Причини й умови, що сприяють вчиненню злочину, як предмет доказування, виявлення і усунення на стадії досудового слідства

У процесі досудового слідства пізнання обставин вчиненого злочину здійснюється на основі доказування, тобто виявлення, закріплення, перевірки й оцінки доказів. При цьому встановлюються також причини й умови, що сприяли вчиненню злочину. Їх виявлення відбувається в процесі розслідування кримінальної справи. Завдання виявлення причин й умов, що сприяли вчиненню злочинів, викладене в спеціальній нормі (ст. 23 КПК України), що дає підстави правомірно стверджувати - законодавець у такий спосіб виділяє названі обставини в спеціальний предмет доказування.

Така правова регламентація ні в якій мірі не дозволяє стверджувати про протиставлення даного спеціального предмета доведення загальному, передбаченому ст. 64 КПК України, і про можливості виявлення причин й умов, що сприяли вчиненню злочину, поза процесом доказування.

Справді, ст. 64 КПК України установлює доказування обставин, що мають кримінально-правове й процесуальне значення, оскільки до них відносить: подію злочину; винність особи в здійсненні злочину і його мотиви; обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, а також інші дані, що характеризують його особистість; характер і розмір збитку, заподіяного злочином, а також розмір витрат установи охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

Стаття 23 КПК України формулює кримінологічний предмет доказування тому що покладає на органи дізнання й слідства обов’язок виявити причини й умови, що сприяли вчиненню злочину. Оскільки ж мова йде про доказування всіх перерахованих й у загальному й у спеціальному предметі доказування обставин у відношенні того самого злочину, то здійснюватися воно повинне: по-перше, одночасно; по-друге, у взаємозв’язку з реально існуючою їх єдністю й, по-третє, тими самими засобами. У число останніх включається весь перелік слідчих дій, за допомогою яких можливо й практично здійснюється доказування по будь-якій кримінальній справі. З такого підходу випливає висновок про недоцільність придумування яких-небудь інших засобів виявлення причин й умов, що сприяли вчиненню злочину, оскільки законодавець не включає їх у число слідчих дій, за допомогою яких і можливе доведення всіх, у тому числі й розглянутих тут обставин.

Таким чином, доказування причин й умов, що сприяли вчиненню злочину, повинне здійснюватися на всьому протязі досудового слідства з моменту прийняття справи до свого провадження і до його закінчення. При цьому отримані дані про обставини, що підлягають доказуванню, підлягають відображенню в тих самих протоколах слідчих дій.

Оскільки всебічність, повнота й об’єктивність дослідження обставин здійснюється на основі доказування як загального, так і спеціального предмета доказування, то не виявлення або неповне виявлення комплексу елементів, що входять у структуру причин й умов, що сприяли вчиненню злочину, є підставою для направлення прокурором кримінальної справи на додаткове розслідування відповідно до п. 8 ст. 227 та п. 10 ст. 228 КПК України. По цих підставах направляти кримінальну справу на додаткове розслідування може й суд (ст. 242 п. 8, ст. 244 п.2 КПК України).

Поиск по сайту: