Патент: поняття, види та межі чинності

Патентом є виданий компетентним державним органом охоронний документ, що засвідчує авторство, пріоритет та виключне право на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.

Важливо звернути увагу на те, що сам патент не є об’єктом права інтелектуальної власності – таким об’єктом є винахід (корисна модель, промисловий зразок). Патент лише виступає документом, що засвідчує право інтелектуальної власності на відповідний об’єкт. Тому поняття «власник патенту», яке вживається в окремих актах законодавства України, є юридично некоректним.

Патенти можна класифікувати за різними критеріями.

За об’єктом правової охорони можна виділити патент на винахід, патент на корисну модель, патент на промисловий зразок.

За територіальною ознакою патенти можуть бути національними (видаються відповідно до законодавства певної держави її патентним відомством і надають правову охорону об’єкта в межах території цієї держави) та регіональними (видаються відповідно до положень відповідного міжнародного договору і надають правову охорону на території держав, що є учасниками цього міжнародного договору).

Законодавство України окремо виділяє патент на секретний винахід та патент на секретну корисну модель. Видається, що підстави для виділення такого виду патенту існують. Адже патентне законодавство закріплює для патентів на секретні винаходи (корисні моделі) низку особливостей стосовно строків їх дії, обсягу та реалізації прав, що ними надаються, спеціальний порядок їх реєстрації тощо.

Патент як охоронний документ характеризується певними межами чинності:

1) територіальні межі чинності патенту визначаються територією держави, в якій його видано. Патент, виданий в Україні, забезпечує охорону винаходу чи іншого об’єкта в межах території України. Тому для одержання правової охорони об’єкта в інших державах потрібно здійснювати його патентування в цих державах. На сьогоднішній день існують міжнародні договори, що передбачають видачу регіональних патентів, які забезпечують правову охорону винаходу в декількох країнах (наприклад, євразійський патент, передбачений Євразійською патентною конвенцією). Проте Україна на даний час не бере участі в подібних конвенціях;

2) часові межі чинності – патент діє протягом чітко встановлених у законі строків. Ці строки є неоднаковими для окремих видів об’єктів. Законодавством передбачені наступні строки чинності:

- патенту на винахід – 20 років;

- патенту на корисну модель – 10 років;

- патенту на промисловий зразок – 15 років.

Перебіг цих строків починається від дати подачі заявки або, якщо заявлено пріоритет, від дати пріоритету. За загальним правилом, строк чинності патенту продовженню не підлягає. Винятком з даного правила є патент на винахід, об’єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу. Строк дії такого патенту може бути продовжено за клопотанням володільця цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років;

3) предметні межі чинності патенту (в законодавстві позначаються поняттям “обсяг правової охорони”). Обсяг правової охорони вказує на те, щó охороняє даний патент. Визначення обсягу правової охорони має надзвичайно важливе практичне значення, оскільки від нього залежить вирішення питання, чи мало місце в певному конкретному випадку порушення права інтелектуальної власності, що засвідчується даним патентом, чи ні.

5. Заявка на видачу патенту.

Для реалізації права на патент особа повинна подати до компетентного державного органу, який здійснює видачу патентів, заявку. В Україні видачу патентів здійснює Державний департамент інтелектуальної власності.. Заявка може бути подана особисто заявником або через представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) чи іншу довірену особу.

Заявка – це сукупність документів, необхідних для одержання патенту. Законодавство містить низку вимог, яким має відповідати заявка. Основні вимоги сформульовані у Законі України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” та у Законі України „Про охорону прав на промислові зразки”.

Основні вимоги щодо заявки стосуються:

1) мови, якою її складено;

2) складу заявки, а також змісту і оформлення документів, що входять до її складу;

3) дотримання вимоги єдиності.

Законодавство України, як і загалом законодавство більшості країн, передбачає, що заявка подається державною мовою.

Заявка на винахід чи заявка на корисну модель складається з таких документів:

1) заява про видачу патенту на винахід чи патенту на корисну модель;

2) опис винаходу (корисної моделі);

3) формула винаходу (корисної моделі);

4) креслення (якщо на них є посилання в описі);

5) реферат.

Заява складається на бланку встановленої форми. В ній обов’язково зазначаються відомості про заявника (заявників) і його (їх) адресу, а також винахідника (винахідників).

Опис винаходу (корисної моделі) повинен викладатися у визначеному порядку і розкривати суть винаходу (корисної моделі) настільки ясно і повно, щоб його міг здійснити фахівець у зазначеній галузі. Значення опису полягає також в тому, що в межах опису здійснюється тлумачення формули винаходу.

Важливою вимогою при поданні заявки є дотримання вимоги єдиності. У загальному вигляді суть вимоги єдиності зводиться до того, що заявка може стосуватися лише одного об’єкта. Саме так формулюється вимога єдиності для корисних моделей та промислових зразків. Заявка на корисну модель повинна стосуватися однієї корисної моделі, яка може бути охарактеризована з розвитком або уточненням окремих конкретних варіантів її здійснення, що не супроводжується зміною чи вилученням окремих ознак, наведених у незалежному пункті формули. По відношенню до промислових зразків поняттям “один промисловий зразок” охоплюватиметься також і комплект (набір) виробів, а також промисловий зразок, що має варіанти.

Стосовно винаходів вимога єдиності сформульована дещо ширше: заявка на винахід повинна стосуватися одного винаходу (який може бути охарактеризовано з розвитком або уточненням окремих конкретних варіантів його здійснення, що не супроводжується зміною чи вилученням окремих ознак, наведених у незалежному пункті формули) або групи винаходів, пов’язаних єдиним винахідницьким задумом.

6. Визнання патенту недійним.

Відповідно до ст.469 ЦК, права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

Згідно із ст.33 ЗУ “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону;

б) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці;

в) порушення вимог частини другої статті 37 цього закону (йдеться про випадки, коли мало місце порушення порядку патентування винаходів, корисних моделей в іноземних державах);

г) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Аналогічні положення закріплені ст.25 ЗУ “Про охорону прав на промислові зразки”: патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності, визначеним цим Законом;

б) наявності у сукупності суттєвих ознак промислового зразка ознак, яких не було у поданій заявці;

в) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту.

Варто розрізняти визнання недійсними прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок та дострокове припинення чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок. По-перше, різними в обох випадках є підстави. По-друге, на відміну від дострокового припинення чинності, визнання недійсними прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок відбувається в судовому порядку. По-третє, різними є відповідні правові наслідки: якщо при достроковому припиненні чинність виключних майнових прав припиняється від дати публікації про це в офіційному бюлетні Установи чи від першого дня року, за який не сплачено збір, то при визнанні недійсними права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок вважаються такими, що не набрали чинності від дати публікації відомостей про видачу патенту.

Поиск по сайту: