Класифікація і характеристика топографічних карт

За своїми масштабами, основним призначенням і використанням в різних ко­мандно-штабних ланках, топографічні карти умовно можна по­діляти на:

– за масштабом: великомасштабні (1:25000, 1:50000), середньо-масштабні (1:100 000, 1:200 000) і дрібномасштабні (1:500 000, 1:1000 000);

– за основним призначенням на тактичні (1:25 000, 1:50 000, 1:100 000) і опера­тивні (1:200 000, 1:500 000, 1:1000 000).

Карта масштабу 1:25 000 – використовується в військах для де­тального ви­вчення окремих найбільш важливих рубежів і ділянок місце­вості, наприклад: при фо­рсуванні водних перешкод, десантуванні і т.п. Вона використовується також для вимі­рювання і розрахунків при проек­туванні і будівництві військово-інженерних споруд.

Карта масштабу 1:50 000 – використовується для вивчення і оці­нки місцевості командирами підрозділів, орієнтування по ній, проведен­ня вимірів і розрахунків, що потребують високої точності, особливо при вказанні цілей і підготовці даних для стрі­льби артилерії і запуску ракет, які використовують в обороні, в наступі як карту реко­гносцировки, а також при боях за населені пункти.

Карта масштабу 1:100 000 – основна карта в військах. Вона ши­роко викорис­товується командирами (штабами) частин і підрозділами при плануванні і організації бою, для вивчення і оцінки місцевості, оріє­нтуванні на ній, вказанні цілей і управлінні підрозділами в бою.

Карта масштабу 1:200 000 – використовується як шляхова. По ній можна ви­вчати і оцінювати шляхову сітку і загальний характер рель­єфу, водних рубежів, лісо­вих масивів, великих населених пунктів. Цьому допомагає довідка про місцевість, яка розміщена на зворотному боці листів карти. Від батальйону і вище ця карта викорис­товується для оріє­нтування на місцевості при здійсненні маршу. В механізованих тан­кових частинах і з'єднаннях у ході наступу, як правило, при переслідуванні против­ника, використовується як основна карта.

Карта масштабу 1:500 000, 1:1000 000 – використовуються для вивчення і оцінки місцевості при плануванні і підготовці операцій, для управління військами в ході операцій і плануванні, при пересуванні військ. Карта масштабу 1:500 000 викори­стовується також фронтовою авіацією як карта польотів.

3.2. МАСШТАБИ ТОПОГРАФІЧНИХ КАРТ.
ВИЗНАЧЕННЯ ВІДСТАНІ ПО КАРТІ

Масштаб карти показує, в скільки разів довжина лінії на карті мен­ша відповід­ної її довжини на місцевості і визначається відношенням двох чисел. Наприклад, мас­штаб 1:50 000 означає, що всі лінії місцевості зоб­ражені на карті із зменшенням у 50 000 разів, тобто 1 см на карті відпові­дає 50 000 см (або 500 м) на місцевості.

Числовий масштаб – масштаб карти, виражений дробом, у якому, чисельни­ком є одиниця, а знаменником – число, яке показує ступінь зменшення на карті ліній місцевості.

Чим менший знаменник масштабу, тим більший масштаб карти, Вказується та­кож значення масштабу – відстань в метрах (або кіломет­рах) на місцевості відповідає одному сантиметру на карті.

Потрібно запам'ятати правило: якщо в правій частині відношення закреслити два останні нулі, то число, яке залишилось, покаже, скільком метрам на місцевості відповідає 1 см на карті, тобто значення масштабу.

Чим більший масштаб карти, тим детальніше на ній зображена місцевість. Зі зменшенням масштабу карти зменшується і кількість нане­сених на ній деталей місце­вості.

Щоб визначити на карті відстань між точками місцевості (предме­тами), використовуючи числовий масштаб, потрібно виміряти на карті відстань між цими точками в сантиметрах і помножити отримане число на значення масш­табу.

Наприклад, на карті масштабу 1:50 000 (значення масштабу 500 м)відстань між двома орієнтирами складає 4,2 см. Відповідно відстань між двома орієнтирами на міс­цевості 4,2 х 500= 2100м.

Лінійний масштаб – являє собою графік, який служить для безпо­середнього вимірювання за ним відстаней (в кілометрах, метрах), які ви­мірюються на карті.

Цей масштаб вказують на кожному аркуші карти під південною (нижньою) сто­роною рамки, під числовим масштабом у вигляді графіка (де кілометри – справа, а метри – зліва).

Для визначення відстані на карті за допомогою лінійного масштабу необхідно циркуль-вимірювач, розхил якого дорівнює відстані між заданими точками на карті, прикласти до лінійного масштабу і зняти вимірювання в метрах або кілометрах (рис. 1).

Рис. І. Вимірювання відстані на карті циркулем-вимірювачем
за лінійним масштабом

Для визначення довжини маршруту і кривих ліній на карті, використовують курвіметр (рис. 2).

У приладі є колесо, яке з'єднане системою пе­редач зі стрілкою. При вимірюванні від­станей курвіметром, потрібно встановити його стрілку на ну­льове положення, а по­тім повести колесо вздовж мар­шруту так, щоб покази шкали збільшувались. Одер­жані результати вимірів в(см) множать на значення масштабу і одержують відстань на міс­цевості.

Довжина маршруту, виміряна по карті, завжди коротша дійсної на місцевості, тому що в масш­табі карти не завжди можна відобразити всі звивини доріг. При скла­данні карт дороги, як правило, випрямляються, і тим більше, чим менше масштаб карти. Це дуже добре помітно на картах гірської і горбистої місцевостей.

Щоб визначити відстань, в цьому випадку, потрібно
одержа­ний по карті результат виміру довжини маршруту із
врахуванням ха­рактеру місцевості і масштабу карти помножити
на коефіцієнт, вка­заний в таблиці.

Так, наприклад, замість 200 км, виміряних по карті з
масштабом 1:200 000 гірського району, фактична довжина
маршруту буде 250 км.

3.3. ЗОБРАЖЕННЯ МІСЦЕВИХ ПРЕДМЕТІВ І РЕЛЬЄФУ
НА ТОПОГРАФІЧ­НИХ КАРТАХ

Місцеві предмети – природні та виготовлені людьми об'єкти на земній поверхні, які використовують у військовій справі для визначення місцевості, орієнтування, цілевиз­начення й управління військами в бою.

До місцевих предметів належать: населені пункти, промислові та сільськогосподарські підприємства, рослинний і ґрунтовий покрив, бе­регова лінія великих за площею аква­торій, ріки, озера, канали, об'єкти шляхів сполучення і зв'язку.

Місцеві предмети на топографічних картах зображують картогра­фічними умовними знаками (додаток 1).

Умовні знаки прийнято ділити на три основні групи: лінійні, поза-масштабні, пло­щинні.

Лінійні картографічні умовні знаки використовуються для зобра­ження об'єктів ліній­ного характеру (шляхи, лінії електромережі), довжина яких виражається в масштабі карти. Суцільними лініями вказу­ють контури озер, широких річок, кварталів населе­них пунктів; пункти­ром – контури лісів, боліт.

Позамасштабні картографічні умовні знаки використовують для зображення таких місцевих предметів і деталей рельєфу, які че­рез малі розміри зайнятої ними площі не можуть бути виражені в мас­штабі карти. Такими місцевими предметами є шахти, спо­руди башто­вого типу тощо.

Точне розміщення на карті предмета, зображеного позамасштабним умовним знаком, визначається геометричним центром фігури, сере­диною основи знаку, вершиною пря­мого кута в основі знаку і геометрич­ним центром нижньої фігури (рис. 3).

Геометричний центр фігури

Середина основи знаку

Вершина прямого кута у основи знаку

Геометричний центр нижньої фігури

Рис.3. Зображення на карті точного положення місцевих предметів позамасштабними умовними знаками.

Площинні картографічні умовні знаки використовуються для за­повнення площин об'єктів, виражених у масштабі карти.

Умовні топографічні знаки – це відображення місцевих предметів на карті, а саме, рельєфу, дорожньої сітки, гідрографії, грунтово-рослинного покриття (додаток 1).

Рельєф на топографічних картах зображують горизонталями, а деякі його деталі (яри, балки, пагорби) – відповідними умовними знаками.

Такі лінії називають горизонталями (рис.4).

Види горизонталей

Горизонталі бувають: основні, додаткові, допоміжні.

Горизонталі, які відповідають основному перерізу рельєфу, називаються основними, їх зображують на картах тонкими суцільними лініями.

Для полегшення рахування горизонталей, кожна п'ята горизонталі потовщується.

Основну висоту перерізу зазначають на кожному аркуші карти під південним краєм його рамки. Наприклад, підпис "Суцільні горизонталі” проведені через 10 м означає, що на даному аркуші всі суцільні горизонталі проведені через 10 м, а потовщені – через 50 м.

Для відображення окремих вершин, улоговин і сідловин, які можуть бути показані на карті основними горизонталями, застосовують додаткові (через половину висоти основ­ного перерізу) і допоміжні (приблизно через чверть основного перерізу) горизонталі, їх зображують на картах пунктирними лініями.

Форми рельєфу

Рельєф місцевості, як правило, складається із випуклих і ввігну­тих нерівностей, найрі­зноманітніших за своєю формою і розмірами.

Окремі нерівності називають формами рельєфу. Елементарні фор­ми рельєфу дуже рі­зноманітні. Як правило, їх можна звести до п'яти ос­новних типових форм (рис. 5).

1. Гора – куполоподібне підвищення.

2. Улоговина – замкнута чашоподібна впадина.

3. Хребет – лінійно витягнуте підвищення, яке поступово знижуєть­ся. Лінія, що з'єд­нує протилежні схили хребта, називається водорозділом.

4. Лощина – витягнуте поглиблення, яке знижується в одному на­прямку. Лінію, по дну якої направлені схили, називають водозливом.

5. Сідловина – зниження на гребені хребта між двома суміжними вершинами.

У горах дороги і стежки через хребти проходять по сідловинах, які називають перева­лами.

Різновидностями типових форм рельєфу можуть бути: кургани, ями, яри, долини, балки, ущелини.

Д

			2. Улоговина
		4.Лощина
		3.Хребет

Для правильного визначення форм рельєфу на карті, необхідно знати такі положення:

1. Форми рельєфу позначені на карті коричневим кольором – (при­родні) творіння природи, чорним – (штучні) творіння людини.

2. На горизонталях є короткі покажчики напряму схилів, які розмі­щенні перпендику­лярно до них (вказують напрям схилу; вони розміщу­ються на згинах горизонталей в найбільш характерних місцях і назива­ються бергштріхами.

3. Напрям схилів можна визначити і за відмітками горизонталей (циф­рові підписи на деяких із них вказують в метрах висоту над рівнем моря). Верх кожної цифри завжди повернутий вбік підвищення схилу.

4.Об'єкти деталі рельєфу, які неможливо показати горизонталями, зображують на ка­ртах спеціальними умовними знаками. До них відно­сять: урвища, скелі, яри, дорожні насипи і виїмки, кургани, ями. Цифри біля них вказують на висоту (глибину) в метрах.

Поиск по сайту: