Кримінологічна характеристика злочинів неповнолітніх та осіб, які їх фчиняють

Злочинна поведінка неповнолітніх має свої особливості, які проявляються у рівні, структурі, динаміці цієї злочинності, у причинах, умовах, мотивації конкретних злочинів. Ці особливості обумовлені певними рисами особи неповнолітніх і їх правовим статусом у суспільстві. Саме цим визначається і специфіка в організації системи протидії і запобігання злочинній поведінці неповнолітніх. Запобігання злочинним проявам неповнолітніх є одним з пріоритетних напрямків протидії злочинності практично у всіх країнах світу. Таке особливе ставлення до злочинної поведінки неповнолітніх з боку державних структур і громадських організацій обумовлено низкою обставин.

Коли ми говоримо про злочинність неповнолітніх, то мова йдеться про злочинну поведінку членів суспільства, які перебувають на стадії формування особистості, життєвої позиції, переходу від життя під опікою сім'ї і школи до самостійного життя, усвідомлення соціальних цінностей суспільства і виконання своїх особистих функцій в ньому. Несформованість емоціональної сфери і морально-психологічних настанов на різноманітні життєві ситуації обумовлює особливу вразливість неповнолітніх щодо негативного впливу на їх поведінку і неадекватну реакцію на проблемні ситуації. Злочинність серед неповнолітніх є резервом дорослої злочинності. Як свідчить кримінологічне дослідження свій перший злочин рецидивісти вчинювали, як правило, у неповнолітньому віці.

Неповнолітні більш чутливі до профілактичних заходів, і вони в більшій мірі піддаються профілактичному впливу, ніж дорослі. Тому організація і реалізація ефективної системи запобігання злочинам серед неповнолітніх забезпечує зниження злочинності серед дорослих осіб у майбутньому і зміцнення правопорядку в суспільстві у цілому.

Основою для розробки заходів протидії та запобігання злочинності неповнолітніх є проведення кримінологічного аналізу кількісно-якісних показників цієї злочинності і особливостей її детермінації.

При цьому необхідно мати на увазі юридичну умовність встановлених законодавством вікових меж, які включають 2 вікові групи неповнолітніх: 14-15 років і 16-17 років. Однак багато обставин, що впливають на злочинність неповнолітніх перелічених груп, мають місце і серед підлітків молодшого віку (10-13 років), а також у осіб раннього молодіжного віку (18-25 років), що важливо враховувати при розробці профілактичних заходів. Законодавство деяких країн, наприклад, Великобританії, Індії, деяких штатів США, встановлює верхню межу неповнолітнього віку до 21 року. Є розбіжності і при визначенні нижньої межі. Наприклад, в Ірландії мінімальний вік кримінальної відповідальності становить 7 років, а у Швеції - 15 років, у США – 14 років, в Італії – 14 років.

Зазначене створює певні труднощі при аналізі процесів і обставин, що впливають на злочинну поведінку неповнолітніх, виявленні тенденцій і закономірностей цієї злочинності. Тому вивчення тенденцій у динаміці злочинності неповнолітніх, розробка заходів її профілактики повинні вестись з урахуванням даних про правопорушення серед дітей і підлітків (вікова група від 10 до 14 років), а також і осіб раннього молодіжного віку (18-21 рік).

Специфіка аналізу злочинності неповнолітніх пов'язана також з відносно високим рівнем латентності злочинів, які найбільше поширені у їх середовищі, та значною кількістю кримінальних справ, що припиняються у процесі проведення дізнання чи досудового слідства з різноманітних нереабілітуючих обставин, а також у суді. Особливо це стосується крадіжок у друзів, в учбових закладах, відбирання невеликих грошових сум у молодших підлітків, хуліганських проявів, бійок між групами підлітків тощо.

І, нарешті, слід враховувати, що на стан, рівень, структуру, динаміку злочинності неповнолітніх специфічно впливають соціально-економічні, демографічні, побутові характеристики регіонів їх життєдіяльності (наприклад, кількість неповнолітніх у регіоні, кількість неповних і неблагополучних сімей, число дітей в сім'ї, умови проведення дозвілля тощо).

Характерною особливістю злочинності неповнолітніх за довготривалий період (2004 - 2009 роки) є неухильна тенденція до її зниження. Так, якщо у 2004 р. 26410 осіб вчинили злочини у неповнолітньому віці, то у 2005 р. - 22767, у 2006 р. – 16966, у 2007 р. – 15572, у 2008 – 13541, у 2009 – 12 956. Питома вага неповнолітніх осіб у загальній кількості вчинивших злочини склала у 2004 р. 10,1 %, у 2005р. – 9,6 %, у 2006 – 7,9 %, у 2007 – 7,3 %, у 2008 – 6,5 %, у 2009 - 6,1 %. У 2005 році засуджено 17 549 неповнолітніх, у 2006-12 939, у 2007 – 11 170, у 2008 – 10 078. Впродовж 2007 року засуджено 11170 неповнолітніх осіб проти 13939 – у 2006 році. У 2008 – 10078 осіб.

Кількість неповнолітніх осіб жіночої статті, які вчинили злочини склала у 2004 році 1758, у 2005 – 1700, у 2006 – 1323, у 2007 – 1158, у 2008 – 1035. Неповнолітні у віці 14 -15 років у 2006 р. склали 3715 осіб, у 2007 р. – 2737, у 2008 – 2418. У 2006 р. вони вчинили 2721 тяжких злочинів і 103 – особливо тяжких злочинів. У 2007 р. відповідно 2034 і 109. У віці 16 – 17 років у 2006 р. вчинили злочини 10224 особи, у 2007 – 8433, у 2008 – 7660. Серед них тяжкі злочини склали у 2006 р. – 6168 і у 2007 – 5289, особливо тяжкі відповідно у 2006 – 3389 і у 2007 – 383. Таким чином, в структурі підліткової злочинності майже 80 % становлять тяжкі та особливо тяжкі злочини. Так від загальної кількості злочинів, за які у 2006 році засуджено неповнолітніх у віці 14 – 16 років відсоток тяжких злочинів становить 73 %, а особливо тяжких - майже 3 %. Така тенденція спостерігалася і у 2007 році – 65 % та 4,4 % відповідно. Подібне співвідношення характерне і для 2008 року. Звертає на себе увагу і той факт, що як у 2006, так і у 2007 роках неповнолітніми 16 – 17 років майже на 13 % менше вчинювалось тяжких злочинів, ніж неповнолітніми, яким не виповнилось 16 років. У 2007 році судами визнано винними та засуджено неповнолітніх за умисні вбивства – 156, тяжкі тілесні ушкодження – 197, зґвалтування – 68. Відповідно у 2008 р. – 109, 198, 78.

У злочинному середовищі серед неповнолітніх спостерігається високий рівень організованості. Майже 62,2 % підлітків вчинили злочини у складі групи у 2007 р., 58,3% - у 2008 р., 44,7 - у 2009 р. 31,2 % засуджених неповнолітніх на момент вчинення злочинів ніде не навчались і не працювали у 2007 році, 31,5% - у 2008 році відповідно. У минулому році у стані алкогольного сп’яніння вчинив злочин кожен 3 засуджений підліток.

Аналіз статистичних даних за 2007 рік засвідчив, що 7797, або 69,8 % від усіх засуджених неповнолітніх були звільнені від покарання з випробуванням із застосуванням ст. 104 КК України, у 2008 – 7052, або 69,9 %. До реального позбавлення волі засуджено 2387 осіб або 21,3 %.

В останні роки відбулися суттєві зміни у мотивації злочинної поведінки неповнолітніх. Так, якщо раніше лише 25-30% крадіжок вчинялося з корисливих мотивів, а в інших випадках це були мотиви солідарності з друзями, бажання самоствердження тощо, то зараз корислива мотивація є домінуючою фактично у всіх складах злочинів. Корислива мотивація виявляється в тому, що крадіжки, пограбування, розбійні напади вчиняються не для задоволення необхідних життєвих потреб, а для придбання престижних речей. Предметами посягання стають різноманітні цінні речі: хутряні, шкіряні вироби, аудіо-, відеотехніка, мобільні телефони, цінні папери і гроші, золото, зброя. Все частіше при цьому стала застосовуватися вогнепальна та холодна зброя, усипляючи речовини. Але відомі й випадки крадіжок з життєвої потреби. В минулі роки останні злочини було поодинокими;

Для насильницької злочинності останнім часом характерні елементи жорстокості, знущання над жертвою, прояви цинізму, імпульсивність дій, особливо при вчиненні зґвалтування.

Питома вага осіб жіночої статі серед неповнолітніх у 2007 році склала 6,3 %, у 2008 – 7,6 %. 70% вчинили злочини у групі. Злочини дівчат мають більш прихований характер, менш небезпечні. У них й інша видова структура. Найбільш часто вони вчиняють крадіжки грошей, цінностей, одягу, інших речей. Однак в останні роки, спостерігається і зростання пограбувань. За соціальною приналежністю, як і у дорослих, передує група тих, хто ніде не працює, і не вчиться. Далі – група учнів професійно-технічних училищ і різноманітних курсів, тих, хто працює в агропромисловому комплексі. В останній час помітно зросла злочинність серед школярів. Серед неповнолітніх злочинців значний рівень осіб, які виховувались у неповних або в неблагополучних сім'ях.

Для всіх або майже всіх неповнолітніх злочинців вибірзлочинного варіанту поведінки був пов'язаний з глибокими особистими деформаціями правової свідомості. Так, за даними кримінологічними опитуваннями, лише 6,2% молоді вважають законослухняність однією з найважливіших для людини чеснот. Аналіз культурно-освітнього рівня неповнолітніх злочинців показує їх стійке відставання від однолітків на 1-2 роки; серед них багато осіб, які покинули школу, втратили інтерес до навчання, зневажливо ставилися до вимог навчальних закладів.

Реальний культурно-освітній рівень більшості неповнолітніх злочинців досить низький порівняно з однолітками. Для них характерно: обмежене використання каналів культурної інформації та ставлення до неї лише як до одного із засобів заповнення вільного часу, а не як до джерела культурно значущої інформації. Причому найбільшу зацікавленість викликають низькосортні, порнографічні фільми, бойовики. Книжки читають не більше 10-20% обстежених підлітків, причому 58% із них, за даними опитування, перевагу надають детективній літературі. Сучасна молодіжна субкультура характеризується цілою низкою різних деструктивних проявів: культ сили; наркотики; алкоголь, неупорядкований секс; зухвала ритуалістика; асоціальні форми активності, які граничать з деструктивністю, навіть з вандалізмом; фетишизація понять свободи і демократії; бунтарські соціальні установки; здійснюють могутній вплив на світогляд підлітка, приймаючи потворні форми.

Вивчення морально-психологічної і емоційно-вольової сфери неповнолітніх злочинців свідчить, що для них характерне послаблене почуття сорому, бездушне ставлення до почуттів інших осіб, нестриманість, грубість, брехливість, відсутність самокритичності та жалю. Виражене послаблення вольових якостей зафіксоване у 15-25% випадків. Тому підвалини їх асоціальної поведінки не у слабовіллі а у негативній вольовій спрямованості особи.

Переважна частина неповнолітніх злочинців не має явно виражених фізичних або психічних дефектів. Різні дослідники називають різні дані. Однак, порівняно з дорослою злочинністю, осіб з психічними аномаліями серед неповнолітніх значно більше, ніж серед дорослих. В Україні спостерігається збільшення захворюваності підлітків на розлади психіки і поведінки, яка становить майже 70 випадків на 10 тис. підлітків (у 1992 р. - 61,0). Важливою є і та обставина, що психопатологічні риси неповнолітніх злочинців у більшості випадків не пов'язані зі спадковістю. У 80-85% випадків вони отримані внаслідок несприятливих умов життя і виховання. За вибірковими даними лише 4% засуджених підлітків мали явно виражені психічні відхилення, що співпадає із поширенням подібних порушень не лише серед підлітків, а й серед дорослих осіб.

В якості соціально обтяжуючих дефектів психофізіологічного та інтелектуаль­ного розвитку і стану неповнолітніх злочинців кримінологами зафіксовані:

- різні порушення психофізіологічного розвитку, які відбулися у період внутрішньоутробного розвитку, пологів, у ранньому дитячому віці (зловживання матір'ю спиртними напоями, наркотиками в період вагітності; черепно-мозкові травми у дитинстві; загальносоматичні та інфекційні захворювання);

- явно виражені, починаючи з дитячого віку, нервовопатологічні риси характеру і патохарактерологічні реакції (крикливість, плаксивість, підвищена образливість, роздратованість, афектність, імпульсивність тощо);

- рання алкогольна неврастенія;

- фізичний і соціальний інфантилізм;

- виражене відставання у фізичному розвитку, включаючи дефекти зовнішнього вигляду, які компенсуються агресивною поведінкою;

- знижений рівень інтелектуального розвитку, що ускладнює сприйняття соціальної інформації та створює труднощі у спілкуванні з однолітками.

У переважній більшості випадків неповнолітні злочинці - це особи з антисоціальною спрямованістю і схильністю до стійких стереотипів антисуспільної поведінки. Випадково вчиняють злочини лише одиниці з них. Більше 25%о неповнолітніх, за даними кримінологічних досліджень, до вчинення злочину вже потрапляли в поле зору правоохоронних органів. На профілактичному обліку в органах внутрішніх справ у 2008 р. знаходилося близько 40 тис. неповнолітніх. Для більшості неповнолітніх злочинців характерні такі риси:

- демонстрація протягом тривалого періоду своєї зневаги до морально-правових підвалин суспільства і до соціально-позитивного оточення;

- прояви вандалізму до матеріальних і культурних цінностей суспільства (написи на пам'ятниках, їх руйнування, пошкодження майна тощо);

- пристрасть до спиртних напоїв та наркотиків, азартних ігор. За статистичними даними, майже 90% наркоманів - це молоді люди віком до ЗО років. За останні 10 років кількість наркоманів збільшилась у 6-8 разів, а смертність серед них у 40 разів. Тільки у 2008 р. із 10 тис. померлих від отруєння алкогольними напоями 2 тис. склали неповнолітні;

- пропуски занять у школі, втечі з дому, навчально-виховних закладів, бродяжництво, жебракування, а то й вимагання. За даними Комітету у справах сім'ї і молоді, таких дітей в Україні нараховується понад 100 тис;

- потяг до ранніх статевих зв'язків і виявлення статевої деморалізації;

- прояв навіть у безконфліктних ситуаціях агресивної поведінки;

- тероризування батьків та інших членів родини, провокація конфліктних ситуацій і сварок у родині у разі обмеження їх антисуспільної поведінки;

- прояв агресії щодо законослухняних неповнолітніх, участь у бійках з іншими групами неповнолітніх за "володіння" територією свого місцепроживання;

- потяг до задоволення матеріальних потреб шляхом вилучення матеріальних благ у більш слабких однолітків, які не здатні чинити належного опору.

Всі ці особливості дозлочинної поведінки неповнолітніх згідно ст. 433 КПК України повинні бути досконало з'ясовані у процесі дізнання, досудового розслідування і судового розгляду кримінальних справ про злочини неповнолітніх. А при призначенні покарання неповнолітнім, згідно зі ст. 103 КК України, суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 КК України, має враховувати умови їх життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку, та інші особливості особи неповнолітніх.

Аналіз особливостей особи неповнолітніх злочинців дозволяє констатувати, що криміногенні властивості особи розвинуті не у всіх неповнолітніх правопорушників однаково, і тут можна говорити про чотири основних типи неповнолітніх злочинців:

а) ті, що вчинили злочин внаслідок випадкового збігу обставин і наперекір загальній позитивній спрямованості особи, - так звані випадкові злочинці;

б) ті, що вчинили злочин, потрапивши у певну життєву ситуацію, яка викликала реалізацію нестійкої загальної спрямованості особи - "ситуативні

злочинці";

в) ті, що вчинили злочин внаслідок домінуючої негативної спрямованості особи, - ті, хто раніше вчиняв різного роду правопорушення, перебував на обліку в органах і службах у справах неповнолітніх;

г) ті, що вчинили злочини внаслідок сформованої стійкої антисуспільної спрямованості особи, яка обумовлює всю систему поведінки підлітка і виявом його ставлення до соціальних цінностей.

Така типологія дозволяє виділити не лише основні варіанти поведінки і спрямованості особи неповнолітніх злочинців, але і вирішувати питання їх покарання і проведення індивідуальної профілактичної роботи з урахуванням особистих характеристик.

Поиск по сайту: