Класифікація (за Барановим О.О. і співавт (1996))

Обов'язково визначати зв'язок з хелікобактерною інфекцією та характер супутнього гастродуоденіту (обов’язковий супутній діагноз!).

Скарги при ВХШ: біль (частіше ниючий) за мечоподібним відростком і в епігастральній області через 0,5-1,5 години після прийому їжі, блювота, зниження апетиту, нудота, печія.

Скарги при ВХ ДПК: інтенсивний (ниючий і нападоподібний) біль у верхній половині живота, пілородуоденальний зоні натщесерце або пізній (через 2-3 години після їжі); нічні болі у 50-60% хворих, мойніганівський ритм болі, нерідко ірадіація (у спину, у поперек), вісцеральні болі; печія, відрижка кислим, блювота (частіше однократна), схильність до запорів, головний біль, емоційна

лабільність.

Анамнез ВХШ – початок поступовий, перебіг – рецидивуючий із сезонними загостреннями, зв'язок з аліментарними порушеннями. Анамнез ВХ ДПК – виражена спадкоємна схильність (до 75% хворих), зв'язок загострення з психоемоційними перевантаженнями, перебіг – рецидивуючий, сезонність виражена в 1/3 хворих.

Фізикальний статус: ВХШ – пальпаторна болючість, іноді напруга черевної стінки в епігастрії.

ВХ ДПК – виражена локальна пальпаторна і перкуторна болючість у пілородуоденальній зоні, позитивний молоточковий (Менделя) симптом, локальна м'язова напруга, зони шкірної гіперестезії Захар’їна-Гедда, астеновегетативні прояви. Примітка: атиповий перебіг ВХ (прихований, безбольовий варіант, "німа виразка") – до 50% хворих, особливо у хлопчиків.

Для сучасного перебігу ВХ ДПК характерно:

- омолодження (маніфестація захворювання в 7-9 років);

- зміни морфогенезу хвороби;

- атиповий перебіг (скритий, безбольовий варіант майже у половини хворих);

- збільшення частоти ускладнень і тяжких варіантів перебігу;

- резистентність до лікування, що проводиться;

- нівелювання сезонності загострень.

За тяжкістю перебігу ВХ виділяють:

- легкий перебіг: строк загоєння виразки – 4 тижні для ВХ ДПК та 6 тижнів для ВХШ; ремісія – більше 1 року; відсутність ускладнень (27-30% хворих);

- перебіг середньої тяжкості: строк загоєння виразки – від 1 до 2 місяців; ремісія – менше 1 року; відсутність ускладнень (25% хворих);

- тяжкий перебіг: нетипова локалізація виразок, численні дефекти (3 та більше), строк загоєння – більше 2 місяців або відсутній, часті рецидиви – більше 2 разів на рік або безперервно-рецидивуючий тип перебігу (40-45% хворих).

Діагностика:

- загальний аналіз крові, сечі,

- аналіз калу на приховану кров (реакція Грегерсена),

- протеїнограма,

- езофагогастродуоденоскопії з прицільною біопсією СОШ і ДПК (постановка діагнозу ВХ ДПК та ВХШ і її морфологічного субстрату),

- наявність інфекції НР інвазивними і неінвазивними методами (при необхідності),

- визначення групи крові і резус-фактору,

- інтрагастральна рН-метрія,

- УЗД органів черевної порожнини для виявлення супутньої патології печінки, жовчовивідних шляхів, підшлункової залози,

- рентгенологічне дослідження (проводять тільки у випадку неможливості виконання ендоскопічного дослідження).

Примітка: результати лікування загострення при ВХ завжди оцінюються клінічними і ендоскопічними дослідженнями в динаміці. Обов'язковий ендоскопічний контроль загоєння виразки.

Характеристика лікувальних заходів. Основні принципи лікування ВХ залежать від топографії виразкового дефекту (ДПК або шлунок), періоду хвороби, тяжкості перебігу, наявності ускладнень, зв'язку з НР.

При загостренні:

1) Вибір режиму харчування (призначення дієтичного харчування з поступовим переходом від столу № 1а, № 1 до столу №5), вибір рухового режиму (оберігаючий, ЛФК).

2) Індивідуальний підбір комплексного лікування з урахуванням етіології, провідних патогенетичних механізмів і клініко-ендоскопічного симптомо-комплексу.

- при НР-ассоційованій ВХ - ерадикація НР: потрійна- або квадро терапія (у виключних випадках) протягом 7 днів з наступним підтвердженням ефективності ерадикації (не менш 4-6 тижнів після закінчення антихелікобактерної терапії) будь-якими двома методами верифікації НР;

- антисекреторна терапія: селективні блокатори Н2-рецепторів гістаміну 2-4 поколінь, або блокатори Н+/К+ – АТФази на 3-4 тижні з поступовим скасуванням, або призначенням підтримуючої дози (до 6-8 тижнів):

ранітидин (та аналоги) – 150-300 мг/добу в 2 прийоми зранку і ввечері до їжі;

фамотидин (та аналоги) – 20-40 мг/добу, переважно одноразово ввечері до їжі (о 18-20 годині); омепразол та ін. – 10-40 мг/добу одноразово зранку перед сніданком;

пантопразол 20-40 мг/добу одноразово зранку перед сніданком.

- комплексні антациди по 5-15 мл (1/2-1 табл.) 2-3 рази на день через 1,5-2 години після їжі на 3-4 тижні;

- препарати альгінової кислоти на 2-4 тижні;

- цитопротектори: (смектит, сукральфат, ліквіритон (чи інші препарати з кореню солодцю), мізопростол);

- репаранти (обліпіхова олія, тиквеол, спіруліна, аекол, препарати прополісу, алоє);

- імунокоректори (рослинного походження);

- при порушенні моторики (рефлюкси, дуоденостаз) – прокінетики (домперидон) на 2-3 тижні;

- симптоматичне лікування: седативні препарати 2-3 тижня; антистресорні препарати після консультації з неврологом на 10-14 днів; спазмолітики (мебеверин, папаверин, дротаверин, прифінія бромід протягом 7-15 днів.

Поиск по сайту: