орієнтирів (місцевих предметів), трасуючими кулями та снарядами.

Всередині БМП (БТР) і танка цілевказання між членами екіпажу (десанту), як правило, здійснюється від орієнтирів (місцевих предметів), наведенням зброї на ціль або від напрямку руху.

При цілевказанні, як правило дотримується така послідовність:

- Вказується орієнтир (наприклад - ор.2) або місцевий предмет (прямо - окр.будівля; праворуч - окр.дерево; ліворуч - курган і т.п.)

- Місце розташування (положення) цілі відносно орієнтиру (місцевого предмета).

Наприклад: "Ор.2, вправо (вліво) 50, ближче 100" "Прямо - курган, вправо (вліво) 20, дальше 200"

- Назва і характер дій цілі наприклад: (танк в окопі, кулемет, ПТКР, атакуюча група піхоти і інші).

Приклад цілевказання: "Ор.2, вправо (вліво) 50, ближче (дальше) - 100,

танк в окопі"

Місце положення цілі: праворуч (вправо), ліворуч (вліво) вказується в тисячних, а дальність від орієнтиру (ближче, дальше) в метрах:

Найважливішим обов'язком командира є управління вогнем.

Управління вогнем

- діяльність командира, яка направлена на своєчасне і ефективне використання (застосування) вогню і виконання вогневих завдань.

Управління вогнем включає:

- Розвідку наземних і повітряних цілей, оцінку їх важливості і визначення черговості ураження;

- Вибір виду зброї і боєприпасів, виду і способу ведення вогню (стрільби);

- Цілевказання, подання команд на відкриття вогню або постановку вогневих завдань;

- Спостереження за результатами вогню і його коректування;

- Контроль за витраченням боєпрпасів.

Розвідка і спостереження за наземним і повітряним противником, організовані командиром ще при організації бою, безперервно здійснюється і в ході бою. Командир взводу зобов'язаний стежити за ходом бою, вести розвідку противника і своєчасно ставити завдання підлеглим.

У кожному взводі (відділенні, танку) в усіх видах бою організовується і безперервно ведеться спостереження за противником як особисто командиром, так і спеціально призначеним спостерігачем. Крім того, кожний сержант і солдат зобов'язані в бою вести спостереження, уміти розпізнати повітряного противника, своєчасно виявляти противника і негайно доповідати про нього командиру.

При оцінці важливості і визначенні черговості ураження цілі, командир взводу повинен виходити з того, яке ураження (збитки) ця ціль своїм вогнем здатна нанести взводу.

Важливими цілями рахуються і такі, ураження яких в даних умовах обстановки може прискорити виконання бойового завдання.

Важливими цілями, як правило, є:

Вогневі засобипротивника (танки, БМП, БТР, САУ, ПТКР, кулемети, гранатомети та інше);

- Командно-спостережні і спостережні пункти;

- Радіолокаційні станції.

В тому випадку, якщо ці цілі знаходяться від підрозділів взводу в межах їх дальності дійсного вогню, їх називають небезпечними. Особливо небезпечними цілями у всіх випадках є засоби ядерного нападу (пускові установки, гармати, які застосовують ядерні боєприпаси);

Ті важливі цілі, що знаходяться від взводу на відстані (віддаленні), що перевищує їх дальність дійсного вогню, рахуються не небезпечними на даний момент бою.

Такий поділ цілей на важливі і менш важливі, небезпечні і не небезпечні дозволяє командиру взводу швидко і правильно прийняти рішення по черговості їх ураження: в першу чергу повинні уражатися небезпечні цілі, в другу - важливі цілі, потім - решта.

Вибір зброї, якою найбільш ефективно можна уразити ціль з найменшою витратою боєприпасів і в найменші строки залежить від її важливості, характеру, віддалення та уразливості. Для ураження броньованих цілей противника (танків, БМП, БТР, САУ і інших) застосовуються танки, БМП, БТР, ПТКР, станкові, ручні протитанкові гранатомети, артилерійські і зенітні гармати при стрільбі прямою наводкою.

Вогонь АГС-17 застосовується для ураження відкрито розташованої живої сили або в укриттях відкритого типу (окопах, трншеях).

Кулемети ПК і ПКТ застосовуються для ураження живої сили і вогневих засобів противника на дальності до 1000 м, кулемети КПВТ (встановлені на БТР)-до 2000м.

Найбільш ефективний вогонь з автоматів та ручних гранатометів - до 600 м.

Командиру взводу в бою приходиться вирішувати питання про найбільш доцільніший вибір боєприпасів для ураження цілі в залежності під наявності боєприпасів в боєкомплекті. Так в боєкомплекті БМП-1 є 4 ПТКР, кумулятивні і осколочно-фугасні гранати. В залежності від типу цілі, дальності до неї, умов спостереження і ведення вогню рішенням командира застосовується той чи інший боєприпас для найбільш ефективного ураження цілі, з найменшою витратою боєприпасів.

Уміле цілевказання в бою є найважливішою умовою управління вогнем. Способи цілевказаня викладені вище.

Від уміння командира взводу навіть в складних умовах бою чітко і впевнено подати команду залежить успіх ведення бою. Завдання на ураження противника здійснюється командами і постановкою бойових завдань.

Послідовність подачі команди:

1. Кому відкрити вогонь (наприклад, "гранатометнику")

2. Цілевказання (наприклад ор.З, вліво 40 ближче 150 - танк)

3. Приціл (наприклад, приціл 4)

4. Точки прицілювання (наприклад, під вежу)

5. Момент відкриття вогню вказується словом "Вогонь!"

При стрільбі з інших видів зброї може вказуватись тип боєприпасу, витрата боєприпасів (кількість боєприпасів), умови ведення бою, довжина шеренги, установка цілика або величина виносу точки прицілювання в фігурах цілі. Інколи командир взводу управляє вогнем штатних і придатних підрозділів і вогневих засобів шляхом постановки вогневих завдань.

Послідовність постановки вогневого завдання:

1. Кому ставиться вогневе завдання наприклад – (обслузі кулемета ПКС)

2. Цілевказання наприклад –(ор.2, вправо 20 кулемет в окопі)

3. Вид завдання на ураження цілі наприклад –(придушити, знищити).

В цілому вогневе завдання буде звучати так: "Обслузі кулемета ПКС, ор.2, вправо 20, кулемет в окопі — "знищити!".

Управління вогнем не закінчується подачею команди на відкриття вогню або постановкою вогневого завдання.

Помилки в підготовці вихідних даних, а також інші умови приводять до необхідності коректування вогню, тобто внесення поправок у вихідні установки для забезпечення ефективності стрільби.

Тому стріляючі, командири і обслуги вогневих засобів (екіпажі БМП, танків) повинні вести спостереження за результатами стрільби для корегування вогню і визначення степені ураження цілі.

Ураження цілі оцінюється за видимими результатами: ціль припинила рух, ціль припинила вести вогонь, споруда зруйнована, ціль підпалена і інші ознаки.

Одним з обов'язків командира взводу по управлінню вогнем є контроль за витратою боєприпасів. Командири повинні постійно слідкувати за наявністю боєприпасів в підрозділах і приймати заходи (міри) по їх поновленню.

Поиск по сайту: