АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Зв’язки і узгодженість цілей

Читайте также:
  1. Виховання – це усвідомлене і цілеспрямоване зрощування людини як особистості у відповідності зі специфікою цілей, соціальних груп і організацій в яких воно здійснюється.
  2. Встановлення рівнів суттєвості для цілей аудиту.
  3. Галузі педагогіки. Зв’язки педагогіки з іншими науками.
  4. Дерево цілей» підприємства.
  5. Загальний і частинний розв’язки
  6. Кожне підприємство повинно бути забезпечене необхідно кількістю води для цілей пожежогасіння.
  7. Материнська компанія матриця кількісної оцінки досягнення цілей
  8. Матриця кількісної оцінки досягнення цілей матриця портфеля продукції
  9. Матриця протилежності цілей і засобів у процесі оцінювання конкурентоспроможності продукції
  10. Мета вивчення курсу і міждисциплінарні зв’язки
  11. Метод дерева цілей або аналіз вертикальної відповідності.

 

Координація є найважливішою функцією управління підприємством і одним із видів управлінської діяльності, який здійснюється суб’єктом управління відносно різноманітних об’єктів. В умовах стабільної економіки механізм координації пов’язаний з довгостроковим плануванням діяльності об’єктів управління, в умовах кризи – з аналізом ситуацій та вибором антикризових заходів. Якщо для централізованої системи господарювання механізм координації носить переважно директивний і довгостроковий характер, то для ринкової – стимулюючий і стратегічний характер. Можна стверджувати, що координація сьогодні все ще здійснюється на основі негнучких інструментів директивного планування і контролю, які за умов нестабільної ринкової економіки є малоефективними, що в кінцевому рахунку призводить або призведе до загибелі вітчизняних підприємств.

Для економіки ринкового типу координація по-перше, набуває характер окремого спеціального виду управлінської діяльності, що ширше ніж просто функція управління, оскільки управлінська діяльність пов’язана з реалізацією різних груп одноманітних дій (функцій). Сьогодні можна навіть говорити про особливий вид управління – координаційне управління. Координація набуває стратегічного характеру, адже виникає необхідність досягнення збалансованості у комплексі „цілі-внутрішнє середовище-зовнішнє оточення”, тобто у сукупності атрибутивних ознак стратегічного управління.

Стратегічна координація – це вид управлінської діяльності, спрямований на досягнення збалансованості (узгодженості) сукупності стратегічних критеріальних ознак у складному координаційний комплексу, який поєднує елементи різних підсистем внутрішнього та і зовнішнього середовища підприємства.

Важливим питанням процесу координації є оцінювання рівня узгодженості параметрів управління. Кінцевою метою координаційної діяльності є здійснення змін кращим чином, але для цього необхідна реалізація однієї проміжної мети – досягнення узгодженості між суб’єктами управління, що беруть участь у впровадженні. Проміжне положення узгодженості в ланцюзі “координаційна діяльність – узгодженість – реалізація впровадження” зумовлює її різносторонність і пов’язаність з показниками координаційної діяльності, з одного боку, і з результатами впровадження, з іншої.

Узгодженість можна розглядати як безпосередній результат координаційної діяльності. Уся сукупність координаційних зв’язків, усі управлінські дії, які ґрунтуються на них, спрямовані на забезпечення потрібної узгодженості між суб’єктами управління. Отже, слід чекати наявність залежності між оцінками сукупності координаційних зв’язків і ступенем узгодженості, а при більш повному аналізі тут слід враховувати і оцінку ефективності координаційної діяльності.

Узгодженість є умовою здійснення впровадження. Звичайно, окрім узгодженості існує багато інших умов і чинників, що роблять вплив на процес впровадження. Узгодженість є хоча і недостатньою, але необхідною умовою для успішного проведення впровадження, а з цього виходить, що обґрунтований пошук залежності між ступенем узгодженості і кінцевими результатами впровадження.

Узгодженість – це певний стан системи. Коли система характеризується впорядкованістю і параметри складових її елементів відповідають один одному, тоді система перебуває в стані узгодженості. Система, ступінь узгодженості якої визначається, є системою суб’єктів управління, що беруть участь в конкретному впровадженні. Найточнішу оцінку рівня узгодженості всієї системи можна отримати, виходячи з оцінки узгодженості, відповідної кожному координаційному зв’язку. Коли в реалізації впровадження беруть участь багато суб’єктів управління і зв’язки між деякими з них не впливають істотно на кінцевий результат, зручніше об’єднати їх в групи, в рамках яких визначати ступінь узгодженості. Це значно полегшує процедуру без помітного погіршення точності оцінки. Важливо, щоб групи охоплювали всі існуючі зв’язки і не перетиналися, тобто кожен зв’язок повинен знаходитися лише в одній групі.

Ступінь узгодженості всієї системи визначається шляхом агрегації оцінок: узгодженості між підприємством і основним виконавцем; узгодженості між іншими учасниками процесу впровадження; узгодженості між неосновними безпосередніми учасниками впровадження; узгодженості між основними виконувачами впровадження і суб’єктами управління вищих управлінських рівнів; узгодженості між неосновними безпосередніми учасниками впровадження і суб’єктами управління вищих управлінських рівнів; узгодженості між суб’єктами управління вищих управлінських рівнів.

У межах окремих зв’язків слід визначити ступінь узгодженості головних важелів управлінської дії, які використовують суб’єкти управління (цілі, ресурси і заходи). Можна прийняти, що через них повністю реалізується дія на об’єкт управління, а значить агрегована оцінка рівня їх узгодженості дорівнює оцінці рівня узгодженості системи суб’єктів управління. Оскільки неможливо використовувати розрахункові показники для оцінки узгодженості, необхідно застосувати процедуру, що ґрунтується на експертних оцінках.

Спочатку визначаються питома вага значущості окремих координаційних зв’язків або груп зв’язків. Потім визначаються питома вага значущості узгодженості головних важелів управлінської дії. Це – значущість для узгодженості між суб’єктами координаційного зв’язку або групи зв’язків.

Значення ступеня узгодженості кожного важеля при кожному зв’язку (групі) визначається експертним шляхом в інтервалі (0,1), тобто при повній узгодженості оцінка дорівнюватиме 1, а при повній відсутності узгодженості – 0. Підсумовуючи окремі оцінки узгодженості, враховуючи їх питому вагу, отримуємо оцінку узгодженості всієї системи об’єктів управління.

Питання та завдання

1. Що таке цільовий підхід в менеджменті?

2. Які аспекти охоплюють стратегічні цілі організації?

3. В чому полягає роль мети в управлінні?

4. Сформулюйте функції цілей?

5. Які існують вимоги до цілей?

6. Що таке місія організації?

7. Визначте правила розробки місії організації?

8. Назвіть ознаки, за якими здійснюється класифікація цілей?

9. В чому полягає відмінність і що спільного між стратегічними та довгостроковими цілями?

10. Розкрийте суть “дерева” цілей?

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)