Поняття і задачі конспектування

Читання і конспектування робіт інших авторів є найважливішою і основною формою самонавчання і самоосвіти, оволодіння теорією, історією і методологією досліджуваної теми. Будучи незнайком або напівзнайком теми дисертації, претендент у міру ознайомлення з роботами своїх попередників заглиблює, розвиває свої знання, поступово перетворюючись на авторитетного, а потім і видного фахівця з цієї теми. Дисертант, як любив повторювати А.М. Васильєв, повинен знати тему дисертації повніше і глибше за інших, у тому числі і наукового керівника.

Загальна теоретична і методологічна підготовка, яка властива всім представникам відповідної галузі наукового знання, як правило, складає лише основу, базу для поглибленого професійного вивчення якої-небудь конкретної темп. Для детального оволодіння нею потрібні окремі і деколи тривалі спеціальні заняття. В ході таких занять претендент уподібнюється золотошукачу: з безлічі самих різних наукових джерел, у тому числі і достатньо дрібних, на рівні тез і невеликої статі, він повинен по крупиці, зібрати воєдино і узагальнити квінтесенцію, найцінніші досягнення своїх попередників. Після таких занять претендент дійсно знає все: хто писав, що писав, як аргументував, хто з ким полемізував і ніж ця полеміка завершилася. Володіння ж поглибленими, детальними знаннями значно полегшує шлях претендента до нових, оригінальних положень і висновків, особистого самовираження в науці. Конспектування є науковою процедурою, здійснюваною в цілях виділення ї наукових і інших джерел основних, оригінальних положень, ідей висновків, оцінки їх наукової значущості і достовірності, а також їх систематизації і узагальнення.

Конспектування наукових робіт утворює початкову стадію будь-якого наукового дослідження, зокрема процесу підготовки і написання дисертації.

Перш ніж приступати до формулювання своїх оригінальних думок і ідей претендент повинен повно і глибоко з'ясувати суть теми дослідження, її рівень і сукупність невирішених проблем, питань. Знання робіт своїх попередників, як мінімум, убереже від марної трати часу на «винахід велосипедів», полегшить шлях теоретичного освоєння досліджуваної проблеми дозволить органічно вписати нові оригінальні положення претендента н систему наявних теоретичних знань правознавства.

В процесі конспектування представляється можливим успішно вирішити всі пізнавальні задачі, пов'язані з входженням в тему претендента, рівно як і будь якого іншого дослідника, а саме:

- усвідомити місце досліджуваної проблеми в системі відповідної галузі знання, її зміст і пропоновані шляхи рішення.;

- з'ясувати стан наукової розробленості досліджуваної проблеми. Знання такого роду не тільки бажані, але і необхідні. Нехтування роботами попередників не тільки утруднить розробку досліджуваної проблеми, але і зробить вельми уразливими одержані результати;

- засвоїти методологію досліджень;

- виявити положення, які є дискусійними, а тої зовсім проблематичними, тупиковими.:

- визначити власне відношення до положень, висновків, що містяться в наукових публікаціях. Читання і конспектування наукових робіт не слідує зводити до механічних процедур прочитання і виділення заслуговуючих уваги положень, висновків. Такий підхід є недостатньо продуктивним, бо не вирішує головної задачі - визначення власної позиції претендента до цих положень і висновків.

Тим часом саме такі результати найбільш важливі в подальшій роботі над дисертацією. Тільки визначивши свою позицію по відношенню до наявних розробок досліджуваної проблеми, претендент може визначити своє бачення проблеми, напряму подальшого наукового пошуку, знайти оптимальні способи об'єднання нового і наявного знання.

Поиск по сайту: