Міжнародне співробітництво в сфері протидії та запобігання організованій злочинності

Організована злочинність стає все більш загрозливою. Вона переступає

рамки національних держав і набуває характеру транснаціональної організованої злочинності. Тому, звичайно, міжнародна спільнота не могла не проігнорувати цей факт.

За останні роки на рівні ООН прийнято низку документів, у яких сформульовані стратегічні принципи боротьби з організованою злочинністю. Серед них слід назвати матеріали восьмого Конгресу з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, 1990 р.), Міжнародного семінару в Суздалі (жовтень 1991 р.), Всесвітньої конференції ООН з проблем транснаціональної організованої злочинності (Палермо, 2000р.), на якій була розроблена і прийнята Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності та ін. У них, зокрема, проаналізовано національне законодавство деяких країн щодо боротьби з організованою злочинністю і висловлені рекомендації стосовно підвищення її ефективності.

Було визнано за необхідне:

- домовлятися між державами про співробітництво у сфері боротьби з організованою злочинністю, практикувати обмін інформацією між відповідними установами держав — сторін цих угод, надавати один одному взаємну правову допомогу;

- зміцнювати технічне співробітництво в різноманітних формах, розширювати консультативні послуги з метою обміну досвідом і новими досягненнями у боротьбі з організованою злочинністю;

- посилити митний, паспортний і транспортний контроль за незаконними міжнародними поставками товарів, які здійснюються організованими злочинними групами;

- створити або розширити банк даних на учасників транснаціональних організованих злочинних груп;

- закликати фінансові установи розширювати допомогу національним, регіональним і міжнародним програмам з попередження організованої злочинності і боротьби з нею;

- надавати взаємну допомогу в галузі кримінального правосуддя;

- вважати за необхідне криміналізувати злочинну «змову» з наміром займатися організованою злочинною діяльністю, розглядаючи її (змову) як «участь (членство) в організованому злочинному угрупованні»;

- вести рішучу боротьбу з «відмиванням» грошей, здобутих злочинним шляхом;

- вживати заходів щодо обмеження банківської і комерційної таємниці;

- заохочувати в порядку, встановленому законом, виявлення підозрілих операцій і донесення про них, розширювати практику замороження або арешту активів, прибутків від злочинів, учинених за кордоном;

- прийняти дійові закони щодо боротьби з корупцією, яка значною мірою зумовлює діяльність організованих злочинних угруповань;

- зміцнювати інші механізми міжнародного співробітництва у протистоянні організованій злочинності.

Експерти ООН вважають, що кінцева мета міжнародного співробітництва полягає в тому, щоб діяльність транснаціональних злочинних організацій була завжди поєднана з підвищеним ризиком; уряди, комерційні структури і система кримінального правосуддя були невразливі для корупції і насильства з боку національних і транснаціональних злочинних угруповань; добиватися поступового згортання діяльності організованих злочинних угруповань.

Поиск по сайту: