АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Ринок та його інфраструктура

Читайте также:
  1. Вивіз капіталу. Світовий ринок капіталів
  2. Виробничий ринок
  3. Глобальна інформаційна інфраструктура як інституціональна база інформаційного суспільства
  4. Засоби повітряних перевезень, інфраструктура повітряного транспорту
  5. Згідно з Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери поділяються на такі види.
  6. Інфраструктура фізичного розподілу
  7. Кредитний ринок та ринок цінних паперів. Види цінних паперів, їх класифікація та характеристика
  8. Організація проникнення на міжнародний ринок
  9. РИНОК (....) ВЕСЕЛКА
  10. Світовий ринок робочої сили. Міграція робочої сили
  11. Спожипчий ринок

ТЕМА 1

ПІДПРИЄМСТВО В СОЦІАЛЬНО ОРІЄНТОВАНІЙ РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

План

1.Підприємство як суб’єкт господарювання, його місце в системі ринкових відносин.

2.Організаційно-економічні умови функціонування підприємств.

3.Зовнішнє середовище функціонування підприємства, його характеристика.

4.Ринок та його інфраструктура.

5.Державне регулювання діяльності підприємства, економічні важелі регулювання.

6.Види підприємств та їх класифікація. Об’єднання підприємств.

 

Ринок та його інфраструктура

Виникнення ринку відбулося на ранній стадії товарного виробництва в результаті спеціалізації виробників на виготовленні окремих видів продуктів з метою їх обміну. Категорія обміну тісно пов’язане з поняттям торгівлі. Тому не дивно, що самим простим тлумаченням слова “ринок” є ототожнення його зі сферою товарного обігу.

С. Мочерний визначає ринок як сукупність відносин, що виникають у сфері обігу у зв’язку з продажем – купівлею товарів [112, с. 152].

В. Ковальчук під поняттям “ринок” розуміє сукупність економічних відносин, що виникають між суб’єктами економіки з приводу обміну результатами виробництва та його умовами; водночас ринок є сферою економічних інтересів суб’єктів економіки, де відбувається їх зіткнення та взаємодія [71, с. 44].

В короткому словнику термінів ринкової економіки автори трактують поняття “ринок” як сферу товарного обміну, де виникають і реалізуються відносини, зв’язані з процесом купівлі-продажу, має місце конкретна господарська діяльність з приводу просування товарів і послуг від їх виробників до споживачів [157, с. 29].

С. Фішер, Р. Дорнбуш, Р. Шмалензі вважають, що “ринок – це будь-який набір угод, за допомогою яких покупці та продавці товару вступають в контакт щодо купівлі – продажу даного товару ” [160, с. 48].

О. Стороженко та Н. Безменова визначають ринок як складну систему взаємовідносин виробників та споживачів, продавців та покупців, їх господарських зв’язків, включаючи прямі багатоланкові контакти посередників [143, с. 53].

Ринок виступає не лише засобом реалізації товарів, він є основою, що визначає пропорції виробництва, забезпечує ефективний розвиток економік [140, с. 100].

Таким чином, незважаючи на різноманітність трактувань категорії “ринку” можна виявити основну його властивість – ринок є автономною, сенситивною, регуляторно-координаційною системою, що спрямована на забезпечення потреб соціуму. Він охоплює сфери як матеріального, так й грошового обігу. Тому ринок – це сукупність видів економічної діяльності між економічними агентами, які здійснюються на основі товарно-грошових відносин.

Функціонування ринку можливе за наявності таких умов: диверсифікація форм власності, їх рівноправність та захист; формування і розвиток інституцій ринкової інфраструктури; економічна свобода та забезпечення вільної конкуренції.

Ринкові відносини впливають на різноманітні сфери господарського життя, виконуючи ряд функцій. Виділяють наступні функції ринку:

- регулюючу (регулювання виробництва та обігу товарів та послуг);

- контролюючу (визначає суспільну значимість виробленої продукції);

- розподільчу (встановлює пропорції відтворення, що забезпечує збалансований розвиток економіки);

- стимулюючу (зумовлює необхідність зниження індивідуальних витрат праці та застосування інноваційних технологій та техніки);

- інформаційну (інформує про стан справ у господарській сфері);

- санаційну (сприяє виходу з економічного поля діяльності економічно слабких та неконкурентоспроможних господарських суб’єктів).

Поведінка господарюючих суб’єктів у ринковій економіці визначається наступними принципами:

- принцип свободи економічної, підприємницької діяльності;

- принцип вільного ринкового ціноутворення;

- принцип верховенства споживача;

- принцип партнерства (на основі договірних та контрактних відносин);

- принцип державного регулювання ринкових відносин.

Ринкова інфраструктура включає: торгівельно-посередницьку, виробничу, фінансово-кредитну, інформаційно-інноваційну, соціальну.

Торгівельно-посередницьку інфраструктуру формують суб’єкти господарювання, що функціонують у сфері товарного обігу й забезпечують реалізацію продукції виробничо-технічного призначення, виробів народного споживання, а також забезпечують допоміжну діяльність шляхом надання відповідних послуг. До суб’єктів торгівельно-посередницької інфраструктури можна віднести: торгові доми (закуповують товари у виробників, оптовиків, з якими підтримують тривалі відносини і перепродають їх місцевим оптовикам чи роздрібним торговцям, промисловим споживачам), експортні фірми (закуповують товари у вітчизняних товаровиробників і перепродають їх від свого імені за кордоном), імпортні фірми (закуповують за свій рахунок товари за кордоном і потім продають їх на внутрішньому ринку промисловим підприємствам, оптовим і роздрібним торговцям), комісійні (виконують доручення власника товару щодо його продажу на певному ринку і отримують від нього комісійну винагороду), дилерські та дистриб’юторсь­кі організації (здійснюють торговельні операції від свого імені й за свій рахунок. Разом із тим вони укладають угоду з товаровиробником про надання їм права на закупівлю і продаж зумовленого асортименту товарів на визначених ринках. Відповідно до угоди вони надають широкий перелік додаткових послуг покупцям, а також виконують окремі комерційні доручення товаровиробників.

Основні типи посередник таблиці 1.

Таблиця 1

Види торгівельно-посередницької діяльності
та основні типи торгівельних посередників

Види торгівельно-посередницької діяльності Типи посередників Характер взаємовідносин із товаровироб­ником, оптовиком Характеристика виконуваних функцій
І. Діяльність з переп­родажу товарів Дистриб’ютори Незалежні, частково залежні Підписують із товаровиробником договір щодо продажу товарів на певній території й на конкретний термін. Дистриб’ютори здійснюють операції купівлі-продажу від свого імені й за свій рахунок, але на відміну від звичайного оптовика, мають більш тісні й довірчі відносини з виробником. Найчастіше спеціалізуються на товарах виробничо-технічного призначення, продаючи їх виробникам.
  Дилери Незалежні, частково залежні Здійснюють операції з перепродажу від свого імені й за свій рахунок, але в договорах із виробником можуть передбачати виконання окремих зобов’я­зань (наприклад, торгувати продукцією лише цього виробника, вживати заходів щодо просування товару, проводити рекламні акції тощо).
  Комісіонери Незалежні, частково залежні Вступають у фізичне володіння товарами й укладають угоди на купівлю і продаж. За дорученням власника (комітента) знаходять на ринку покупця (продавця), укладають від свого імені, але за рахунок довірителя, угоди купівлі-продажу.
  Консигнатори Частково залежні Одна із форм комісійної торгівлі застосовується під час продажу товарів масового попиту. Консигнатор отримує на свій склад партію товару та продає його від свого імені, але за рахунок консигнанта (власника).
  Лізингодавці Незалежні Купують товар у власність та передають право на користування ним іншій стороні на умовах строковості, плат­ності
Аукціоністи Незалежні Здійснюють акти продажу товарів від власного імені, але за рахунок третьої сторони.
ІІ. Зі створення умов для здійснення актів купівлі-продажу, організації товаро­обігу Брокери Залежні Не набувають права власності на товар, організовують зустріч покупця і продавця та беруть участь у переговорах
Агенти Незалежні, частково залежні Здійснюють за дорученням клієнта (принципала) комер­ційні дії, пов’язані з продажем чи купівлею товару від імені й за рахунок принципала. Залежно від прав та обов’язків агентів і принципалів вирізняють простих агентів, агентів із переважним правом (право першої руки), ексклюзивних агентів (із монопольним правом).
Комерційні представники, повірені Частково залежні, за­лежні Згідно з угодою, укладеною принципалом (виробником), діють на певній території і здійснюють збирання замовлень від покупців, надають послуги з доставки товарів, гарантій на ці товари тощо. За дорученням клієнтів (довірителів) сприяють здійсненню операцій купівлі-продажу шляхом укладання угод від імені й за рахунок довірителів.

Виробнича інфраструктуру ринку представлена суб’єктами господарювання, що функціонують у сфері обслуговування основного виробництва. Об’єктами виробничої інфраструктури виступають інженерно-технічні споруди та об'єкти, які забезпечують необхідні матеріально-технічні умови для розміщення та успішного функціонування підприємств промислового і сільськогосподарського виробництва. До складу виробничої інфраструктури відносять підприємства транспорту, зв'язку, матеріально-технічного і ремонтного обслуговування, енергетичне господарство, водозабезпечення, складське і тарне господарство, ремонтно-будівельний комплекс. Склад та розміри об'єктів виробничої інфраструктури підприємств залежать від галузі, типу та масштабу виробництва, особливостей конструкцій та технології виготовлення виробів, рівня спеціалізації підприємства.

І нноваційну інфраструктуру ринку формують організації, установи, їх об'єднання, які забезпечують розвиток і підтримку всіх стадій інноваційного циклу суб'єктів господарювання. До інноваційної інфраструктури належать: виробничо-технологічні об'єкти (технопарки, інноваційно-технологічні центри, бізнес-інкубатори, інноваційно-технологічні та інжинірингові фірми); об'єкти інформаційної системи (аналітичні й статистичні центри, інформаційні бази та мережі); організації по підготовці і перепідготовці кадрів в сфері технологічного менеджменту (підготовка фахівців з комерціалізації результатів НДДКР); фінансові структури (бюджетні, позабюджетні, венчурні, страхові фонди, кредитно-гарантійні організації небанківського сектора, банки, фінансово-промислові групи, орієнтовані на технологічну інноваційну діяльність); експертні центри (надають експертні висновки для виробників, інвесторів, страхових служб і т.д.); система патентування, ліцензування і консалтингу з питань охорони, захисту, оцінки і використання інтелектуальної власності, оцінки комерціалізації наукових результатів; система сертифікації, стандартизації.

Інформаційна інфраструктура ринку включає комплекс програмно-технічних засобів, організаційних систем та нормативних баз, які забезпечують організацію взаємодії інформаційних потоків, функціонування та розвиток засобів інформаційної взаємодії та інформаційного простору організації.

Соціальна інфраструктура включає значну кількість галузей, які представляють соціально-споживчий комплекс (житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення, пасажирський транспорт, зв'язок) та соціально-культурний комплекс (освіта, охорона здоров'я, культура).

 


1 | 2 | 3 | 4 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)