Поняття про переконання

Переконання – це погляди, у правидльності яких людина впевнена і які служать керівництвом до дії. Це принципи, що регулюють поведінку у всіх ситуаціях. Переконання є раціональною основою моральної поведінки. Це стійкі моральні уявлення.

Професійні переконання майбутніх вчителів розлядають одні вчені як уявлення про професію, дидактичні уміння, як самосвідомість. Інші вчені розглядають переконання як світогляд, як система поглядів, узагальнені знання, внутрішня позиція, усвідомлена потреба, потреба поступати у відповідності з наявними знаннями, знання у якості мотивів поведінки, єдність знань і практичної дії, єдність знань і емоцій.

Переконання – це складне синтетичне утворення, яке має таку структуру:

1. Знання та їх логічний аналіз (когнітивний компонент);

2. Переживання свого відношення до знань (емоційно-особистісний компонент);

3. Потреба діяти певним чином у відровідності з наявними знаннями (практично-дійовий компонент).

Переконання є особистісним утворенням, яке визначає оцінне ставлення людини до дійсності і характеризується єдністю когнітивного і потребністно-особистісного компонентів.

Отже, переконання включають до своєї структури знання, але до них не зводяться.. не всякі знання є переконаннями. Інколи людина знає, як потрібно діяти, але так не діє. У цьому випадку її знання не є переконаннями, бо немає єдності знань і поведінки.. Виникає проблема: як перетворити нейтральні знання в такі, що мають для суб’єкта значущий смисл, перетворити знання у “зброю пристрасті”, зробити знання дійовими. У педагогічній діяльності часто спостерігається амбівалентність (двоїстість) смислових оцінок: “і добре і погано”, “і подобається і не подобається”, “і важливо і безкорисно”. Це тому, що педагог часто здійснює складний вибір між рівнозначними цілями, прагне до одного результату, а отримує інший, знає спосіб досягенння мети, але не може застосувати його, виконує ті завдання, які не мають особистісного сенсу.

Психологічними умовами переходу знань в переконання є система стосунків у колективі, емоційне переживання, усвідомлення знань, закріплення їх у звичних формах поведінки. Знання, які утворюють внутрішню організовану систему поглядів, можуть стати переконаннями

Велику роль у перетворенні знань у переконання відіграють способи засвоєння цих знань. Вони можуть посилювати або послаблювати особистісну значущість набутих знань, полегшувати перехід їх у переконання. Так, якщо знання засвоїлись за принципом конформного підкорення (за деформації когнітивного компоненту), то вони не стають справжніми переконаннями. Якщо знання засвоюються так, що робиться акцент на запам’ятання, на авторитет учителя і підручника, спостерігається безпроблемність викладу, в ході якого учнів знайомлять лише з одним рядом фактів, з однією позицією, без співставлення з іншими точками зору – все це негативно впливає на формування переконань. Тут недооцінюється роль логічного аналізу як інструменту засвоєння знань, роль логіки, яка володіє силою переконань.

Важливу роль у перетворенні знань у переконання має урахування психологічного грунту, на основі якого формуються переконання. Адже учень не посудина, яку можна наповнювати “заннями”. Необхідно виявляти, в уякому відношенні знаходяться нові знання і знання, які були засвоєні раніше, чи розуміє життєве значення цих знань. Негативно впливає на процес формування переконань звичка до бездумного прийняття уже існуючих думок і поглядів. Але ще гірше, коли хибні думки приймаються і засвоюються з допомогою хибної аргументації, створюючи ілюзію самостійного прийняття прийняття рішення. Такий “логічний конформізм” шкідливий саме тим, що він викривляє характер вироблення переконань, позбавляє людину цілеспрямованого формування власної особистості, самовиховання.

Поиск по сайту: