Фактори, причини та умови злочинів проти правосуддя

Серед криміногенних факторів, які детермінують злочини проти правосуддя можна назвати наступні: фактори економічного характеру; соціальні; ідеологічні; соціально-психологічні; організаційно-управлінські; правові.

Фактори економічного характеру є домінуючими у системі факторів детермінації злочинів проти правосуддя. Деструктивні процеси у сфері економіки, її нестабільність і розбалансованість здійснили суттєвий вплив на стан законності та правопорядку в державі. Скорочення фінансування правоохоронних і судових органів автоматично потягло за собою такі негативні наслідки як систематична затримка у виплаті заробітної плати, скорочення обсягу соціального захисту правоохоронців, відміна пільг по оплаті житлово-комунальних послуг, проїзду в громадському транспорті, незабезпеченість житлом. Погіршення матеріального забезпечення правоохоронних органів і судів призвело до різкого збільшення кількості фактів хабарництва, корупції та службове підроблення, перевищення влади або службових повноважень при здійсненні правосуддя. За даними антикорупційної організації GRECO найбільш корумпованими органами в Україні є міліція, прокуратура, податкові органи і суди.

Деякі співробітники правоохоронних органів були втягнуті в стихійні ринкові відносини шляхом участі та надання послуг „по кришуванні” різноманітних господарських структур.

Кризові явища в економіці сприяли відтоку висококваліфікованих професійних працівників правоохоронних органів. особливо це стосується діяльності основних служб – кримінального розшуку, органів дізнання та досудового слідства.

Масштабні процеси руйнації економіки України, які відбувалися впродовж усіх років незалежної безпосередньо відбилися і на соціальній структурі суспільства. Зросло значення використання наявних можливостей для присвоєння і примноження власності за рахунок використання свого службового становища. В той же час, у суспільстві відбулася глобальна стратифікація різних соціальних груп. Поява багатих людей значно розширила можливості здійснення впливу на діяльність органів правосуддя і прийняття ними відповідних рішень. На найнижчому рівні у сучасній стратифікації суспільства знаходяться особи, які звільнились з місць позбавлення волі, не займаються соціально-корисною працею і не мають постійного місця проживання. Цим обумовлений і високий відсоток у структурі осіб, які засуджені за ухилення від порушення правил адміністративного нагляду.

Економічні та соціальні реформи у напрямку розбудови ринкових відносин здійснили могутній вплив на появу нових ідеологічних установок і моральних цінностей. Досягнення успіху будь-якою ціною стало основним гаслом ринкової трансформації суспільства. Не обійшло це і систему органів правосуддя. У розвинутому суспільстві має підтримуватись ідея, згідно якої, однаковою повагою повинні користуватися як успішні бізнесмени, так і державні службовці. Ситуація в українському суспільстві, на жаль, виглядає поки що не на користь державних інституцій. При вирішенні ділеми служіння суспільству або особистого збагачення правоохоронні органи і органи правосуддя програють, оскільки, безумовне виконання своїх службових обов’язків не підкріпляються ні достатніми матеріальними благами, ні повагою з боку суспільства.

Що стосується протиправного впливу на діяльність органів правосуддя з боку інших осіб, то в ідеологічному плані він підтримується широким розповсюдженням у засобах масової інформації кримінальної субкультури і зневажливого ставлення до всієї правоохоронної системи. Цю обставину слід виділити у якості головного криміногенного фактору, який діє в соціально-психологічній сфері.

Вивчення стану судової системи нашої держави, проведеного Американською асоціацією юристів „Правова ініціатива в Центральній Європі і Євразії” за 30 критеріями показало, що схвальної оцінки Україна отримала лише за чотирма. 15 факторів отримали виключно негативну оцінку. Серед них, зокрема: сторонній вплив на прийняття судових рішень; відсутність поваги до рішень суду і судової системи в цілому; надзвичайно низький рівень довіри населення до судової влади; несвоєчасне і неналежне виконання судових рішень; низький рівень професійної підготовки суддів; неефективний і непрозорий процес відбору і призначення суддів на посади; надзвичайна корумпованість суддів; низький рівень фінансування.

Тиск на свідків на стадії досудового слідства і при судовому розгляді справи; фальсифікація доказів; обґрунтування рішень заходами отриманими незаконним шляхом; неповнота розслідування; вибіркове ставлення до свідків і суб’єктивна оцінка їх доказів; інші порушення національного законодавства стали основними причинами зростання кількості звернення громадян до Європейського суду з прав людини. Так в 1998 році було подано лише 44 заяви з України. А з 1998 по 2008 рік зареєстровано понад 18 тисяч заяв, поданих громадянами України з цих питань проти України. Станом на 1 січня 2009 року Європейським судом було розглянуто 662 справи проти України.

Серед соціально-психологічних факторів, які обумовлюють вчинення злочинів проти правосуддя всіма суб’єктами слід зазначити відсутність чіткої системи моральних критеріїв і глибокий правовий нігілізм, які більшою чи меншою мірою об'єктивізуються у формі тих чи інших суспільно небезпечних діянь. Негативне ставлення до права, діяльності органів правосуддя і антисуспільна спрямованість особи в цілому виступають у якості безпосередньої причини злочинів проти правосуддя. Але із врахуванням особливостей детермінації злочинної поведінки кожної із зазначених чотирьох груп злочинців, можна виділити і специфічні причини, які притаманні кожній із цих груп.

Так явно зневажливе ставлення до конституційних принципів функціонування органів правосуддя характерним є при вчиненні злочинів слідчими, прокурорами, суддями, органами дізнання та іншими учасниками кримінального процесу. Антисупільні настанови до діяльності органів правосуддя обумовлюють вчинення злочинів, які посягають на життя, здоров'я, особисту безпеку і власність учасників судочинства. Безпосередні причини та умови, які обумовлюють вчинення злочинів осіб, які відбувають покарання, полягають в глибокій антисуспільній деформації цих осіб, їх схильність до алкоголізму, чифіризму, наркоманії, токсикоманії. Умовами цих злочинів виступають різноманітні конфлікти, які виникають внаслідок суперечок між засудженими, з одного боку, та адміністрацією – з другого, або ж зіткнень між самими засудженими. Конфлікти, що виникають за таких умов мають глибинні причини і вирішуються шляхом нанесення тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, і вчинення вбивств.

Фактори організаційно-управлінського плану, перш за все, пов’язані з тим, що існуюча сьогодні система судових і правоохоронних органів являється не досконалою як за своєю структурою, так і функціонально. Вона створювалась ще за часів СРСР і не була пристосована до діяльності в умовах ринкових перетворень. Недолуге реформування цих органів, яке відбувається і на сьогодні не тільки не покращило ситуацію, а навпаки, призвело до зниження рівня законності і якості роботи органів правопорядку. Порушена система розумної організації і планування оперативно-слідчої роботи. Хронічне перевантаження правоохоронних та судових органів кримінальними справами, недоліки в організаційно-управлінській сфері, створюють не нормальну робочу атмосферу для професійної діяльності, сприяють проявам службової недбалості і порушенням законності.

До детермінантів організаційно-управлінської діяльності відносяться також недоліки судової практики при розгляді кримінальних та цивільних справ: багаточисельні випадки необґрунтованого закриття справ; необґрунтоване призначення запобіжних заходів; призначення більш м'яких покарань, які не відповідають тяжкості вчиненого злочину і особі злочинця; невжиття судом заходів щодо забезпечення присутності учасників судового провадження у судових засіданнях, виконання судових приписів; необґрунтовані повернення справ на повторний розгляд або на додаткове розслідування; надмірна тривалість строків розгляду справи і інтервалів між судовими засіданнями, а також здійснення судових експертиз тощо.

Правові фактори, пов’язані з недоліками правового забезпечення діяльності судових та правоохоронних органів, прав учасників кримінального судочинства, змагальності сторін, прав потерпілих, можливостей оскарження рішень органу дізнання, слідчого та прокурора. Багато в чому це пов’язано з відсутністю нового Кримінально-процесуального кодексу і неналежним забезпеченням виконання чинного законодавства. Все це в сукупності не дає змоги забезпечити додержання принципу верховенства закону в діяльності органів кримінальної юстиції.

У 1994 році був прийнятий Закон України „Про забезпечення безпеки осіб, які приймають участь у кримінальному судочинстві”. Однак, задекларовані в ньому положення слідчі, прокурори, оперативні працівники можуть використовувати, на думку експертів, не більше, ніж на 10-15 %. Значна кількість положень цього закону не застосовується взагалі, або застосовується не в повному обсязі, у зв’язку з відсутністю механізмів реалізації багатьох його положень. Згідно з цим законом до заходів безпеки відносяться: заміна документів, зміна зовнішності, місця проживання, роботи, навчання, обладнання квартири охоронною та пожежною сигналізацією, заміна номерів телефонів, державних автомобільних реєстраційних номерів, забезпечення зброєю, спеціальними засобами індивідуального захисту, зв’язку і повідомлення про небезпеку. До реалізації всіх цих заходів потрібне значне фінансування і матеріальне забезпечення, але можливості фінансування цих заходів врай обмежені, якщо не сказати, взагалі відсутні. Тому реально застосовується тільки фізичний захист судів і суддів. З бюджету виділяються лише гроші на утримання департаменту адміністративної служби міліції, на яку покладено обов’язок реалізовувати заходи безпеки.

Зазначені недоліки у діяльності правоохоронних органів були предметом розгляду на засіданні РНБО України, яке відбулося 24 квітня 2009 року під головуванням Президента України. На цьому засіданні, зокрема, зазначалося, що позиція органів державної влади, і найперше, правоохоронних інститутів має полягати у прозорому і професійно компетентному процесі профілактики та боротьби зі злочинністю. Це принципово важливо для забезпечення законності та правопорядку в Україні.

Поиск по сайту: