Синдром румінації

Румінація – це постійна регургітація недавно з’їденої їжі, яку дитина знову пережовує й повторно ковтає, але при цьому відсутні ознаки якого-небудь явного органічного захворювання. Серед дітей старшого віку цей синдром частіше зустрічається серед дівчаток-підлітків. У третини підлітків з синдромом румінації відмічаються психологічні проблеми; розлади харчової поведінки. У дітей з розумовою відсталістю румінація є проявом самозбудження. Слід пам’ятати, що тривалий синдром румінації може призвести до порушень розвитку дитини та таких ускладнень, як дистальний езофагіт, персистуючий кашель, аспіраційна пневмонія.

Критерії діагностики. Діагноз встановлюють за наявності всіх ознак, зазначених нижче:

1. Повторювана безболісна регургітація їжі в ротову порожнину, пережовування або її вигнання, що:

a) починається незабаром після прийому їжі;

б) не відбувається під час сну;

в) не реагує на стандартне лікування, застосовуване при гастроезофагеальному рефлюксі.

2. Відсутність позивів на блювоту.

3. Відсутність доказів запального,анатомічного, метаболічного або неопластичного процесу, що зміг би пояснити ознаки захворювання.

Зазначені ознаки спостерігаються, принаймні, один раз на тиждень протягом, 2 місяців до встановлення діагнозу.

Основні принципи лікування. Для ефективної терапії синдрому румінації необхідно забезпечити адекватне оточуюче середовище, уникати емоційного навантаження. В дієті пропонується густа їжа, повільне її вживання. Ефективність психотерапії досягає 85%. Шляхом переконання, перевиховання та відволікання перебудовується відношення особи до свого розладу й оточуючого середовища.

Фармакотерапія. Обґрунтоване, доказове та ефективне лікування за допомогою лікарських засобів відсутнє. Можна використовувати прокінетики та антисекреторні препарати (блокатори H2-гістамінових рецепторів, інгібітори протонної помпи). Трициклічні антидепресанти використовують обережно, оскільки їх терапевтична ефективність обмежена.

Аерофагія – відчуття розпирання в епігастрії, що виникає внаслідок надмірного заковтування повітря й зменшується після відрижки повітрям. Серед дітей 4-18 років, що звертаються у гастроентерологічні відділення, аерофагія діагностується у 1,3 %. Аерофагію мають 8,8 % розумово відсталого населення. Надмірне заковтування повітря не обов'язково пов'язане з прийомом їжі.

Звичайно аерофагія проявляється голосною відрижкою повітрям, що може підсилюватись при психоемоційному навантаженні. Пацієнт скаржиться на почуття переповнення шлунка, здуття верхньої частини живота після їди. Ці скарги зменшуються після відрижки. Іноді при аерофагії виникають прояви з боку серцево-судинної системи - це можуть бути перебої в серці, відчуття посиленого серцебиття, біль в серці після прийому їжі.

Поиск по сайту: