|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Статистичний аналіз злочинностіСтатистичний аналіз злочинності передбачає здійснення розрахунку її кількісних і якісних показників. До кількісних показників відносяться: рівень злочинності, рівень судимості, коефіцієнти злочинності, ціна злочинності. Рівень злочинності – це абсолютна кількість зареєстрованих злочинів та кількість осіб, що їх вчинили, за певний період часу на певній території. Цей показник визначає міру або величину злочинності. Він виражається в абсолютних числах. Наприклад, у 2006 р. в Україні було зареєстровано 420 900 злочинів, які вчинили 214 507 осіб; у 2007 – 401 293 злочинів, які вчинили 214 093 особи, у 2008 – 384 424 злочинів, які вчинили 207 740 осіб. При визначенні рівня злочинності беруться два об’єкти обліку: 1) кількість злочинів і 2) кількість осіб, які вчинили ці злочини. Будь-який з названих об’єктів обліку, взятий окремо, характеризує злочинність неповно, тому що один злочин може бути вчинений і однією людиною, і декількома особами в формі співучасті; один злочинець може вчинити і один злочин, і декілька при ідеальній або реальній сукупності. До рівня злочинності включаються: злочини, провадження за якими закінчилося винесенням обвинувального вироку; злочини осіб, звільнених від кримінальної відповідальності з різних нереабілітуючих підстав; нерозкриті та злочини, які ще розслідуються, які були зареєстровані у звітній період в установленому законом порядку. Рівень злочинності неможна ототожнювати з рівнем судимості. В дані про судимість не включаються відомості про осіб, вчинивших злочини, але справи, про які припинені до суду, а також нерозкриті і незавершені розслідуванням кримінальні справи. Поняття рівня злочинності, таким чином, більш широке, ніж рівень судимості. Дані про судимість, маючи більшу достовірність, неповно характеризують міру злочинності. Так, із загальної кількості виявлених осіб, вчинивших злочин у 2002 році засуджено тільки 194 212 осіб, у 2003 році – 201 081 осіб, у 2006 – 160 900 осіб, у 2007 – 152 800 осіб, у 2008 – 146 858 осіб. Таким чином, рівень судимості – це абсолютна кількість злочинів і осіб, їх вчинивших, відносно яких винесений обвинувальний вирок суду. В літературі рівень злочинності іноді називають станом злочинності. Вважаємо, що цей термін неприйнятний, так як під станом будь-якого явища розуміється не тільки його міра, число, кількість, але і якість цього явища. Тому більш правильно буде говорити – рівень злочинності. На наш погляд, термин «стан злочинності» в більшій мірі характеризує рівень правопорядку в країні. В практиці часто виникає необхідність порівняння рівней злочинності у різних регіонах. Якщо ми будемо користуватися тільки показниками рівня злочинності, то отримаємо неправильну уяву про неї. Оскільки у різних регіонах різні кількість і структура населення, в цих випадках порівняльна характеристика злочинності дається за допомогою коефіцієнтів (індексів). Коефіцієнти злочинності являють собою співвідношення кількості злочинів і осіб, які їх вчинили, до заздалегідь обумовленному числу населення відповідного адміністративно-територіального регіону. Ці показники у залежності від числа жителів визначається в розрахунку на 1 тис., 10 тис. і 100 тис. населення. Визначаючи кількість злочинів до певного числа громадян, ми встановлюємо коефіцієнт злочинної інтенсивності. К зі = кіль-сть злочинів * 10 000 н
Наприклад, в Україні коефіцієнт злочинності на 10 тис. середньорічного населення у 1998 р. складав 114,5; у 1999 - 111,9, у 2000 – 107,2, у 2001 – 98,7, у 2002 - 91,0, у 2003 – 115,9, у 2004 – 109,2, у 2005 – 102,4, у 2006 – 89,4, у 2007 – 85,2, у 2008 – 82,7 злочинів. Цей коефіцієнт дозволяє зробити висновок про те, наскільки інтенсивно злочинність впливає на громадян, тобто скільки злочинів приходиться на певну кількість громадян. Співвідношення же числа осіб, вчинивших злочин, до заздалегідь обумовленої чисельності населення свідчить про злочинну активність цих осіб, тобто скільки злочинців дає заздалегідь обумовлена кількість населення. Цей коефіцієнт називається коефіцієнтом злочинної активності і розраховується він виключно по відношенню до осіб, які досягнули віку кримінальної відповідальності (14 або 16 років). В практиці статистичних розрахунків іноді не враховують і осіб, старших 60 років, оскільки їх питома вага серед осіб, які вчиняють злочини, вкрай незначний. К па = злочинці* 10 000 Н – 14 років
Згідно даних МВС у 2002 р. коефіцієнт злочинної активності на 10 тис. населення склав 54,6, а у 2003 – 54,1, у 2008 – 50,2. Слід відмітити, що обидва ці коефіцієнти можуть бути вирахувані як по відношенню до злочинності в цілому, так і по відношенню до окремих видів злочинів і осіб, які їх вчинили(наприклад, у відношенні злочинності неповнолітніх). Аналогічно розраховується і коефіцієнт судимості. Наприклад, коефіцієнт судимості на 100 тис. середньорічного населення у 1996 г. склав 474, у 1997 - 469, у 1998 - 462, у 1999 – 445, у 2000 – 452, у 2001 – 420, у 2002 – 413, у 2005 – 373, у 2006 - 342 засуджених. При кримінологічних дослідженнях злочинності застосовується і такий додатковий показник як ціна злочинності. Показник ціни злочинності включає в себе обсяг прямого, непрямого, морального збитків від вчиненого злочину, а також його наслідки для потерпілих. Прямий збиток майнового характеру визначається в ціновому вираженні дійсних заподіяних збитків. Непрямий збиток визначається сумою коштів, що витрачаються державою на протидію та запобігання злочинності, утриманням правоохоронних органів і вартісним виразом її негативних соціальних наслідків. Моральний збиток визначається потерпілим у залежності від заподіяної шкоди і витрат, пов’язаних з усуненням негативних наслідків цієї шкоди. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |