Моделі протидії злочинності в країнах західної Європи, США та в країнах Азії

Погляд на злочинність, як на явище, яке споконвіку притаманне будь-якому людському суспільству, є домінуючим у західній кримінології і є основою наукових концепцій протидії і запобігання злочинності. Виходячи з цього, сформувалася і кримінологічна політика в сфері протидії і запобігання злочинності, яка ніколи не ставила перед собою утопічне завдання — ліквідувати злочинністьяк явище в житті суспільства, а ставила дійсно реальні завдання: скорочення рівня злочинності, установлення над нею соціального контролю, щоб злочинність не стала реальною загрозою існуванню основ державності і безпеки громадян. Тому потрібна не війна суспільства зі злочинцями, а здійснення систематичного цілеспрямованого впливу на неї з метою мінімізації її рівня, з урахуванням сучасних можливостей правоохоронних органів, дотримання законності, охорони конституційних прав і свобод громадян. В сучасних західних країнах функціонують різні кримінологічні моделі запобігання та протидії злочинності, які визначаються кримінологічною політикою відповідних держав, історичним досвідом боротьби зі злочинністю, домінуючими науковими концепціями, які визначають основні напрямки запобігання і протидії злочинності. Серед них можна виділити такі моделі: американська, британська, західноєвропейська, мусульманська, соціалістична, азіатсько-тихоокеанська і змішані моделі протидії та запобігання злочинності.

Американська кримінологічна модель протидії злочинності - це особливий вид кримінологічної системи, теоретичною основою якої є переважно соціологічні концепції причин злочинності, законодавче регулювання якої забезпечується шляхом прийняття комплексних програмних і нормативних актів, а практична реалізація заходів боротьби зі злочинністю здійснюється з використанням форм і методів, що відображають потреби досягнення високого рівня суспільної безпеки в конкретних історичних умовах.

Порівняльний аналіз показує, що США є єдиною країною у світі, що досягла настільки значних успіхів у зниженні показників офіційної кримінально-правової статистики, що обумовлює значимість американської кримінологічної моделі як джерела позитивного досвіду. При цьому варто враховувати, що відмінною ознакою даної моделі є визнання вирішальної ролі поліцейського та кримінально-правового контролю над злочинністю в системі заходів протидії злочинності. Американський досвід боротьби зі злочинністю в останні десятиріччя свідчить про жорсткість карної політики в галузі протидії злочинності, що проявляється в розширенні меж застосування страти, а також поширенні практики позбавлення волі як міри покарання. Американські вчені й практики вважають, що тверда карна політика відіграє важливу роль у процесі забезпечення ефекту «залякування» і скорочення рівня злочинності, стримування антисоціального поведінки. Сучасна карна політика в країні в значній мірі визначається ідеологією «нульової терпимості до злочину», що забезпечує стратегію й тактику «війни зі злочинністю» з метою забезпечення суспільної безпеки.

Британська кримінологічна модель – історично сформований тип організаціїпротидії тазапобігання злочинності, якому властивий так званий «державницький» підхід до впливу на злочинність і злочинців. Характерними рисами даного підходу є неокласичні методи протидії злочинності за допомогою заходів кримінально-правового впливу й удосконалювання карної політики у поєднанні із заходами загальсоціальної і спеціальної профілактики злочинів, здійснюваними при організаційній і фінансовій підтримці держави.

До особливостей британської практики протидії злочинності відноситься так зване «продовжене позбавлення волі», що допускає можливість ізоляції від суспільства злочинця, який представляє підвищену суспільну небезпеку, на більш тривалий строк, ніж це обумовлено характером і ступенем суспільної небезпеки вчиненого злочину і раніше призначеного судом покарання. Крім того, сучасною тенденцією є активне застосування превентивних заходів, у тому числі, позбавлення волі до осіб з антисоціальними схильностями. Особливістю британської моделі ювенальної юстиції є низький вік кримінальної відповідальності неповнолітніх - 10 років, а також застосування «заходів безпеки» до дітей, що не досягли даного віку. У той же час, каральні заходи здійснюються в сполученні із численними програмами профілактики злочинів неповнолітніх і в умовах достатнього фінансування даних програм.

Західноєвропейська (континентальна) модель протидії злочинності. В основі її лежить переважно західне розуміння причин злочинності та шляхів протидії їй, які є характерними для індустріально-розвинених країн романо - германської правової родини. Теоретичні підходи відрізняються «всеїдністю» і носять еклектичний характер; карна політика переживає період посилення неокласичних підходів і жорсткості карної репресії, соціальний контроль за особистістю менш виражений і не є настільки тотальним, як у США або Канаді.

Виділяються два основні різновиди континентальної моделі протидії злочинності: південноєвропейська модель (Франція, Італія), що характеризується переважним розвитком клінічної кримінології, яка акцентує увагу на медико-психіатричних аспектах впливу на особистість злочинця, індивідуальних заходах профілактики злочинної поведінки, і північноєвропейська модель (Норвегія, Швеція, Данія, Ісландія, Фінляндія).

Історичні, правові й соціальні особливості обумовлюють специфіку протидії злочинності в Скандинавських країнах, де теоретична кримінологія знаходиться під сильним впливом соціологічних і соціально-психологічних концепцій, а практика протидії злочинності поєднує використання суворих заходів покарання поряд з заходами загальносоціальної профілактики.

Змішані моделі протидії злочинності об’єднують риси декількох кримінологічних моделей. До даної групи належать, наприклад, країни Британської співдружності, які представляють собою безліч правових систем, що існують у сучасному світі: загальне право, мусульманське право, романо-германське право й ін. При цьому на практику протидії злочинності в цих країнах впливає англійське загальне право, розповсюджуване за допомогою судової практики, а також прецедентне право, створене в рамках самої Співдружності, яке є їх «загальною правовою спадщиною». У сфері теоретичної кримінології великий вплив фундаментальних концепцій британських кримінологів, чому в значній мірі сприяє поширеність англійської мови на території колишніх британських колоній. В області правового регулювання протидії злочинності велике значення має регіональне законодавство, створене в рамках Співдружності, зокрема спрямоване на боротьбу з торгівлею наркотиками.

Змішані моделі протидії злочинності застосовуються і в країнах, що перейшли на ринковий шлях розвитку в умовах соціальної нестабільності. Ця модель характеризується відсутністю цілеспрямованої державної політики протидії злочинності, особливо, у сфері економіки; теоретичні засади і практичні заходи розробляються фахівцями на основі соціологічних і соціально-психологічних концепцій; у країнах відсутня стабільна правова, матеріально-технічна база й організаційні умови для ефективної профілактики злочинності; існуючі раніше форми участі громадськості в запобіганні злочинів ліквідовані, а нові не створені. Така ситуація в найбільшій мірі характерна для пострадянських країн.

Мусульманська модель протидії злочинності (Іран, Пакистан, Саудівська Аравія й ін.) у значній мірі є відбиттям релігійних доктрин і звичаїв мусульманського права, що у свою чергу є складовою частиною релігії ісламу. Шаріат установлює правила поведінки для віруючих, які вони повинні виконувати під погрозою застосування суворих покарань. Як додаткові засоби стримування використовуються строгі моральні й релігійні норми й звичаї. Карна політика базується на доктрині залякування, що реалізується шляхом публічного виконання таких покарань, як страта, бичування, відсікання частин тіла, побиття каменями.

Події останнього часу свідчать про нову хвилю «цивілізаційного протистояння», пов'язаної з явищами радикалізації й політизації ісламу, ростом ісламського фундаменталізму, що відображає прагнення мусульман до відродження «щирих» ісламських цінностей в умовах глобалізації й панування західної культури. У результаті на міжнародній і національній арені багатьох держав з'явилося таке явище, як «ісламський тероризм», що представляє собою серйозну загрозу безпеці держав. У зв'язку із цим досить актуальними є пошук і активізація стримуючих антикриміногенних факторів, наявних у мусульманській культурі, запобігання «кримінального зараження» з боку радикальних організацій Арабського Сходу.

Соціалістична модель протидії злочинності (Китай, Куба, Північна Корея, а раніше СРСР і інші соціалістичні країни). Значимими факторами впливу на злочинність є соціалістична ідеологія, яка стверджує про можливість ліквідації злочинності, пропагандистсько-виховна політика і запобіжна діяльність, здійснювана під керівництвом основного органа влади - Комуністичної партії і її апарата.

Для такої моделі характерні періодичні загальнодержавні кампанії проти злочинності, широке залучення населення до профілактичної діяльності, активне запобігання рецидивної злочинності, у тому числі шляхом побутового й житлового устрою осіб, що відбули покарання. Але одночасно відзначається й інше – репресії відносно політичної опозиції, суворі кримінально-правові заходи відносно осіб, винних у здійсненні загальнокримінальних злочинів, особливо злочинів проти державної власності.

Істотними особливостями відрізняється китайська модель протидії злочинності, яка поєднує у собі елементи східної культури й соціалістичної теорії й практики. Традиційні філософські ідеї: даосизм, конфуціанство й легизм, у значній мірі визначають основні напрямки впливу на правосвідомість громадян: а) шляхом переконання й виховання, використання найближчого оточення для цілей неформального контролю за поведінкою; б) за допомогою застосування суворих заходів впливу до правопорушників, наприклад публічних розстрілів винних у корупції, торгівлі наркотиками та інших злочинах.

Азіатсько-тихоокеанська модель протидії та запобігання злочинності (Японія, Південна Корея й ін.) відображає релігійні й філософські традиції Сходу, азіатський менталітет, що надає вирішальне значення в регуляції поводження не праву, традиційним нормам і звичаям, сусідсько-сімейному колективізму, повазі до старшого, почуттю обов’язку й честі. Моральні правила, особиста етика, прагнення уникнути конфліктів - найсильніші регулятори поведінки східної людини. Разом з тим у сучасних країнах Далекого Сходу спостерігається активне засвоєння «західного» способу життя, що призводить, до втрати ряду традиційних цінностей, що несприятливо відображається на стані злочинності.

Поиск по сайту: