Поняття про у с т а н о в к у

Установка належить до неусвідомлюваних мотивів поведінки. Установка – це неусвідомлювана гатовність особистості задовольняти певні пізнавальні потреби. Це неусвідомлюваний стан особистості, який спонукає до виконання певної діяльності. Установки – це ті орієнтири, які спонукають до готовності діяти на несвідомому рівні Прикладом установки може бути характеристика студентами людини за портретом, описана О.О.Бодальовим у його книзі “Особистість і спілкування”. В одній студентській аудиторії людина, зображена на портреті, була представлена як герой, в іншій – як злочинець, у третій – як вчений. Характеристики цієї людини різюче відрізнялись у трьох аудиторіях, в залежності від установки. Наприклад, зі слів студентів, великий лоб та зморшки біля очей свідчили про розумові якості вченого, чи погляд з під лоба та масивний підбородок підтверджували злочинні якості цієї людини, зображеної на портреті.

Установки мають три виміри.

Когнітивний вимір - думки (істинні, хибні) відносно предметів, людей тощо.

Афективний вимір – емоційне офарбування (позитивне, негативне) поведінки, яку людина збирається здійснювати.

Поведінковий вимір – реакція людини. Наприклад, викладач надто строгий чи мені здається, що дана дівчина освічена (когнітивний вимір); я не люблю, коли мене заставляють щось робити чи мені подобається обговорювати проблеми, в яких дівчина, мабуть, розбирається (афективний вимір); я рідко буду відвідувати заняття у викладача чи я буду шукати товариства з цією дівчиною (поведінковий вимір). Установки структуруються у віці 12-20 років, “кристалізуються” у 20-30 років і після цього змінюється з великими труднощами Установки досліджують вчені експериментально, в лабоаторних умовах.

Так, грузинські психологи на чолі з Д.Н.Узнадзе, починаючи з 30-х років ХХ століття описали різні види ілюзій (устанокок), які проявляли досліджувані у лабораторних умовах. Наведемо приклади. (описати їх).

Установки також проявляються у повсякденному житті. Наведемо приклад розмови двох людей.

- З гордістю заявляю, що немаю негативних установок.

- А я впевнений, що вони в тебе є. У кожного вони є.

- Тільки не в мене.

- Негативні етнічні установки – це негативне ставлення до етнічної приналежності, яке немає під собою етнічної основи.

- Ого, я й не думав, що ти здатний на такі розмірковування.

- Добре, давай полишим.

Установка – це прояв діяльності центральної нервової системи. Фізіологічною основою установки є динамічний стереотип (сукупність рухливих тимчасових нервових зв’язків, які закріпились у корі великих півкуль головного мозку).

Установки можуть бути позитивними та негативними і визначаються як потребами особистості так і конкретними умовами життя і виховання. Позитивні установки необхідні для навчання і виховання особистості. Дуже важливо, що в учителів були сформовані позитивні установки на сприймання учнів. Спостерігаються також національні, професійні, статеві та інші установки..

Установки – це результат поспішних і недостатньо обгрунтованих висновків із деяких фактів особистого досвіду, або результат некритичного засвоєння стереотипів мислення – стандартизованих суджень.

Ефект Пігмаліона

2 квітня 1968 року побачила світ книга Роберта Розенталя і Ленори Якобсон “Пигмалион в школьном классе”, яка заставила критично переосмислити багато уявлень в галузі педагогіки і психології. Відкритий Розенталем і Якобсон феномен отримав назву “ефект Пігмаліона” і уже більше 30 років постійно цитується і дискутується в світовій психологічній літературі.

Назва цьому феномену була дана по імені міфічного Пігмаліона – легендарного царя Кіпра, який створив (изваял) статую прекрасної жінки і пристрастними проханнями переконав богів оживити її. І отже, з стародавніх часів цей образ символізує нежданний животворящий ефект, викликаний настирним бажанням і істовою вірою.

Психологи Розенталь і Якобсон провели експеримент серед дітей початкової школи у Сан-Франціско. В якості досліджуваних були відібрані по три вчителі в кожній із шести паралелей. Експеримент полягав в наступному. На початку навчального року було проведене тестування учнів з метою визначення їх IQ. З результатами були ознайомлені вчителі. Не вдаючись у деталі, психологи пояснили їм, що використані тести спеціально сконструйовані для виявлення учнів, у яких протягом навчального року, який розпочався, повинен спостерігатися стрибок в інтелектуальному розвиткові. Специфіка експерименту полягала в тому, що педагогам повідомлялися фіктивні результати. В кожному з 18 класів довільно вибрали по декілька учнів.; їм необхідно буде грати роль потенційних інтелектуальних “зірок”. Вчителів поставили до відома, що ці діти, за даними тестування, повинні в найближчий час проявити великий пізнавальний прогрес.

Як показало вимірювання IQ в кінці навчального року, у цих дітей, у порівнянні з іншими інтелектуальні можливості в середньому суттєво підвищились.

Як стверджують Розенталь і Якобсон, їм вдалося продемонструвати вплив очікувань вчителів на пізнавальний прогрес учнів. Автори відмічали, коли вчителі очікують від дітей високих інтелектуальних досяггнень, вони починають вести себе по відношенню до них дружелюбно, прагнуть надихнути їх, використовують дещо інші методи викладання, допускаючи велику ступінь свободи в їх пізнавальній і творчій активності. Все це сприяє покращенню навчання, так як уявлення дітей про себе, їх власні очікування, мотивація і когнітивний стиль змінюються у кращий бік. Сприймання дитиною хорошого ставлення до неї вчителя позитивно і значущо корелюється з її самосприйманням, що в свою чергу впливає і на успішність. Учень бачить, що вчитель відносить до нього добре, це укріплює його в ролі дисциплінованого і встигаючого учня.

В наступні роки хвиля подібних досліджень зростала. Вивчались особливості самооцінки, поведінки і успішності учнів у залежності від зафіксованого ставлення до них з боку вчителів. Зокрема, було встановлено, що погано встигаючі учні волдодіють, як правило, низькою самооцінкою.

Відкриття Розенталя і Якобсон вселило в педагогів віру у великий інтелектуальний потенціал учнів, навіть в тих, які вважалися відстаючими.

Зараз вченими піддається більш глибокому аналізу феномен Розенталя і Якобсон. Часті дискусії з цього приводу стимулювали інтерес до досліджень учительських очікувань.

С т е р е о т и п – стандартизований, спрощений образ об’єктивної дійсності. Він не відображає дійсність такою, якою вона є. Стереотип учителя – правильний, інтелігентний, чесний. Стереотип бухгалтера - людина в окулярах, з портфелем, рахівницею. Установки – це динамічний стан особистості. Вони можуть поступово переростати у переконання.

Поиск по сайту: