Координаційні повноваження прокурора та організаційно-правові засади їх здійснення

Координаційна функція органів прокуратури визначається Законом України „Про прокуратуру” (ст. 10), Указом Президента України від 12 лютого 2000 року № 229 «Про вдосконалення координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю». Права і обов’язки прокурора, як спеціального суб’єкта координації, з достатньою повнотою врегульовано ст. 10 та ч. 2 ст. 29 Закону України «Про прокуратуру». Зазначені нормативні акти, а також наказ Генерального прокурора України №1 від 19.09.05 «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України» та Регламент Генеральної прокуратури України, затверджений наказом №53 від 30.09.05, визначають організаційно-правові засади координаційної діяльності прокурорів усіх рівнів по боротьбі зі злочинністю.

Згідно зі ст. 10 Закону України “Про прокуратуру” координаційну діяльність по боротьбі зі злочинністю органів внутрішніх справ, Служби безпеки, податкової міліції, митної служби, військової служби правопорядку у Збройних Силах України та інших правоохоронних органів здійснює Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори. Окрім того, Рада Національної безпеки й оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 107 Конституції України та ст. 3 Закону України “Про Раду Національної безпеки і оборони України” координує діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки. Таким чином, реально в Україні діє три рівні координації. Координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю здійснює прокуратура. Координацію діяльності правоохоронних та інших органів в масштабах усієї держави здійснює Рада національної безпеки і оборони України і діяльність інших органів виконавчої влади щодо запобігання злочинності. На регіональному рівні такою діяльністю повинні займатися відповідні органи місцевого самоврядування й державні адміністрації областей і районів.

Сутність координації правоохоронних органів з протидії злочинності полягає в забезпеченні злагоджених дій відповідних владних структур, що мають спеціальні повноваження у сфері протидії злочинності, в інтересах досягнення спільної мети – створення ефективного захисту суспільства та його громадян від злочинних посягань.

Безпосереднім об’єктом координації є не сама злочинність та інші правопорушення, як при здійсненні наглядової функції, а діяльність правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю.

Питання про те, які саме органи є об’єктом координаційної діяльності прокурорів, не має однозначного тлумачення. Причина пояснюється перш за все тим, що Закон України «Про прокуратуру» не містить вичерпного переліку суб’єктів, дії яких мають координуватися. Назвавши в ст. 10 органи внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, митної служби та військової служби правопорядку у Збройних Силах України законодавець не поставив крапку, а назвав «і іншими правоохоронними органами». Що слід розуміти під «іншими правоохоронними органами», в Законі не зазначено.

Часткову відповідь на дане питання можна знайти у Законі України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів». Стаття 2 названого Закону відносить до числа правоохоронних органів, окрім вищезазначених, такі: органи охорони державного кордону; органи і установи виконання покарань; державну контрольно-ревізійну службу; органи рибоохорони; органи державної лісової охорони та інші, які здійснюють правозастосовчі або правоохоронні функції. Проте, не для всіх цих органів боротьба зі злочинністю є головним напрямком діяльності, тому координуюча роль прокуратури на них не розповсюджуються, але вони можуть залучатися до роботи міжвідомчих нарад.

До основних напрямів, за якими здійснюється координація діяльності правоохоронних органів, відносяться:

- спільний всебічний аналіз стану злочинності і корупції, їх структури та динаміки, прогнозування тенденцій з метою визначення загальних засад і шляхів протидії злочинності у всіх її формах і проявах;

- розробка та здійснення спільних цільових заходів щодо виявлення, розкриття, розслідування, припинення і профілактики злочинів, а також усунення причин та умов, що сприяли їх вчиненню;

- розробка та подання узгоджених пропозицій до проектів державних і регіональних програм, спрямованих на протидію та запобігання злочинності та корупції;

- виконання загальнодержавних і регіональних програм боротьби, спрямованих на протидію та запобігання злочинності та корупції;

- внесення узгоджених пропозицій органам державної влади і місцевого самоврядування щодо оздоровлення криміногенної ситуації;

- розробка та подання пропозицій компетентним органам щодо удосконалення нормативно-правового регулювання діяльності у сфері протидії та запобігання злочинності та корупції;

- спільне ініціювання наукових досліджень з проблем протидії та запобігання злочинності та корупції, участь у їх проведенні.

Не виключається можливість здійснення координації за іншими напрямами, в тому числі:

- підготовка і направлення інформацій з питань боротьби зі злочинністю Президенту, Верховній Раді, Кабінету Міністрів України, іншим державним органам, а також органам місцевого самоврядування;

- узагальнення (по узгодженій програмі) практики застосування законів з протидії злочинним проявам і підготовка пропозицій щодо покращення правоохоронної діяльності;

- узагальнення практики виконання міжнародних договорів і угод з іноземними державами та міжнародними організаціями з питань співробітництва у галузі протидії злочинності і розроблення відповідних пропозицій;

- вивчення практики координації дій правоохоронних органів, поширення позитивного досвіду.

Координація здійснюється в таких основних формах:

- проведення координаційних нарад керівників правоохоронних органів;

- проведення спільних засідань колегій правоохоронних органів;

- обмін поточною та іншою інформацією з питань протидії злочинності;

- спільні виїзди у регіони для проведення узгоджених дій, перевірок і надання допомоги місцевим правоохоронним органам у сфері протидії злочинності, вивчення та поширення позитивного досвіду;

- створення спільних слідчо-оперативних груп для розкриття і розслідування конкретних злочинів;

- проведення спільних цільових заходів, що мають своєю метою викриття і припинення злочинів, усунення причин та умов, які сприяли їх вчиненню;

- взаємного використання можливостей правоохоронних органів з підготовки і навчання кадрів, підвищення їхньої кваліфікації, проведення спільних семінарів, конференцій;

- взаємної допомоги в забезпеченні особистої безпеки при здійсненні діяльності по боротьбі зі злочинністю, у випадках і в порядку, передбачених законом;

- видання спільних наказів, вказівок, підготовка інформаційних листів, орієнтувань та інших організаційно-розпорядчих документів[24].

Перелічені та інші форми координації обираються керівниками правоохоронних органів в залежності від конкретної ситуації, обставин і характеру питань, що потребують вирішення. Матеріально-технічне забезпечення координаційної діяльності покладається на її учасників.

Серед вище названих форм координації, найбільш значущою вважається координаційна нарада, на якій визначається скоординована стратегія протидії злочинності. Як випливає з наказу Генерального прокурора України №1 від 19 вересня 2005 року«Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України», координаційна нарада одна з найбільш поширених організаційних форм узгодження спільних заходів протидії злочинності та її запобігання(п.23; п. 23.1; п.24; п.25).

Учасниками координаційної наради є прокурор (голова наради) та перші керівники правоохоронних органів (члени наради). Згідно з регламентом Генеральної прокуратури України, затвердженим наказом Генерального прокурора України №53 від 30 вересня 2005 року (зі змінами) дата, час, місце проведення та учасники наради визначаються Генеральним прокурором України чи його заступниками. Матеріали та проекти постанов координаційних нарад готують працівники структурних підрозділів, яких стосується винесене на розгляд питання. Відповідний відділ забезпечує участь у нараді запрошених осіб, доопрацьовує прийняту постанову і передає її відповідному заступнику Генерального прокурора України для підпису учасниками наради, після чого надсилає виконавцям і складає протокол.

За результатами вивчення стану додержання законності в діяльності міністерств, відомств керівництвом Генеральної прокуратури України проводяться міжвідомчі наради за участю керівників відповідних органів, до компетенції яких належить вирішення питань, винесених на розгляд. Матеріали міжвідомчої наради готуються структурним підрозділом, який ініціював розгляд питання. Ним забезпечується участь запрошених осіб, готується проект постанови.

Постанови міжвідомчих і координаційних нарад підписуються у десятиденний термін з часу їх проведення.

Головне управління нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства забезпечує належну організацію координаційної діяльності, контролює стан організації цієї роботи у підпорядкованих прокуратурах, періодично вивчає практику її здійснення, вносить відповідні пропозиції щодо удосконалення цієї роботи.

Кримінологічна діяльність прокуратури при здійсненні нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та застосуванні інших заходів примусового характеру

Відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 22 Кримінально-виконавчого кодексу України, ст. 44 Закону України „Про прокуратуру” на прокуратуру покладається здійснення нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. В процесі здійснення такого нагляду прокуратура виконує і кримінологічний нагляд, спрямований на протидію та запобігання злочинам. Прокурор у будь-який час може відвідувати відповідні установи тримання затриманих попереднього ув’язнення, відбування покарання, примусового лікування; знайомитись з документами; перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов, адміністрації цих установ; зупиняти виконання таких актів; опротестовувати або скасовувати їх; вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень; звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, обмеження чи позбавлення волі або в установі для виконання засобів примусового характеру. Постанови і вказівки прокурора щодо цього є обов’язковими і підлягають негайному виконанню.

Згідно з наказом Генерального прокурора України № 7- гн від 26 грудня 2005 року „Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян” (зі змінами) при здійсненні наглядової діяльності прокурори повинні перевіряти в зазначених установах додержання: законів; режиму та умов тримання або відбування покарання особами у цих місцях і установах; дотримання їх прав та виконання ними своїх обов’язків; вимог законодавства посадовими особами цих установ, звертаючи особливу увагу на запобігання та викриття фактів корупції і хабарництва; законів при здійсненні оперативно-розшукових заходів. Згідно цього наказу на прокурорів покладається обов’язок забезпечити принципове реагування на виявленні правопорушення, звертаючи особливу увагу на усунення їх причин, поновлення порушених прав і відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Для попередження терористичних актів, масових заворушень, захоплень заручників, умисних вбивств, втеч з місць позбавлення волі, або з-під варти та інших злочинів за наявності підстав застосовувати кримінально-правові засоби боротьби з порушеннями режиму у піднаглядних установах.

У разі виникнення надзвичайних подій прокурорам, або їх заступникам необхідно особисто виїжджати на місця з метою належної організації проведення першочергових слідчих та оперативно-розшукових дій, про що невідкладно інформувати прокурорів вищого рівня.

При здійсненні наглядових перевірок прокурори зобов’язані проводити особистий прийом осіб, які перебувають у піднаглядних установах, та приділяти особливу увагу забезпеченню адміністрацією їх прав звертатися із заявами і скаргами до будь-яких органів, установ, організацій та посадових осіб. Звернення, які не стосуються порушень законності при виконанні судових рішень у кримінальних справах, направляти за належністю.

Рекомендована література:

Закон України „Про запобігання насильства в сім’ї” від 15 листопада 2002 року № 2789-ІІІ// Відомості Верховної Ради (ВВР),.-1991. – № 4. – Ст. 20.

Закон України „Про захист суспільної моралі” від 20 листопада 2003 року № 1296-IV// Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – Ст. 2736.

Закон України „Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей” від 2 червня 2005 року № 2623-ІV// Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2005. – № 26. – Ст. 354.

Закон України „Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ// Відомості Верховної Ради (ВВР).- 1991. – № 53. – Ст. 793.

Наказ Генерального прокурора України „Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України” № 1 від 19.09.2005 року (зі змінами, внесеними наказом Генерального прокурора України від 11.05.2007 р. №21).

Наказ Генерального прокурора України „Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення” № 5 гн від 19 вересня 2005 р.

Наказ Генерального прокурора України „Про організацію прокурорського нагляду за додержання законів при виконання судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеження особистої свободи громадян” № 7 гн від 26 грудня 2005 р.

Наказ Генерального прокурора України „Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги” № 8 гн від 26 грудня 2005 р.

Регламент Генеральної прокуратури України, затверджений наказом Генерального прокурора України від 30 вересня 2005 року № 53 (зі змінами, внесеними наказом Генерального прокурора України від 11.05.2007 р. №21, від 19.09.2007 р. №62, від 25.03.2008 р. № 17, від 28.06.2008 р. №27 та від 10.06.2008 р. №31).

Бандурка А.М. Преступность в Украине: причины и противодействие: моногр. / А.М. Бандурка, Л.М. Давыденко. – Х.: Гос. спец. изд-во «Основа», 2003. – С. 245–293.

Голіна В.В. Запобігання злочинності: конспект лекції / Голіна В.В. – Х.: Укр. юрид. академія, 1994. – 40 с.

Давыденко Л.М. Противодействие преступности: теория, практика, проблемы: моногр. / Л.М. Давыденко, А.А. Бандурка. – Х.: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2005. – С. 177–209.

Кальман О.Г., Куц В.М., Давиденко Л.М. Організація діяльності прокуратури району (міста).Сутність організації діяльності прокуратури району (міста). Організація особистої роботи прокурора району (міста). Глава 1-2 Науково-практичний посібник. - Кіровоград.-МПП „Антураж”.-2009 с. 427-460.

Каркач П.М. Координаційна функція прокуратури України: навч.-метод. посіб. / Каркач П.М., Синчук В.Л. – Х.: Право, 2005. – 96 с.

Курочка М.Й. Прокурорський нагляд в Україні: підруч. / М.Й. Курочка, П.М. Каркач; за ред. проф. Е.О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2004. – С. 393–405.

Сухонос В.В. Прокуратура України у схемах, таблицях і діаграмах: навч. посіб. / Сухонос В.В., Звірко О.Є., Грицаєнко Л.Р.; за заг. ред. канд. юрид. наук, проф. В.В. Сухоноса. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – 256 с.

Поиск по сайту: