Інфраструктура фізичного розподілу

Інфраструктура фізичного розподілу – це комплекс галузей, сфер діяльності, що безпосередньо не приймають участі в процесі матеріального виробництва, проте створюють необхідні умови для його здійснення. Її розвиток обумовлюється мірою корисності для підприємств. Це означає, що підприємству повинно бути вигідно, мати справу з маркетинговим посередником, а не напряму з продавцем чи кінцевим споживачем.

Мережа маркетингових посередників є змістом інфраструктури товарного ринку. Вони повинні організовувати роботу таким чином, щоб високий рівень обслуговування та помірні ціни підштовхували потенційних клієнтів до співробітництва. Ефект сервісної діяльності проявляється не в галузях інфраструктури товарного ринку, а в галузях матеріального виробництва.

Діяльность в сфері інфраструктури товарного ринку не може мати замкнений галузевий характер, вона просторово розімкнута міжгалузевими зв’язками. Продавці використовують канали фізичного розподілу з участю посередників тільки в тих випадках, коли винагорода, яка виплачується посередникам, є нижчою, ніж можливі витрати при самостійній організації збуту. Отже, незважаючи на те, що вони беруть за свої послуги певну винагороду, їх участь в каналах розподілу надає продавцям та покупцям переваги.

Маркетингові посередники забезпечуючи товарні потоки, є зв’язуючою ланкою між виробництвом і споживанням. При цьому розрізняють оптових та роздрібних посередників. Споживачами оптових посередників є проміжні покупці, а роздрібних – кінцеві.

Оптовий посередник – це підприємство, що здійснює діяльність із продажу товарів або послуг тим, хто здобуває їх із метою перепродажу чи професійного використання.

До основних функцій оптових посередників відносять наступні:

1) Збут і його стимулювання – оптовики мають у своєму розпорядженні торговельний персонал, що допомагє виробникові охопити значну кількість дрібних клієнтів при порівнянно невеликих витратах. Оптовик має більше ділових контактів, і нерідко покупець довіряє йому більше, ніж незнайомому виробникові.

2) Виявлення попиту кінцевого споживача, закупівля і формування товарного асортименту – оптовик підбирає вироби і формує необхідний товарний асортимент, який є найбільш затребуваним клієнтами.

3) Розбивка великих партій на дрібні – оптовики забезпечують клієнтам економію коштів, закуповуючи товари вагонами і розбиваючи їх на дрібні партії.

4) Складування – оптовики зберігають товарні запаси, сприяючи тим самим зниженню відповідних витрат постачальника і споживча.

5) Транспортування – оптовики забезпечують більш оперативну доставку товарів, оскільки вони знаходяться ближче до клієнтів, ніж виробники.

6) Фінансування – оптовики фінансують своїх клієнтів, надаючи їм кредит, а одночасно фінансують і постачальників, коли оплачують рахунки.

7) Прийняття ризику – приймаючи право власності на товар і несучи витрати у зв’язку з його розкраданням, псуванням, ушкодженням і старінням, оптовики беруть на себе частину ризику.

8) Надання інформації про ринок – надають своїм постачальникам і клієнтам інформацію про діяльність конкурентів, нові товари, динаміку цін тощо.

9) Послуги з керування і консультаційні послуги – допомагє роздрібним торговцям удосконалювати діяльність, навчаючи їх продавців, приймаючи участь у розробленні схем магазинів і обладнанні експозицій, а також в організації систем бухгалтерського обліку і управління запасами.

Оптово-посередницькі підприємства можна класифікувати за наступними ознаками:

· ступінь підлеглості — формально незалежні: виступають від свого імені, за дорученням і за рахунок клієнтів (брокери, комісіонери, консігнатори); залежні: виступають від імені, за дорученням і за рахунок клієнтів (торгові агенти — дистриб’ютори, комівояжери); незалежні: виступають від свого імені і за свій рахунок (ділери);

· форма доходу — формально незалежні та залежні отримують винагороду у вигляді процента від суми угод, що укладені при їх сприянні, незалежні отрмують прибуток у вигляді різниці цін купівлі та продажу;

· ступінь функціональної універсалізації — функціонально-універсальні, функціонально-спеціалізовані;

· ступінь товарної універсалізації — товарно-універсальні, товарно- спеціалізовані;

· наявність складського господарства — мають, арендують, не мають складських потужностей;

· район діяльності — обмежені, неообмежені конкретним районом діяльності;

· тривалість взаємовідносин з клієнтурою — підтримують тривалі, короткотермінові, епизодичні контакти;

· обсяг товарообігу — великі, середні, малі.

Новою формою організації оптової торгівлі є магазини типу «кеш енд керрі» – означає «оплата готівкою плюс самовивіз». В класичному варіанті це склад-магазин великої площі, орієнтований на оптових та дрібнооптових покупців, які переважно закуповують товари для подальшого перепродажу.

Організованим місцем укладення оптово-посередницьких угод є товарні біржі. Товарна біржа – це організований ринок, спеціальне місце, де, керуючись єдиними правилами торгівлі, продавці та покупці опосередковано, за допомогою брокерів можуть укладати угоди. Єдині правила торгівлі зобов’язують працівників товарних бірж, по-перше, надавати однакові можливості для усіх учасників торгів і, по-друге, оперативно інформувати їх про рівень та динаміку цін.

Діяльність товарних бірж уніфікована та передбачає виконання ряду умов:

1) виключення вибіркового і пріоритетного доступу до інформації;

2) безумовне виконання взятих на себе зобов’язань;

3) рівноправ’я та свобода дій усіх учасників торгів;

4) дотримання регламенту ведення торгів і порядку фінансових розрахунків;

5) використання уніфікованих форм документів.

Товарні біржі можна класифікувати за наступними ознаками:

· регіон дій — національні, міжрегіональні, міжнародні;

· ширина асортименту — вузькоспеціалізовані, спеціалізовані, універсальні;

· тип угод — з реальним товаром, фьючерсні, опціонні, комплексні;

· ступінь відкритості — відкриті, закриті;

· організаційно-правова форма — у вигляді акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо.

Роздрібна торгівля – будь-яка діяльність із продажу товарів або послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

До основних функцій роздрібних посередників відносять наступні:

1) Формування глибокого і насиченого асортименту продукції – за рахунок розподілу великих обсягів постачань на дрібні партії, що відповідають бажанням і попиту кінцевого споживача.

2) Задоволення потреб кінцевого споживача за місцем його роботи чи проживання – за рахунок великої кількості підприємств роздрібної торгівлі відповідної галузевої належності.

3) Одержання виробником інформації про попит на товар і споживчі переваги – за рахунок підбору асортименту, що є найбільше затребуваний споживачем.

4) Просування нових товарів виробника і проникнення на нові ринки – за рахунок реалізації заходів комплексу комунікацій та створення нових точок торгівлі.

5) Розкручування бренду виробника – за рахунок рекламних акцій, PR, стимулювання збуту, особистих продажів.

Тести

1.До видів ешелонованої стратегії не належить стратегія:

1.Інтенсивного розподілу.

2.Екстенсивного розподілу.

3.Ексклюзивного розподілу.

4.Селективного розподілу.

2.Для ешелонованої стратегії фізичного розподілу характерна:

1.Діяльність без посередників.

2.Діяльність з наявністю як мінімум одного посередника.

3.Діяльність з максимально можливою кількістю посередників.

4.Діяльність з мінімально можливою кількістю посередників.

3.До видів гнучкої стратегії фізичного розподілу належить:

1.Випадкова.

2.Невипадкова.

3.Вертикальна.

4.Горизонтальна.

5.Відстрочки.

4.Особливість стратегії навантажувальної консолідації полягає у:

1.Зменшенні кількості посередників.

2.Зменшенні виробничих запасів.

3.Зменшенні транспортних витрат.

4.Оптимізації адміністрування.

5.Збільшенні прибутковості підприємства.

5.До різновидів стратегії навантажувальної консолідації не належить:

1.Географічна.

2.Випадкова.

3.Запланована.

4.Договірна.

6.До змісту діяльності відділу фізичного розподілу не належить функція:

1.Аналізу мікро і макросередовища.

2.Прогнозування попиту.

3.Прийому замовлень.

4.Організації зберігання і транспортування товарів.

5.Сервісу.

7,Змістом інфраструктури товарного ринку є:

1.Мережа логістичних посередників.

2.Мережа маркетингових посередників.

3.Мережа оптових посередників.

4.Мережа роздрібних посередників.

5.Проміжні покупці.

8)Який показник характеризує канал фізичного розподілу:

1.Довжина.

2.Глибина.

3.Висота.

4.Кількість.

5.Географічне розташування.

9) Назвіть фактор, який не визначає наявність посередників в каналі фізичного розподілу:

1.Мінімізація кількості угод.

3.Збереження товарно-матеріальних цінностей.

3.Особливості ціноутворення.

4.Близькість до споживача.

5.Надання відстрочки виробництва і реалізації.

10) Якого методу аналізу каналу фізичного розподілу не існує:

1.Інституційний.

2.Графічний.

3.Стастистичний.

4.Інституційно–графічний.

5.Функціональний.

Поиск по сайту: