Кримінологічна характеристика злочинів проти правосуддя та осіб, які їх вчинили

В останні роки в Україні прослідковується нестабільність у виявленні злочинів проти правосуддя. У 2001 році була зареєстрована найбільша кількість цих злочинів – 6 333. У 2002 році відбулося різке зменшення їх реєстрації до 4 089. Починаючи з 2003 року прослідковується неухильна тенденція до збільшення кількості злочинів проти правосуддя. У 2003 році виявлено 4 206 злочинів, у 2004 – 3 709, у 2005 – 3 917, у 2006 – 4 339. В останні роки (2007-2008 рр.) темп виявлення злочинів проти правосуддя стабілізувався: у 2007 році виявлено – 4 755 злочинів, у 2008 – 4 821, у 2009 -.

На нашу думку, така динаміка виявлення злочинів проти правосуддя обумовлена високим рівнем їх латентності, що пов’язано, перш за все, із зниженням рівня законності у діяльності правоохоронних органів і рівня правопорядку в країні в цілому. Опосередковано це підтверджується і тим, що п'яту частину від загальної кількості задоволених органами прокуратури (майже 5,8 тисяч) складають скарги з питань слідства і дізнання, з яких 86,5% на дії і рішення слідчих та органів дізнання МВС.

Питома вага злочинів проти правосуддя у загальній структурі злочинності за 2002-2009 роки у середньому склала 0,9%.

Найбільшу питому вагу в структурі злочинності проти правосуд­дя складають злочини,пов'язані з порушенням правил адміністратив­ного нагляду (ст. 395 КК України) – 1 889 злочинів, ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі (ст. 389 КК України) – 1 197 злочинів, завідомо неправдиве показання (ст. 384 КК України) – 277 злочинів, завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину(ст. 383 КК України) – 362 злочини та приховування злочину(ст. 396 КК України) – 233 злочини. У сукупності у 2008 році вони склали 3 958 злочинів, або 82%.

Засуджено за злочини проти правосуддя у 2008 році 2 944 особи, або 61%. Із них до позбавлення волі на певний строк засуджено 457 осіб, обмеження волі 221 особа, арешт – 1 379, виправні роботи – 38, громадські роботи – 39, штраф – 210, звільнено від покарання з випробуванням – 566.

У 2008 році виявлено 4 125 осіб, які вчинили злочини проти правосуддя. Із них з притягненням до кримінальної відповідальності – 4 015. Серед них жінки склали 12,7%, неповнолітні – 1,1%. Що стосується віку засуджених, то найбільшу питому вагу склали особи у віці 29-30 років – 36%, 25-28 років – 18,4% та 18-24 роки – 20,4%. Повну загальну середню та базову загальну середню освіту мали 61,5%, професійно-технічну – 23,2%, повну вищу і базову вищу – 6,3%, початкову – 11,5%. Працездатні, які не працювали і не навчалися склали 41,9%. Працівники правоохоронних органів склали 0,2% або 11 осіб. 3,6% знаходились у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, 1,7% вчинили злочини у складі групи, 57,2% - раніше були судимі. Такі низькі соціально-демографічні характеристики осіб, які вчинили злочини проти правосуддя пояснюються тією обставиною, що найбільшу питому вагу серед них складають особи, які притягалися до відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду, раніше були судимі і відбували покарання в місцях позбавлення волі.

Кримінологічне структурування злочинності взагалі та структурування її окремих різновидів повинно відповідати основній меті кримінології — запобіганню злочинності. Ефективності при досягненні цієї мети може сприяти розробка запобіжних заходів з урахуванням особливостей тих, хто вчиняє такі злочини. За критерієм морально – психологічних особливостей особи злочинців і їх настанов, можна виділити чотири групи осіб.

Перша група – це злочинці, які зневажливо відносяться до конституційних принципів діяльності судових та правоохоронних органів. Ці особи можуть вчиняти такі діяння, як завідомо незаконне затримання, привід або арешт; притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, примушування давати показання, порушення права на захист; постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови; розголошення даних досудового слідства, дізнання, відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, невжиття заходів безпеки стосовно такої особи. Це здебільшого посадовці середнього віку (35-55 р.), їм притаманні достатньо високий рівень інтелекту, емоційна збалансованість та розвинені вольові якості. Соціально-рольова складова структури таких осіб має багато спільного з тими, хто вчиняють посадові злочини, корупційні діяння.

Друга група осіб – це злочинці, які зневажливо відносяться до життя, здоров'я, особистої безпеки, власності учасників судочинства. Ця група характеризується яскраво вираженими рисами насильницького та корисливо-насильницького типів. Вона є більш широкою і різноманітною як за віковим складом, так і за соціальним статусом. Цими особами вчиняються такі злочини, як посягання на життя, погроза або насильство щодо суддів, народного засідателя або присяжного, захисника або представника особи, умисне знищення або пошкодження їх майна.

Третя група осіб – це злочинці, для яких притаманний яскраво виражений правовий нігілізм. Ці особи, як правило, вводять правоохоронні органи в оману, даючи неправдиве повідомлення про вчинення злочину, дають завідомо неправдиві показання, будучи свідком, або беручи участь у кримінальному провадженні як експерт чи перекладач, відмовляються від виконання покладених на них обов'язків, перешкоджають своєчасному розкриттю та припиненню злочинів.

Четверта група – це злісні та особливо злісні злочинці. Відмінною рисою четвертої групи осібє наявність стосовно них чинного обвинувального вироку. Ці особи вчинюють злочини у вигляді ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, покарання у вигляді обмеження волі та у вигляді позбавлення волі. Під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі вони вчинили суспільно небезпечні дії у вигляді злісної непокори вимогам адміністрації виправної установи, дії, що дезорганізують роботу виправних установ, втечі з місця позбавлення волі або з-під варти, втечі із спеціалізованого лікувального закладу, порушують правила адміністративного нагляду. Найбільш схильними до втеч є неодноразово судимі за тяжкі злочини особи, яким призначено тривалі строки відбуття покарання у вигляді позбавлення волі (понад 5 років). Ця група осіб складає найбільшу питому вагу серед осіб, які вчинили злочини проти правосуддя.

Поиск по сайту: