Проблеми протидії та запобігання злочинам неповнолітніх

Під протидією і запобіганням злочинам неповнолітніх слід розуміти діяльність органів кримінальної юстиції, органів і служб у справах дітей, спеціальних установ для дітей, спрямовану на виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів неповнолітніми, а також здійснення позитивного впливу на поведінку окремих неповнолітніх.

Система профілактики злочинності і злочинів неповнолітніх у сучасних умовах повинна враховувати позитивний досвід і разом з тим нові вимоги суспільства. При цьому маються на увазі:

- поєднання державних і суспільних засад, сил і ресурсів у цій діяльності;

- здійснення комплексного впливу на особу, середовище, діяльність суб'єктів виховання і профілактики, громадську думку;

- розподілення функцій між окремими учасниками профілактичної діяльності з тим, щоб протидіяти дублюванню, спробам робити "все за всіх";

- визначення сфери застосування заходів виховання, забезпечення нормальних життєвих умов, соціальної допомоги і власне профілактики, включаючи правові її форми;

- перехід у разі необхідності від переважно загальновиховних до правових заходів впливу, забезпечення достатності і своєчасності цього впливу. Згідно зі ст. 97 КК України, передбачено, що примусові заходи виховного характеру можуть бути застосовані до двох категорій неповнолітніх осіб: які у віці від 14 до 18 років вперше вчинили злочин невеликої тяжкості, та осіб, які у період від 11 років і до досягнення віку кримінальної відповідальності вчинили суспільно небезпечні діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого особливою частиною КК. В основі системи профілактики повинні лежати законність, справедливість, демократизм (у тому числі контроль суспільства за профілактичною діяльністю правоохоронних органів).

Загальносоціальний рівень запобігання злочинності і злочинів неповнолітніх можна визначити як комплекс таких великомасштабних заходів, що покращують можливості сімейного, шкільного, трудового виховання неповнолітніх, їх дозвілля (у тому числі у рамках визначеного контингенту, території тощо), метою яких є орієнтація на пом'якшення, нейтралізацію, усунення тих недоліків і прогалин у загальній системі соціального виховання, умовах життя неповнолітніх, які найбільш часто продукують злочини у середовищі підростаючого покоління або сприяють їм. Такі заходи є базовими для спеціальної профілактики, розширюють її можливості.

Здійснення соціального захисту дітей запобігання злочинам серед неповнолітніх в межах визначеної компетенції покладено на:

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім'ї, дітей та молоді, уповноважений орган влади у справах сім'ї, дітей та молоді Автономної Республіки Крим, служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах Рад;

- кримінальну міліцію у справах дітей органів внутрішніх справ;

- приймальники-розподільники для дітей органів внутрішніх справ;

- школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти;

- центри медико-соціальної реабілітації дітей закладів охорони здоров'я;

- спеціальні виховні установи Державного департаменту України з питань виконання покарань;

- притулки для дітей;

- центри соціально-психологічної реабілітації дітей;

- соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка).

У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, окремі громадяни.

Суб'єктами соціальної роботи з дітьми та молоддю згідно з Законом України "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю" від 21 червня 2001 р. в редакції від 15.01.2009 року є уповноважені органи, які здійснюють соціальну роботу та фахівці із соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю; об'єднання громадян; благодійні, релігійні організації; юридичні та фізичні особи, які надають соціальні послуги сім'ям, дітям та молоді; волонтери у сфері соціальної роботи. До уповноважених органів належать: органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування; центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та їх спеціалізовані формування; служби у справах дітей.

Здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї згідно з Законом України "Про попередження насильства в сім'ї " від 15 листопада 2001 р. покладається на: спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань
попередження насильства в сім'ї; відповідні підрозділи органів внутрішніх справ органи опіки піклування; спеціалізовані установи для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та жертв такого насильства: кризові центри для членів сімей, в яких вчинено насильство в сім'ї або існує реальна загроза його вчинення (далі - кризові центри); центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, об'єднання громадян, а також окремі громадяни можуть сприяти у здійсненні заходів з попередження насильства в сім'ї.

У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх беруть участь у межах своєї компетенції інші державні органи, органи місцевого і регіонального самоврядування, підприємства, заклади і організації незалежно від форм власності, окремі громадяни. Зараз в Україні функціонує 14 спеціальних навчально-виховних установ, серед яких 11 загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації для дітей віком від 11 до 14 років та 3 професійних училища соціальної реабілітації для підлітків віком від 14 до 18 років.

Найбільше коло обов'язків щодо запобігання і протидії злочинності неповнолітніх згідно Положення "Про кримінальну міліцію у справах дітей", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 1995 р. № 502 покладено на кримінальну міліцію у справах дітей (КМСД). У нормах цього положення зазначається на те, що підрозділи кримінальної міліції у справах дітей здійснюють досудову підготовку матеріалів про правопорушення вчинених неповнолітніми, проводять дізнання, розглядають заяви і повідомлення про правопорушення неповнолітніх, проводять в порядку дізнання або за дорученням слідчих органів у кримінальних справах обшуки, вилучення, допити та інші слідчі дії відповідно до КПК України, ставлять на облік неповнолітніх правопорушників.

Відповідні норми, які спрямовані на кримінально-правове запобігання злочинності неповнолітніх, містяться у статтях 22, 60, 61, 64, 66, 94-108 Кримінального кодексу України.

За вчинення адміністративних правопорушень неповнолітні віком від 16 до 18 років підлягають адміністративній відповідальності згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку. Для осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24¹ КпАП України: зобов'язання публічно або і іншій форми попросити вибачення у потерпілого, застереження; догана або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Основним найважливішим етапом є рання профілактика. Далі йдуть етапи: безпосередньої профілактики; профілактики на момент передзлочинної поведінки, і, нарешті, профілактики рецидиву. Ці етапи профілактики спрямовані на те, щоб відповідно:

1) оздоровити середовище і надати допомогу неповнолітнім, які опинилися у несприятливих умовах життя і виховання ще до того, як негативний вплив цих умов суттєво виявиться у поведінці цих осіб (етап ранньої профілактики);

2) не допустити переходу на злочинний шлях і забезпечити виправлення осіб із уже значним ступенем дезадаптації, які вчиняють правопорушення незлочинного характеру (етап безпосередньої профілактики);

3) не допустити переходу на злочинний шлях і створити умови для виправлення осіб, які систематично вчиняють такі правопорушення, характер і інтенсивність яких свідчать про вірогідність вчинення злочину у найближчому майбутньому (етап профілактики на час передзлочинної поведінки);

4) попередити рецидив підлітків, які раніше вчинили злочини (профілактика рецидиву).

Заходи раннього попередження мають своїм змістом:

- попередження і усунення суттєвих порушень нормальних умов життя і виховання неповнолітніх шляхом нагляду і контролю за додержанням правових норм, що регулюють ці умови, надання соціальної допомоги у різноманітних формах для своєчасного їх поновлення;

- усунення джерел негативного впливу на умови життя і виховання неповнолітніх (у тому числі усунення "тіньових сторін" деяких соціальних явищ і процесів);

- цілеспрямоване коригування відхилень у розвитку особи на початковій стадії, а також нормалізацію умов і оздоровлення середовища життя і виховання конкретних підлітків або їх певних груп (контингентів).

Заходи безпосередньої профілактики необхідні, якщо на попередньому етапі не було відвернуте формування у неповнолітнього схильності до правопорушення і він почав їх вчиняти. На цьому етапі також здійснюються заходи щодо нормалізації умов життя і виховання, оздоровлення середовища.

Заходи щодо самих неповнолітніх, яких помічено у правопорушеннях незлочинного характеру, включають:

- взяття на облік в органах, що здійснюють профілактику злочинів неповнолітніх, виховну роботу і контроль, які продовжуються (у тому числі через громадських вихователів);

- громадський вплив;

- влаштування до спортивно-трудових таборів і клубів. Зокрема, досвід взаємодії шкіл із спеціалізованими районними клубами і спортивно-трудовими таборами показав, що є можливість протягом літа подолати відставання навіть тих учнів, які не встигають з двох-трьох предметів, і тим самим усунути їх відчуження від школи;

- впливати через органи, що розглядають адміністративні правопорушення неповнолітніх шляхом попередження, передачі під нагляд, влаштування до спеціальних виховних закладів;

- цивільно-правові заходи (відшкодування збитків).

Заходи попередження рецидиву включають:

а) діяльність інспекторів кримінальної міліції, слідчих, прокурорів, суддів по виявленню і усуненню причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів неповнолітніми (наприклад, внесення подань, окремих ухвал); використання виховно-профілактичного впливу самого судочинства;

б) своєчасне вилучення зброї і знарядь злочинів у раніше засуджених підлітків;

в) правову і моральну підготовку до життя на свободі засуджених, які підлягають звільненню; трудове і побутове влаштування неповнолітніх, які звільнені з місць позбавлення волі або засуджених до мір покарання, не пов'язаних з позбавленням волі, і контроль за їх поведінкою. Така робота ведеться співробітниками місць позбавлення волі, громадськими вихователями; органами соціального захисту і допомоги родині та неповнолітнім і контролюється прокуратурою.

Перспективним напрямком у протидії злочинності неповнолітніх є і віктимологічна профілактика, яка спрямована на формування захисних навичок у підлітків, підвищення стану соціально-правової захищеності дитини. У КК України визначено 35 складів злочинів, які мають безпосереднє відношення до охорони життя та здоров'я неповнолітніх і їх прав.

В цілому слід зазначити, що у сучасних умовах необхідно докорінно змінити ідеологію профілактики злочинності неповнолітніх. В країні створено десятки різноманітних органів, які повинні займатися цією діяльністю, прийнята низка нормативно-правових актів, але ефективність їх вкрай низька. Тому, на нашу думку, потрібно малоефективну пасивну профілактику злочинності неповнолітніх переорієнтувати на активну цілеспрямовану профілактику правопорушень неповнолітніх на більш ранніх стадіях формування особистості.

Поиск по сайту: