Перелічіть види управлінських рішень

Види управлінських рішень
Довгострокові, Середньострокові, Короткострокові
Одноразові (випадкові), Повторювані
Загальні (для всіх співробітників), Вузькоспеціалізовані
Одноосібні, Групові, Колективні
Прості, Складні Контурні, Структуровані, Алгоритмічні

За довготривалістю дії управлінські рішення поділяються на

• стратегічні (перспективні)
• тактичні (середньострокові)
• оперативні (короткострокові)

Стратегічні рішення мають важливе значення для майбут­нього розвитку організації. Вони визначають напрямки спеціалі­зації, обсяги виробництва, кадрову і технічну політику, перспек­тиви економічного і соціального розвитку трудового колекти­ву, встановлюють взаємодію підрозділів та ін. Ці рішення приймаються вищим керівництвом організації після всебічного аналізу відповідної інформації.

Тактичні рішення пов´язані з конкретною розстановкою сил і ресурсів у кожному періоді (рік, сезон, технологічний процес тощо). Ці рішення приймаються у структурних підрозділах ме­неджерами у межах своїх повноважень. Вище керівництво тільки здійснює консультування і контроль, надає необхідну допомо­гу.

Оперативні рішення мають короткостроковий характер. Вони носять регулюючу направленість і виникають у тих випад­ках, коли порушується хід виробничого процесу через будь-які непередбачені внутрішні або зовнішні обставини. Ситуація, в якій виникає необхідність прийняття оперативного рішення вимагає негайних енергійних дій менеджера. Розробка і вико­нання тактичних і оперативних рішень займають основну час­тину робочого часу менеджера.

2. За способом розробки і прийняття всі управлінські рішен­ня поділяться на:

• колегіальні (колективні);
• одноосібні.

Розмежування колективних і одноосібних рішень передба­чається установчими документами (статут, установчий договір) організації.

Колективні рішення приймаються загальними зборами ак­ціонерів, зборами учасників товариства, президією, правлінням, ревізійною комісією, спостережною радою та іншими вищими та виконавчими органами управління організації.

При будь-якому способі прийняття рішення у виконавчому органі відповідальність як за правильність, так і за його вико­нання завжди буває персональною, особи яка очолює колектив­ний орган.

Одноосібне рішення питань віднесених до колективних органів управління вважається незаконним і недійсним.

Оперативні рішення приймаються менеджером одноосібно. Тут відіграє велику роль кваліфікація і ділові якості менеджера і спеціалістів апарату управління, стан системи інформації,

зовнішні умови і стиль керівництва, строки прийняття рішення і конкретна виробнича ситуація.

3. По характеру і змісту управлінські рішення діляться натри групи:

• творчі;
• рішення за аналогією;
• рішення, що приймаються автоматично.

Творчі рішення приймаються за проблемами, що виника­ють вперше після ретельного вивчення стану справ, досвіду інших організацій і реальних можливостей підприємства.

Рішення за аналогією приймаються на основі вивчення і по­рівняння наявного досвіду й подібних ситуацій. Узагальнення власного досвіду і запозиченого вимагає попереднього глибо­кого критичного аналізу і порівняння умов. Не кожний досвід із інших умов можна механічно перенести у свою організацію.

Іноді буває, коли внесення змін у запозичений досвід під виг­лядом удосконалення і пристосування до місцевих умов призво­дить до негативних результатів. Тому тут необхідний діловий і продуманий підхід.

А буває і так, коли менеджер пригадує, що він багато років тому прийняв у аналогічній ситуації успішне рішення. І тепер він копіює старе рішення. Але ж за цей період умови змінилися й рішення, яке було правильним у минулому, стає помилковим у нових умовах. Досвід минулого може бути корисним для недо­пущення можливих помилок, але ж він може бути і поганим рад­ником при прийнятті позитивних рішень у нових сучасних умо­вах.

Рішення, що приймаються автоматично бувають там, де діяльність менеджера жорстко регламентована законодавчими документами, інструкціями та іншими нормативними докумен­тами.

Але і в цих умовах менеджер повинен кваліфіковано й уваж­но підійти до способів і форм виконання вимог документів що регламентуються, особливо це важливо при рішенні питань відносно людей (треба враховувати їх інтереси, прагнення, ба­жання). Тут поряд з принциповістю та послідовністю від менеджера вимагається такт, чутливе відношення до особистості, по­вага до людини.

4. За рівнем ієрархії управління, на якому приймаються ті чи інші рішення, їх можна поділити на:

• рішення, що приймаються на рівні організації;
• рішення, що приймаються на рівні структурного підрозділу;
• рішення, що приймаються на рівні первинного трудового колективу.

Рішення, що приймаються на рівні підприємства, є компе­тенцією першого керівника (головного менеджера) або загаль­ногосподарського органу управління. Такі рішення мають за­гальний характер і стосуються всієї організації. А якщо виникає необхідність прийняття рішення за якоюсь конкретною функ­цією управління, то їх приймають відповідні спеціалісти. Прий­маючи рішення, вони обов´язково інформують про нього мене­джера. Коли рішення спеціаліста зачіпає прямо чи непрямо інте­реси інших підрозділів і вони можуть впливати на кінцеві результати діяльності організації в цілому, то вони підлягають попередньому узгодженню з керівником організації, одержати його санкцію.

Управлінські рішення на рівні структурного підрозділу приймаються його керівником (менеджером) у межах делегова­них йому повноважень у тому випадку, коли для їх виконання є достатні ресурси підрозділу. Коли наявних ресурсів або наданих повноважень недостатньо, менеджер вносить свою пропозицію на розгляд вищого керівника.

Управлінські рішення на рівні первинного трудового колек­тиву — бригади, секції, відділу — приймаються їх керівником за оперативними питаннями. Якщо, наприклад, бригадир вважає необхідним змінити раніше намічений розподіл робіт, то він має право самостійно приймати таке рішення. А коли хтось із праців­ників відмовляється виконувати доручену роботу, без поважних причин ігнорує розпорядження бригадира, то бригадир пови­нен звернутися з пропозицією до вищого керівника.

Таким чином, на кожному рівні управління керівники прий­мають рішення у межах своїх повноважень, передбачених свої ми посадовими інструкціями. Тільки у цьому випадку може бути встановлена чітка відповідальність керівників і підлеглих праців­ників на кожному рівні управління за прийняті рішення та їх виконання.

Загальне правило полягає у тому, що управлінські рішення приймаються на тому рівні управління, де виникає необхідність їх прийняття відповідно з повноваженнями, передбаченими по­садовими інструкціями та затвердженими вищим керівником.

5. За сферою дії управлінські рішення поділяються надві групи;

• загальні;
• локальні.

Загальні рішення — це такі рішення, які стосуються органі­зації в цілому. Вони визначають головні завдання організації, основні напрямки її розвитку. Ці рішення приймає безпосе­редньо перший керівник (директор, голова правління, прези­дент) або колективний орган управління (правління, президія, спостережна рада, загальні збори акціонерів, пайовиків, учас­ників товариства).

Локальне (обмежене) рішення — це таке управлінське рішення, яке приймається по окремому підрозділу організації. Такі рішення спрямовані на регулювання якогось процесу в кон­кретній ситуації, що склалась на виробництві.

Локальні рішення іноді можна передбачити раніше, а іноді необхідність у них виникає раптово через зміни умов вироб­ництва на якійсь дільниці або в цілому в організації.

6. За функціональними відзнаками відрізняють такі управ­лінські рішення:

• адміністративні;
• економічні;
• технологічні;
• технічні та Ін.

У кожній організації, крім перелічених внутрішніх функцій, є рішення і зовнішні, тобто для взаємодії з суб´єктами зовніш­нього середовища, про відносини з постачальниками, покупця­ми, фінансовими та контролюючими органами, про одержання кредиту в банку тощо.

Такі управлінські рішення оформляються у вигляді доповід­них записок, запитань, пропозицій.

Таким чином, наведена класифікація управлінських рішень дає можливість будь-яке рішення охарактеризувати за шістьма ознаками.

Поиск по сайту: