Принципи протидії та запобігання злочинності

Основними принципами (вимогами), яким повинні задовольняти спеціально-кримінологічні заходи є: соціальної справедливості, демократизму, гуманності, законності і верховенства права, економічної доцільності та обґрунтованості, пріоритету запобіжної діяльності над репресивною, правового і соціального контролю, координації, плановості, комплексності і диференціації, науковості, обґрунтованості, реальності і конкретності.

Принципи державної політики у сфері протидії злочинності ґрунтуються на загальнолюдських уявленнях про цінності та призначення соціальних норм поведінки та взаємовідносин людей, які ґрунтуються на праві, моралі, звичаях. Державна політика протидії злочинності повинна бути підпорядкована зазначеним принципам і їх слід розглядати як мінімальні. Недотримання цих принципів сприяє руйнуванню єдиної політики у сфері протидії злочинності.

Принцип соціальної справедливості визначає реальне та неухильне втілення в законі практики правозастосування конституційної вимоги рівності всіх перед законом і судом. Цей принцип включає ідею гуманізму, але гуманізму не абстрактного, не за рахунок жертв злочинів, а гуманізму утворюючого, орієнтованого на захист громадянського суспільства і кожного окремого громадянина.

Реалізація соціальної справедливості у сфері протидії злочинності неможлива без реального втілення на практиці таких кримінально-правових принципів як: невідворотність відповідальності і відповідність покарання характеру і ступеню суспільної небезпеки злочину та особи злочинця. Недотримання органами кримінальної юстиції саме цих принципів викликає найбільше нарікань з боку громадськості і створює особливі труднощі у реалізації кримінологічної політики протидії злочинності. Тому вважаємо, що всі умови щодо недоторканності окремих осіб, в залежності від їх соціального статусу, мають бути скасовані.

Більш широкий погляд на злочинність як на фактор соціальної дестабілізації дозволяє виділити те загальне, що об’єднує усі або майже усі різновиди злочинів – це наслідки злочинних посягань у вигляді жертв злочинів. Їх мільйони, а із врахуванням латентності та низької ефективності діяльності роботи правоохоронних органів – десятки мільйонів, які потребують захисту і не отримують його. Відчуття особистої незахищеності громадян підриває довіру до державної влади, не сприяє використанню громадянського потенціалу у наведенні правопорядку. Розробка наукової концепції державної політики у сфері протидії злочинності та вдосконалення галузей права кримінально-правового циклу мають іти шляхом пріоритетного соціального та правового захисту жертв злочинів, а не осіб, які вчинюють злочини. Слід зазначити, що розвиток вітчизняного законодавства в останні роки йшов шляхом розширення процесуальних прав підозрюваних, обвинувачених, підсудних і засуджених, а не потерпілих і створення умов для реального відшкодування заподіяних збитків жертвам злочинів. Суспільних та державних фондів допомоги жертвам злочинів до цих пір не створено. Таке положення суттєво підриває дотримання принципу соціальної справедливості.

Принцип демократизму полягає в тому що ці заходи не повинні, з одного боку, порушувати демократичні права і свободи громадян, які закріплені в Конституції, і з іншого, означає, що протидія злочинності є загальнодержавною справою, у здійсненні якої мають приймати участь усі державні органи, громадські організації та окремі громадяни. Важливою умовою втілення принципу демократизму в організації запобігання злочинам є діяльність представницьких органів, окремих депутатів і широка гласність в цій роботі.

Гуманність - захід з запобігання злочинам, що полягає в тому, що не можуть застосовуватися заходи, які суперечать загальноприйнятим нормам моралі, пов’язані з проявами жорстокості, приниженням гідності і достоїнства людини. Крім того, вся діяльність з запобігання злочину – це гуманний напрямок у боротьбі зі злочинністю, яка ставить на перше місце усунення негативних явищ, яке приводить до морального і громадянського приниження і падіння людини.

Принцип законності і верховенства права у найзагальнішому його розумінні вимагає, щобвся діяльність системи запобігання злочинності базувалась виключно на правовій основі, положеннях Конституції та Законів України. Ніякі прагнення ефективності, високої результативності не можуть виправдовувати застосування профілактичних заходів, що не засновані на нормах закону. Інакше кажучи, заходи з запобігання не повинні вступати у протиріччя з законом. Законність – це основний принцип правової держави. Спеціально-кримінологічне запобігання повинно мати правову основу у формі законів про запобігання злочинності. На жаль, цей принцип порушується досить часто. Наприклад, проведення обшуку під виглядом перевірки паспортного режиму, обмеження у пересуванні, необґрунтованого введення надзвичайних положень, встановлення необґрунтованих заборон і т.ін. Особливо ці порушення присутні в діяльності органів внутрішніх справ, місцевих органів влади і управління. Порушення ці пов’язані, як правило, з тим, що законність підмінюється принципу доцільності, що, звичайно, не завжди співпадає. Найвищим заходом доцільності є законність. І порушення цього принципу, навіть з благих спонукань, неприпустимо.

У роботах сучасних дослідників наполегливо доводиться нове розуміння принципу законності і його відношення з принципом верховенства права. Констатується системна криза законності і потреба розробки загальної теорії законності, актуальність проблеми обумовлює прагнення дослідників повніше розкрити дане поняття. Вивчення сучасного стану правової науки з цього питання дозволяє констатувати, що на заміну соціалістичному розумінню принципу законності приходить нове розуміння, згідно з яким принцип законності підпорядковується абстрактному принципу „верховенства права”.

У ряді законопроектів замість поняття „верховенство закону” останнім часом широко використовується термін „верховенство права”. У цьому зв’язку слід зазначити, що принцип „верховенства права”, який був вперше сформульований видатним британським конституціоналістом Альбертом Дайсі в кінці XIX ст., пов’язується з дотриманням природних прав людини і процесуальними гарантіями її прав і свобод, демократичними принципами судочинства, і повинен бути обов’язковим взірцем в законодавчій, а не в правозастосовчій діяльності. Тому принцип законності має бути взірцем у діяльності щодо запобігання злочинності. Принцип верховенства закону визначає місце закону в ієрархії всіх інших нормативних актів і повинен бути головним орієнтиром у діяльності правоохоронних органів.

Обґрунтованість – полягає в тому, що застосування заходів профілактики повинно відповідати реальним криміногенним явищам і процесам, а не уявним. Цей принцип зобов’язує суб’єктів профілактики піклуватися про достатньо повну і всебічну кримінологічну інформацію про наявність криміногенних явищ в певному регіоні, сфері соціального життя, серед груп населення, стосовно окремих громадян.

Економічна доцільність і обґрунтованість передбачає перш за все аналіз матеріально-технічних можливостей для реалізації заходів, які пропонуються з усунення, нейтралізації криміногенних явищ і процесів та їх економічних наслідків. На практиці дуже часто при розробці програм із запобігання тим чи іншим криміногенних явищам і процесам пропонується проведення таких заходів, які в даних умовах місця і часу не можуть бути відповідним чином профінансовані, або не враховуються їх негативні економічні наслідки. У цьому зв’язку, достатньо згадати сумнозвісну боротьбу з пияцтвом за часів Радянського Союзу, яка нанесла величезну економічну шкоду державі. Економічний раціоналізм зовсім не зводиться до вимог мінімізації затрат на запобігання злочинам. Як показує практика, ця діяльність часто потребує значних матеріальних ресурсів та засобів. Але не враховувати при цьому об’єктивні можливості суспільства з реалізації заходів, що пропонуються природньо не можна. В противному випадку наші програми або зависнуть в повітрі, або ще більше загострять криміногенну обстановку, або принесуть суспільству шкоду в інших сферах життєдіяльності. Сподіватися на результат можна лише від тих заходів, які держава спроможна впровадити в життя з урахуваннями свого економічного становища.

Принцип пріоритету запобіжної діяльності над репресивною полягає в тому, що заходи кримінальної репресії застосовуються лише після реалізації заходів запобігання злочинам.

Принцип правового та соціального контролю потребує посилення контролюючих функцій усіх гілок державної влади за виконанням законодавства, спрямованого на протидію злочинності як державними органами, так і громадськими об’єднаннями і окремими громадянами. Важлива роль при цьому належить здійсненню прокурорського нагляду. В останні роки все в більшій мірі визнається необхідність впровадження кримінологічної експертизи нормативно-правових актів, що дасть змогу прогнозувати можливі негативні наслідки пропонованої правової новели у сфері протидії злочинності. Як до проведення експертизи, так і до самого законопроекту, мають бути пред’явлені вимоги, які випливають із загальних принципів протидії злочинності.

Принцип координації діяльності щодо реалізації державної політики протидії злочинності передбачає налагодження чіткої взаємодії усіх суб’єктів запобігання злочинності. Координація має здійснюватись на трьох рівнях з визначенням відповідних функцій, завдань, методів і складу координаційних органів. Вищий рівень здійснює Рада національної безпеки і оборони України. Другий рівень – координація діяльності правоохоронних органів, має здійснювати прокуратура України. Третій рівень – регіональна координація кримінологічної політики у сфері протидії злочинності покладається на органи влади і управління на місцях.

Принцип плановості потребує здійснення заходів протидії злочинності не спонтанно і хаотично, а згідно з відповідними концепціями, планами із суворим дотриманням звітності щодо її виконання.

Комплексність і диференціація полягає у використанні різноманітних форм, методів і засобів, спрямованих не тільки на злочинність, а й на ті фактори, які її обумовлюють, а також в об’єднанні зусиль різних суб’єктів протидії злочинам.

Науковість передбачає розроблення і втілення методів і заходів протидії злочинності з використанням сучасних досягнень науки і техніки, а також позитивного вітчизняного і зарубіжного досвіду.

Принцип обґрунтованості визначає, що заходи протидії повинні розроблятися відповідно до наявної соціальної кримінологічної інформації про криміногенні об’єкти і фактори, які обумовлюють вчинення злочину.

Реальність і конкретність знаходять своє відображення у спрямуванні заходів протидії на конкретні об’єкти з метою їх повного і дійсного усунення. Такі найбільш суттєві основні принципи кримінологічної політики у сфері протидії злочинності та забезпечення правопорядку. Аналіз відповідності заходів протидії злочинності цим базовим принципам дозволить виявити слабкі сторони кримінологічної політики держави та окреслити напрямки її удосконалення.

Поиск по сайту: