Протидія та запобігання злочинам, вчиненим особами, засудженими до кримінальних покарань та особами, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру

Заходи протидії та запобігання злочинам включають комплекс загальносоціальних, спеціально-кримінологічних та індивідуальних заходів, спрямованих на усунення причин та умов вчинення злочинів.

Загальносоціальне запобігання злочинам покликане вирішити проблеми матеріального і медико-санітарного забезпечення засуджених, створення додаткових робочих місць для залучення засуджених до суспільно корисної праці, поліпшити можливості організації загальноосвітнього та професійно-технічного навчання і дозвілля засуджених.

Для вирішення питання щодо приведення умов тримання засуджених та осіб, узятих під варту, в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах у відповідність до вимог законодавства, міжнародних норм і стандартів створюються державні програми, прикладом якої є Державна програма покращення умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, на 2006-2010 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. № 1090. На жаль, на виконання завдань Програми передбачено із загального і спеціального фондів державного бюджету залучити 60,4 млн. грн., що складає лише 10% від запланованих обсягів. Питання щодо забезпечення достатнього фінансування залишається невирішеним. Загалом недофінансування заходів Робочого плану протягом 2006-2008 років складає 1,1 млрд. грн., у тому числі у 2008 році – 502,2 млн. грн.

Департаментом за участю Міністерства юстиції України та інших центральних органів виконавчої влади розроблено Концепцію Державної цільової програми реформування Державної кримінально-виконавчої служби на період до 2017 року, яку схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 р. № 1511-р., яка дасть змогу забезпечити комплексний підхід до розв’язання проблем, а також збільшити фінансові та технічні можливості для подальшого вдосконалення діяльності установ виконання покарань шляхом створення умов для виправлення та ресоціалізації засуджених, здобуття ними освіти та набуття професії, їх соціальної адаптації в суспільстві, приведення умов тримання осіб, узятих під варту, та які відбувають покарання, у відповідність до вимог Європейських пенітенціарних правил, організації діяльності кримінально-виконавчої інспекції на засадах пробації.

У межах загально соціального запобігання злочинності проводиться робота щодо поглиблення інтеграції промислового потенціалу установ виконання покарань в економіку регіонів, вживаються заходи щодо оновлення виробничої бази підприємств, створення засобів економічного стимулювання організацій різних форм власності до виробничої кооперації з установами виконання покарань. Забезпечення впровадження заходів щодо технічного переоснащення та нарощування виробничих потужностей підприємств установ кримінально-виконавчої служби, модернізації та введення в експлуатацію сучасного технологічного устаткування, надасть можливість створити нові робочі місця для засуджених, виробляти конкурентно спроможну продукцію.

Заходи загально соціального характеру також полягають у залученні громадських організацій, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян до надання допомоги у створенні належних умов для тримання засуджених, їх матеріально-побутовому та медико-санітарному забезпеченні, здійсненні оздоровчо-профілактичних заходів. Активна співпраця на постійній основі зі громадськими організаціями та благодійними фондами України також сприятиме покращенню соціально-виховної роботи з засудженими. В останні роки установах Державної кримінально-виконавчої служби України духовно-просвітницьку роботу проводять понад 1,5 тис. священнослужителів - представників практично всіх релігійних конфесій та організацій, офіційно зареєстрованих в Україні.[34].

В установах виконання покарань потребує подальшого розвитку система загальноосвітнього і професійно-технічного навчання засуджених. Збільшення кількості установ, при яких працюють професійно-технічні навчальні заклади, дозволить як покращити процеси ресоціалізації засуджених в умовах установ виконання покарань, так і полегшити соціальну адаптацію після звільнення. В установах виконання покарань функціонують гуртки соціально-корисної спрямованості, у бібліотеках створено фонди навчальної та художньої літератури, проводиться клубна робота, організовуються дозвільні заклади. Удосконалення форм і методів організації суспільно-корисної зайнятості засуджених, демонстрація їх творчих та професійних можливостей, привернення уваги громадськості, органів законодавчої й виконавчої влади, підприємців і засобів масової інформації до актуальних проблем забезпечення процесу виправлення і ресоціалізації засуджених сприятиме запобіганню злочинам, вчиненим засудженими особами.

Окремої уваги потребує недопущення поширення кримінальної субкультури, агресивних і насильницьких зразків поведінки у суспільстві, що сприятиме запобіганню як злочинам, учиненим особами, засудженими до кримінальних покарань та особами, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру, так іншим різновидам злочинності.

Заходи спеціально-кримінологічного запобігання злочинам, учиненим особами, засудженими до кримінальних покарань. та особами, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру, різноманітні і містять багато складових. Зокрема, це:

- удосконалення нормативно-правового регулювання суспільних відносин, які виникають під час виконання і відбування покарання, які забезпечуватимуть дотримання прав людини при виконанні кримінальних покарань;

- усунення організаційно-управлінських недоліків в діяльності кримінально-виконавчої служби, зокрема підвищення рівня професійної підготовки працівників ДДУзПВП, спеціалізована підготовка і перепідготовка персоналу установ виконання покарань;

- здійснення оперативно-розшукової діяльності, основним завданням якої є пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп з метою запобігання, виявлення і розкриття злочинів, учинених в установах виконання покарань та попереднього ув’язнення;

- здійснення контролю, у тому числі за допомогою аудіовізуальних, електронних й інших технічних засобів, за ділянками установ де найчастіше виникають конфліктні ситуації, негативні явища, які породжують вчинення злочинів;

- активізація оперативних заходів, спрямованих на запобігання порушенню вимог кримінально-виконавчого законодавства щодо заборони передачі засудженим заборонених предметів, алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Враховуючи складність криміногенних характеристик засуджених, наявність глибоких дефектів правосвідомості, асоціальних та антисоціальних установок, що призводять до формування кримінальної мотивації поведінки особи, окрему увагу слід приділити індивідуальним заходам запобігання злочинності. Заходи індивідуальної роботи слід починати з виявлення кола осіб, схильних до антисоціальної поведінки, виявлення і нейтралізації детермінант формування конфліктної поведінки, мотивів учинення злочинів. Проведення індивідуальної роботи передбачає створення спеціальних програм соціально-психологічної реабілітації засуджених.

Зокрема «Програма індивідуальної роботи із засудженими» має включати до себе заходи, спрямовані на:

- ознайомлення засудженого з відповідальністю за продовження протиправної поведінки, а також злісну непокору адміністрації установи;

- роз’яснення правового статусу засуджених, вимог Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, обов’язків засуджених до покарань не пов’язаних з позбавленням волі;

- вивчення соціального оточення засудженого на волі для використання його позитивного впливу на поведінку, з цією метою доцільно опрацювати питання щодо утворення при установах виконання покарань комітетів родичів засуджених осіб з метою сприяння адміністрації таких установ в організації виправного процесу та створенні належних умов тримання засуджених;

- залучення засуджених до праці та контроль за виконанням норм виробітку, відшкодування збитків, виплати аліментів;

- вивчення ставлення засудженого до підтримання негативних (злочинних) традицій та переконання щодо відмови від них;

- вивчення ролі засудженого у середовищі засуджених, запобігання негативному впливу на інших осіб, розвінчання статусу неформального лідера або особи, яка дотримується злочинних традицій;

- формування позитивного ставлення до підвищення загальноосвітнього рівня, участі у диференційованих програмах виховного впливу;

- проведення заходів психотерапевтичного та психокоригуючого характеру;

- проведення із засудженим соціально0-психологічних тренінгів з метою розвитку позитивних особистісно-психологічних якостей;

- проведення із засудженим індивідуальних бесід з метою підвищення соціальної активності, зменшення негативних реакцій на своє перебування в установах виконання покарань;

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України „Про прокуратуру” прокурорський нагляд поширюється на місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, в установах виконання покарань, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом, додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 44,45 Закону України „Про прокуратуру” для запобігання та протидії злочинам у цьому напрямку прокурори наділені такими правами і повноваженнями:

- у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховання, опитувати осіб, що там перебувають, знайомитись з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;

- перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень;

- прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, обмеження чи позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру.

Постанови і вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов'язковими і підлягають негайному виконанню.

Для реалізації своїх повноважень щодо запобігання та протидії злочинам прокурор має право:

1) проводити відповідні перевірки;

2) входити безпере­шкодно до всіх приміщень, де можуть утримуватись особи, до яких застосовані заходи примусу;

3) опротестовувати і в ра­зі необхідності зупиняти виконання неза­конних і необгрунтованих рішень про ад­міністративні арешти, застосування при­мусового лікування та інших примусових заходів, які пов'язані з обмеженням осо­бистої свободи громадян і які застосовую­ться в судовому порядку;

4) звільняти з місць тримання тих осіб, щодо яких від­сутня постанова судді про застосування адміністративного арешту або інші закон­ні документи;

5) негайно припиняти неза­конне і необгунтоване застосування до громадян спеціальних засобів примусу (наручників, гамівної сорочки, інших за­собів зв'язування тощо);

6) давати обов'яз­кові вказівки про повернення громадянам вилучених у них документів, транспорт­них засобів, про скасування рішень щодо обмеження права громадян вільно пересу­ватися територією України і мати доступ до відповідних об'єктів, особливо тоді, коли останні є власністю особи;

7) давати санкції (згоду) на здійснення примусо­вих дій, пов'язаних з обмеженням осо­бистої свободи громадян (поміщення до приймальника-розподільника, затримання і видворення іноземного громадянина або особи без громадянства за межі України, привід осіб, хворих на СПІД, венеричні за­хворювання, а також громадян, які ухи­ляються від призову на військову службу тощо).

Якщо порушення законодавства, по­в'язані з незаконним обмеженням осо­бистої свободи громадян, можуть тягнуть за собою певні види юридичної відпо­відальності (залежно під обставин і ха­рактеру порушень — наприклад, дисцип­лінарну, адміністративну, матеріальну чи кримінальну), прокурор зобов'язаний в таких випадках застосувати встановлені законом заходи з метою забезпечення прин­ципів невідворотності відповідальності та справедливості, а також запобігання незаконному обмеженню особистої свобо­ди громадян у подальшому.

З метою протидії та запобігання злочинампри здійсненні наглядової діяльності прокурорам слід ретельно перевіряти додержання:

- законів під час перебування осіб у місцях тримання затриманих і підданих адміністративному арешту громадян, установах попереднього ув'язнення, виконання кримінальних покарань та інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

- режиму та умов тримання або відбування покарання особами у цих місцях і установах, дотримання їх прав та виконання ними своїх обов'язків;

- вимог законодавства посадовими особами цих установ, звертаючи особливу увагу на запобігання та викриття фактів корупції і хабарництва;

- законів при здійсненні оперативно-розшукових заходів, спрямованих на виявлення та припинення правопорушень.

Важливозабезпечити принципове реагування на виявлені правопорушення, звертаючи особливу увагу на усунення їх причин та умов, поновлення порушених прав і відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Для запобігання терористичним актім, масовим заворушенням, захопленню заручників, умисним вбивствам, втечам з місць позбавлення волі або з-під варти та інших злочинів за наявності підстав застосовувати кримінально-правові засоби боротьби з порушеннями режиму у піднаглядних установах.

У разі виникнення надзвичайних подій прокурорам або їх заступникам необхідно особисто виїжджати на місця з метою належної організації проведення першочергових слідчих та оперативно-розшукових дій, про що невідкладно інформувати прокурорів вищого рівня телефоном та спеціальними повідомленнями.

Важливе значення для виявлення причин і умов вчинення злочинів має проведення прокурорами комплексних перевірок додержання законів із залученням спеціалістів у наступні строки:

- ізоляторах тимчасового тримання, кімнатах для доставлених чергових частин органів внутрішніх справ, спеціальних приймальниках для тримання осіб, підданих адміністративному арешту, гауптвахтах, кімнатах тимчасового затримання у військових частинах, пунктах тимчасового тримання осіб прикордонних загонів - щодекадно;

- слідчих ізоляторах, дільницях слідчих ізоляторів на території виправних колоній, комісіях Департаменту з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, міжобласних центрах та відділеннях стаціонарної судово-психіатричної експертизи для осіб, які тримаються під вартою, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, приймальниках-розподільниках для неповнолітніх, пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні - щомісячно;

- кримінально-виконавчих інспекціях - щоквартально;

- установах виконання покарань, дисциплінарному батальйоні Збройних Сил України, підрозділах державної виконавчої служби, лікувально-трудових профілакторіях, Республіканській психіатричній лікарні з суворим наглядом, відділеннях психіатричних лікарень з посиленим наглядом - один раз на півріччя.

Крім того, необхідно щомісячно перевіряти повноту реєстрації, законність розгляду та вирішення заяв і повідомлень про злочини.

При здійсненні наглядових перевірок проводити особистий прийом осіб, які перебувають у піднаглядних установах, та приділяти особливу увагу забезпеченню адміністрацією їх прав звертатись із заявами і скаргами до будь-яких органів, установ, організацій та посадових осіб.

Звернення, які не стосуються порушень законності при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, направляти за належністю.

Копії довідок про результати перевірок у п'ятиденний термін з дня їх підписання надсилати до прокуратур вищого рівня.

Важливим напрямком запобіжної діяльності органів прокуратури є контроль за виконанням покарань у формі індивідуально – профілактичної роботи із засудженими до покарань без позбавлення волі, а також контроль за поведінкою осіб, які звільнені судом від відбування покарнь з іспитовим строком, вагітних жінок і жінок, які мають на утриманні дітей віком до семи років, а також умовно-достроково звільнених від покарання осіб.

Особливу увагу слід звернути на здійснення перевірок у психіатричних лікарнях Міністерства охорони здорони здоров'я, в яких виконуються ухвали судів щодо застосування примусових заходів медичного характеру, а також спеціально – виховних та виховних установ для неповнолітніх. Діяльність прокурорів у сфері запобігання та протидії злочинам у цій сфері має здійснюватися як територіальними орнами прокуратури, так і спеціалізованими прокурорами з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень з кримінальних справ.

Рекомендована література:

1. Закон України ”Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк” № 1104- ІV від 10 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 2004.-№6.- Ст.39

2. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціальної адаптації осіб які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк” № 3167-ІV від 1 грудня 2005 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР).-2006.-№ 12.- Ст. 104

3. Закон України „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” № 264-94 від 1 грудня 1994 р.// Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 1994.- № 52.-Ст. 455.

4. Наказ Генерального прокурора України „Про організацію прокурорського нагляду за додержання законів при виконання судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеження особистої свободи громадян” № 7 гн від 26 грудня 2005 р.

5. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія та практика: У 3 кн. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2007. Кн. 2: Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів. - с.516-610

6. Захаров В.П, Колб О.Г., Мирончук С.М., Міліщук Л.І. Організація індивідуального запобігання злочинам у кримінально-виконавчій установі: Монографія. - 2-е вид., перероб. і доп. - Луцьк: П-ць Іванюк В.П., 2007. - 442 с.

7. Криминология. Учебник для юридических вузов. Под общ. ред. д.ю.н., проф. А.И. Долговой. - М.: НОРМА-ИНФРАМ, 1999. - с.647-667

Кримінологія: Загальна та особлива частини: підручник / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, М.Ю. Валуйська та ін.; за заг. ред. В.В. Голіни – 2-ге вид. перероб. і доп. – Х.: Право, 2009.- с. 516-610

8. Лукашевич СЮ. Попередження злочинності засуджених в місцях позбавлення волі: Монографія. - Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2006.-104 с.

9. Про деякі проблеми та шляхи вирішення завдань ресоціалізації засуджених осіб молодіжного віку: Навч.-метод, видання. Макогончук В.А., Колб О.Г., Скіці А.В. -Луцьк: Асоціація захисту прав молоді Волині, 2008.-112 с.

10. Старков О.В. Криминопенология: Учебное пособие. - М.: Издательство «Екзамен», 2004. - 480 с.

11. Хохряков Г.Ф. Криминология: Учебник / Отв. Ред. В.Н. Кудрявцев. -М.:Юристь, 2002. -511 с.

Поиск по сайту: