Фактори, причини та умови злочинів у сфері службової діяльності

Криміногенні фактори, які визначають причини та умови злочинів у сфері службової діяльності, за їх сутнісною характеристикою, можуть бути розділені на п'ять основних груп: політичні, економічні, організаційно-управлінські, соціально-психологічні, правові.

До групи причин і умов, обумовлених політичними факторами, варто віднести наступні: 1) недосконалість політичної організації українського суспільства; 2) суттєві прорахунки в процесі соціально-політичного реформування держави і суспільства; 3) нестабільність існуючих політичних інститутів і політичної свідомості суспільства; 4) незбалансованість у діяльності різних галузей влади; 5) звуження політичних основ демократизації, права й законності, посилення авторитарних методів управління; 6) низький рівень цивільного й парламентського контролю за сферою управління і діяльністю вищих службових осіб органів виконавчої влади; 7) непослідовність і неналежна наукова обґрунтованість здійснюваної антикорупційної політики, відсутність політичної зваженої кадрової політики в державі й прозорості дій влади.

Економічні фактори, що породжують причини й умови: 1) криміналізація та тінізація економіки; 2) злочинно-волюнтаристична політика приватизації й відсутність прозорості в її здійсненні; 3) матеріальна незабезпеченість дрібного чиновника, що йде на побори й хабарі заради задоволення власних потреб і утримання своєї родини; 4) поява надбагатих людей, що мають можливість давати хабара, іноді величезних розмірів; 5) відсутність ефективної ринкової конкуренції, що дозволяє одержувати надприбуток за рахунок дачі хабарів; 6) утворення монопольних об'єднань і надання їм переваг у фінансуванні й кредитуванні з боку державних чиновників; 7) протиправне перекачування державних ресурсів недержавним суб'єктам підприємницької діяльності; 8) наявність значних нефіксованих коштів в організованих злочинних угруповань, які й користуються для підкупу осіб, уповноважених виконувати функції держави.

До організаційно-управлінських факторів злочинності у сфері службової діяльності в Україні, належать недоліки механізму функціонування системи державного управління та формування його апарату, а саме: 1) охоплення державним регулюванням широких сфер громадського життя, особливо в економіці, без реальної на те необхідності; 2) діяльність державного апарату здійснюється без належної її регламентації, що у багатьох випадках дає можливість використовувати службовим особам свої повноваження всупереч інтересам служби; 3) необґрунтоване закріплення в нормативних актах альтернативності при прийнятті того або іншого рішення без чітко визначених критеріїв такого вибору; 4) формування управлінської вертикалі за принципом кумівства, особистої відданості працівників і партійної приналежності; 5) відсутність системи детального регламентування підбору та розміщення кадрів апарату управління на конкурсних засадах з врахуванням їхнього професійного рівня і належних моральних якостей; 6) політизація.

Причини та умови соціально-психологічного характеру породжуються такими явищами, як: 1) наявність негативних установок у груповій і індивідуальній свідомості щодо можливості лише шляхом дачі хабара домогтися певних благ; 2) деморалізація значної частини державних службовців і працівників правоохоронних органів і, що особливо небезпечно, - деморалізація тих, які займають відповідальне або особливо відповідальне положення; 3) зневажливе відношення багатьох державних службовців до закону, психологічна готовність без коливань і побоювань порушити закон, норми моралі і професійної честі за винагороду; 4) невір'я громадян у здатність органів державної влади й місцевого самоврядування вирішувати їх проблеми і намагання вирішувати їх протиправним шляхом; 5) протиріччя між потребами державних службовців, обумовленими їхнім соціальним статусом, і можливостями їх задоволення офіційним шляхом; 6) кругова порука серед державних службовців; 7) багатовікова традиція хабарництва, що зробила сучасну корупцію способом життя і державного управління; 8) феномен обопільної провини хабародавача і хабарника, що робить їх рівновинними і зацікавленими у тому, щоб злочинні зв’язки не були викриті.

Загальнонаціональне опитування громадської думки „Стан корупції в Україні”, яке було проведене Київським міжнародним Інститутом соціології (було опитано 10 580 респондентів) у 2007 році, показало, що тільки 10-16% опитаних безумовно довіряють владі; 52% розглядають корупцію як звичний спосіб життєдіяльності в Україні, виправданий у більшості ситуацій; 77% вважають, що з 2004 року рівень корупції в Україні значно зріс; 67% українців повідомили, що впродовж року були втягнуті в корупцію; 64% - давали хабарі працівникам ДАІ у зв’язку з порушення правил дорожнього руху. Наявність корупції в судах зазначається у відповідях 49% респондентів, в прокуратурі – 42,9%, серед нотаріусів – 22,8%.

Причини та умови правового характеру. З середини 90-х років, коли почався процес нормативного та організаційного оформлення заходів боротьби з корупцією в Україні і був прийнятий Закон України „Про боротьбу з корупцією” від 5 жовтня 1995 р., в який постійно вносилися зміни і доповнення, була прийнята низка додаткових законів, указів, інших нормативно-правових актів, концепцій програм, спрямованих на боротьбу з корупцією, створені чисельні державні органи, безпосереднім завданням яких стала боротьба з корупцією. Але відчутних позитивних результатів не відбулося внаслідок стійкої корупційної установки значної кількості державних службовців і правової аномії суспільства в цілому.

З метою реалізації антикорупційної політики Президент України ще у 2006 році своїм Указом затвердив Концепцію подолання корупції в Україні "На шляху до доброчесності" та вніс на розгляд Верховної Ради України пакет проектів законів, спрямованих на виконання Україною міжнародних зобов'язань у сфері протидії корупції. [3] Глава держави вніс до Верховної Ради законопроекти „Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції” та „Про ратифікацію Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією” та „Про ратифікацію Додаткового протоколу до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією”. Ратифікація цих документів сприятиме утвердженню позитивного іміджу України як держави, де створюється сприятливий політичний клімат для широкомасштабного, взаємовигідного співробітництва з усіма країнами, у тому числі й з питань протидії корупції та іншими правопорушеннями, безпосередньо пов'язаними з нею.

На реалізацію зазначених документів спрямовані внесені Президентом проекти Законів України „Про засади запобігання та протидії корупції”, „Про відповідальність юридичних осіб за корупційні правопорушення”, „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення”, які були прийняті Верховною Радою України 11 червня 2009 року.

В цілому нормативно-правова база щодо організації державної служби в Україні на сьогодні складає понад 700 нормативно-правових актів. Верховна Рада України в 1991-2006 рр. 55 разів розглядала питання посилення боротьби зі злочинністю у тому числі корупцією і організованою злочинністю. Було видано 38 указів і розпоряджень Президента України. Законодавча база з протидії корупції в Україні налічувала в 2008 році понад 150 законів, указів, розпоряджень Президента, постанов КМУ, галузевих нормативних актів. Понад 200 громадських організацій задекларували у своїх Уставах антикорупційну діяльність.

Незважаючи на таку широку нормативно-правову базу, слід зазначити, що вона не передбачає цілісної стратегії протидії злочинам у сфері службової діяльності, необхідного впливу на їх причини та умови; окремі чинні правові норми досить часто сприяють хабарництву; відсутні спеціальні правові норми, які передбачали б цивільно-правову відповідальність юридичних осіб за їх сприяння вчиненню службових злочинах; залишаються неурегульованими відносини особи з державою в сфері контролю за доходами й видатками, у тому числі відсутній обов'язок особи підтверджувати правомірність отриманих доходів; мають місце значні недоліки в діяльності правоохоронних органів щодо виявлення, розслідування й судового розгляду злочинів у сфері службової діяльності та корупції.

Поиск по сайту: