Загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи протидії та запобігання злочинам проти правосуддя

При запобіганні злочинам проти правосуддя значну увагу потрібно приділяти загальносоціальному напряму запобіжної діяльності. Зокрема, на рівні загальносоціальних заходів важливим є виховання у людини поваги до законних прав та інтересів інших, формування високого рівня правосвідомості, підвищення її загальнокультурного рівня.

До суб’єктів загальносоціального попередження злочинів проти правосуддя відносяться органи, які визначають політику боротьби зі злочинністю, планують і контролюють її, здійснюють безпосереднє управління і координацію запобіжної діяльності. Їх систему складають: Президент України, Рада національної безпеки і оборони України, органи законодавчої і виконавчої влади, органи регіонального та місцевого самоврядування.

Для реалізації положень Законів України „Про забезпечення безпеки осіб, які приймають участь у кримінальному судочинстві” та „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” на державному рівні мають бути розроблені: Програма захисту свідків; підзаконні нормативні акти; внесені зміни в цілий ряд законів, які б встановили механізм реалізації основних положень цих законів. Так, наприклад, у Житловому кодексі необхідно відрегулювати механізми надання квартир у разі зміни місця проживання, у КВК – механізми переведення засудженого в іншу колонію, зміни прізвища, заміни особової справи. Потребують свого правового вирішення і механізми заміни усього комплексу документів особи і забезпечення при цьому конфеденціальності.

Цілої низки зміни і доповнень, особливо щодо захисту учасників кримінального судочинства по справам організованих злочинних угрупувань, потребує КПК України. Серед них: вирішення процедурних моментів, оголошення свідчень особи, якщо поява в суді загрожує життю свідка (конфеденціальність свідка); виписання процедури опізнання свідком підозрюваного або звинуваченого поза візуальним спостереженням, коли опізнуваний не бачить свідка; проведення очної ставки; встановлення порядку збереження, надання, ознайомлення з секретними матеріалами, які виділені в окреме провадження тощо. Кримінально-процесуальний кодекс повинен чітко регламентувати кожний крок слідчого, прокурора, суді при розгляді справ про злочини проти правосуддя.

Потребує свого вдосконалення і система статей розділу Кримінального кодексу „Про злочини проти правосуддя”, конструкція їх диспозицій і встановлених санкцій, які у багатьох випадках не відповідають суспільній небезпеці злочинів.

У державних і місцевих бюджетах витрати на реалізацію заходів забезпечення безпеки осіб, які приймають участь у кримінальному судочинстві мають бути виокремлені окремим рядком. Доцільно було б також створити спеціальний фонд, який би формувався із коштів, вилучених у злочинців, а не зараховувати їх в абстрактний бюджет. Забезпеченню фінансової незалежності суддів могло б сприяти надання судам права зараховувати на власні рахунки кошти, які надходять від сплати державного мита. Гроші цього фонду мають використовуватися на: компенсації потерпілим, особам, які сприяли розслідуванню, забезпечення фізичної охорони, купівлю квартир тощо.

Важливе значення для вдосконалення законодавства має розробка комплексної цільової програми реформування державної кримінально-виконавчої системи в Україні, реалізація на загальносоціальному рівні Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України № 311/208 від 8 квітня 2008 року.

Запобігання злочинності на спеціально-кримінологічному рівні залежить від статусної характеристики осіб, які вчинюють злочини проти правосуддя. Відповідно до КК України ці особи поділяються на п’ять груп: перша група – це особи, які приймають участь у здійсненні правосуддя з кримінальних справ(судді, прокурори, слідчі, органи дізнання, захисники, народні засідателі, присяжні); друга група – особи, які сприяють здійсненню правосуддя(свідки, потерпілі, експерти, перекладачі); третя група – службові особи, які забов'язані виконувати судові вироки, рішення, ухвали або постанови, а також, на яких покладено функції забезпечення безпеки осіб, які приймають участь у кримінальному судочинстві; четверта група – засуджені особи; п’ята група – інші особи, які здійснюють посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного або знищення їх майна.

На спеціально-кримінологічному рівніважливо забезпечити ефективний контроль за діяльністю осіб, які здійснюють правосуддя, сприяють його здійсненню, виконують судові рішення, мають доступ до інформації, що міститься у кримінальних справах і не підлягає розголошенню. Запобіганню злочинам, що вчиняються службовими особами правоохоронних і судових органів, які мають повноваження щодо обмеження конституційних прав фізичних осіб, має сприяти налагодженню ефективної кадрової політики при призначенні таких осіб на відповідальні посади. У цьому зв’язку, доречним було б відновлення інституту територіальної виборності суддів, народних засідателів, утворення кваліфікаційних комісій у кожній області. Виявленню злочинів проти правосуддя з боку суддів, слідчих, співробітників прокуратури та ін. може сприяти ефективний громадський контроль за діями цих посадових осіб, зокрема, належне реагування на скарги громадян, засуджених осіб, планові та позапланові перевірки діяльності посадових осіб компетентними органами, спрощення процедури звільнення судів з посади. Значна увага має приділятися протидії корупційним проявам і хабарництву у судовій системі та системі правоохоронних органів.

Важливе значення має вдосконалення діяльності державної виконавчої служби. Потребують подальшого вирішення такі питання: надання службовцям органів ДВС статусу працівників суду та правоохоронних органів; створення у структурі органів ДВС Інституту приватних державних виконавців та Інституту виконавчої міліції.

Для цього доцільно прийняти Закон України „Про виконавчу міліцію” та внести відповідні зміни до Законів України „Про держану виконавчу службу”, „Про виконавче провадження”, „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”.

Протидія насильницьким злочинам, які вчинюються засудженими особамимаєполягати у посиленні фізичного захисту суддів, народних засідателів, присяжних, захисників, представників осіб, свідків, потерпілих, експертів. Причому такий захист щодо свідків та потерпілих не повинен обмежуватися тільки періодом здійснення провадження по справі, а забезпечувати безпеку цих осіб і після закінчення процесу. Корисним може стати запровадження досвіду інших держав щодо забезпечення анонімності свідків.

Питанням забезпечення безпеки осіб, які приймають участь у кримінальному судочинстві повинен займатися спеціальний департамент, який би знаходився у підпорядкуванні виключно Міністра внутрішніх справ, або його першого заступника. У складі департаменту мають функціонувати відповідні відділи: секретний, заміни документів, переселення осіб, зміни зовнішності.

Меті запобігання неправдивим повідомленням про злочин може сприяти впровадження в Україні технічних засобів реєстрації здійснення оперативно-розшукових заходів. Ця засоби мають забезпечити ідентифікацію змісту повідомлень, переданих і прийнятих будь-яким користувачем (абонентом).

При запобіганні злочинів, пов'язаних з ухиленням від відбування покарання у вигляді обмеження волі та у вигляді позбавлення волі, на рівні усього спецконтингенту виправної колонії ефективними можуть бути універсальні профілактичні заходи, що знижують напруженість, поліпшують мікроклімат у закритому середовищі. Значна частина успіху залежить від продуманої системи організаційно-технічних заходів профілактики втеч. Особливу увагу слід приділяти обладнанню всього периметру установи інженерно-технічними засобами охорони, а житлових і виробничих зон — сучасним обладнанням для стеження. При здійсненні спостереження за засудженими особливу увагу потрібно приділяти тим ділянкам, де зусиллями засуджених споруджуються «ширми», які ускладнюють чи унеможливлюють огляд території, де можуть виготовлятися заборонені предмети, таємно збиратися засуджені з різних змін, бригад, відділень (загромадження промислових зон, будівля непередбачених планом споруд тощо). Про підготування втечі можуть свідчити такі речі, як дуже довгі дошки, драбини, мотузки, крюки, важкі болванки (для тарану), листи металу (для вкриття від обстрілу), компаси, цивільний одяг, підробні документи, перуки тощо. Про підготування підкопу можуть свідчити самовільно споруджені будівлі або комори, купи сміття, виявлення нових анонімних споживачів електроенергії, виникнення непередбачених планами вентиляційних шахт, люків, сліди свіжого ґрунту тощо.

На індивідуальному рівні перш за все треба вжити заходів задля виявлення осіб, схильних до втеч. Виявленню таких осіб може сприяти як вивчення матеріалів їх особистих справ, так і спостереження за засудженими: ті, хто має умисел на втечу, можуть без якихось зовнішніх причин кардинально змінити лінію своєї поведінки. Так, наприклад, ті, хто були емоційно нестійкими, стають стриманими, емоційно стабільними; відкриті до спілкування «перетворюються» на прихованих, замкнутих; злісні правопорушники, які завжди впадали у вічі, наче зникають з очей, стаючи дисциплінованими, тактовними тощо. Такі «метаморфози» можна виявити методами включеного та невключеного спостереження.

З огляду на те що чверть втеч здійснюється у схованках транспортних засобів, актуальним є створення й вдосконалення технічних засобів для виявлення живих істот, а також застосування службово-розшукових собак у кожному випадку проїзду через КПП. Для полегшення втечі засуджені під час виїзду транспорту можуть неподалік створювати відволікаючі ситуації (затівати бійку, піднімати шум тощо), тому в цьому випадку рекомендується припинити в'їзд і виїзд, викликати додатковий наряд, ретельно оглянути транспорт. Для більш оперативного виявлення та реагування на можливу втечу в приміщенні чергової частини мають бути стенди та/або альбом з установчими даними та фотокартками осіб, які схильні до втеч, нападу на співробітників виправної колонії або захоплення заручників.

Інколи втеча з місця позбавлення волі для засудженого є єдиним засобом уникнути переслідування й насильства. Тому ігнорування адміністрацією звернень засудженого щодо насильства стосовно нього з боку інших засуджених може спровокувати вчинення цього злочину. Запобігти вчиненню злочину проти правосуддя в даному випадку може своєчасне реагування на такі звернення, а при необхідності вжиття заходів щодо ізоляції означених осіб.

З урахуванням особистісних та ситуаційних детермінант запобіганню злочинності проти правосуддя у місцях позбавлення волі може сприяти надання необхідної психологічної (психіатричної) допомоги окремим особам, сприяння отриманню додаткового побачення з родичами, або телефонної розмови. Засудженим, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній середнього рівня безпеки та виховних колоніях у випадках смерті або тяжкої хвороби близького родича, що загрожує життю хворого, стихійного лиха, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім'ї, можуть бути дозволені короткочасні виїзди за межі колонії на території України на строк не більше семи діб, не включаючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці (не більше трьох діб).

Поиск по сайту: