Відстрочка від призову на час здійснення опіки чи піклування

на'дається призовникам, якщо в осіб, над якими встановлено опіку чи піклування, немає інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до законодавства доглядати та утримувати їх. У разі наявності в сім'ї тільки двох синів відстрочка від призову за сімейними обставинами може надаватися призовникові, якщо його брат проходить строкову військову службу. У разі коли призову підля­гають декілька синів одночасно, відстрочка може надаватися одному з них за бажанням і пропозицією батьків.

Відстрочка від призову за станом здоров'я, на строк до одного року, надається призовникам, які визнані під час медичного огляду тимчасово непридатними до військової служби.

Відстрочка від призову для продовження навчання надається призовникам, які навчаються у загальноосвітніх та професійно—техні­чних навчальних закладах, а також у вищих навчальних закладах І і II рівнів акредитації, до здобуття повної загальної середньої освіти. У разі досягнення такими призовниками 21—річного віку під час на­вчання відстрочка втрачає силу.

Відстрочка від призову також надається:

— призовникам, які навчаються в аспірантурі з відривом або без відриву від виробництва,— на весь період навчання;

— випускникам вищих навчальних закладів, аспірантури, які на­правлені на роботу до установ Національної академії наук Ук­раїни,— на весь період роботи;

— студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах III і IV рівнів акредитації з денною формою навчання,— до їх закінчення;

— студентам, які навчаються у вищих і середніх духовних навчаль­них закладах;

— випускникам професійно—технічних навчальних закладів — на один рік за умови їх працевлаштування і роботи за отриманою професією;

— студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах всіх рівнів акредитації з денною формою навчання, що здійснюють підготовку фахівців для Збройних Сил України та інших військо­вих формувань і уклали контракт про направлення їх після за­кінчення навчання для подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу;

— студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах, неза­лежно від форм власності, а також у вищих і середніх духовних навчальних закладах, відстрочка від призову на строкову військову службу надається один раз на період навчання, але особи, відраховані за неуспішність і недисциплінованість, втра­чають зазначене право на відстрочку від призову.

Відстрочка від призову надається призовникам з вищою педа­гогічною освітою — педагогічним працівникам, основним місцем ро­боти яких є загальноосвітні навчальні заклади, на весь період їх ро­боти за спеціальністю, а також медичним працівникам на період їх

роботи в сільській місцевості за фахом за умови повного заванта­ження на займаній посаді.

Відстрочка від призову у зв'язку з депутатською діяльністю та

діяльністю як сільських, селищних і міських голів надається призов­никам з числа депутатів і голів на строк виконання ними цих повно­важень.

Відстрочка від призову також надається:

— призовникам, які в установленому порядку переселилися з районів стихійного лиха,— на строк не більше двох років з мо­менту переселення;

— у разі ведення призовниками самостійно або спільно з бать­ками селянського (фермерського) господарства — на строк не більше трьох років з моменту отримання для цієї діяльності земельної ділянки;

— призовникам, які є священнослужителями і займають посаду в одній із зареєстрованих у встановленому порядку релігійних конфесій,— на час роботи священнослужителями.

Відстрочка може надаватися також в інших випадках, не перед­бачених Законом, згідно з рішеннями призовної комісії Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських призовних комісій за поданням районних (міських) призовних комісій.

Призовники, яким надано відстрочку, зобов'язані щорічно до 1 жовтня подавати у військові комісаріати документи, що підтверджу­ють їх право на відстрочку.

Від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни:

— визнані за станом здоров'я непридатними до військової служ­би в мирний час;

— які до дня відправки на строкову військову службу досягли 25—річного віку;

— батько (мати), рідний брат чи сестра яких загинули чи помер­ли або є інвалідами, якщо інвалідність настала під час про­ходження військової служби (призовники, які мають право на звільнення від призову на цій підставі, можуть його не викори­стовувати);

— які пройшли військову службу в інших державах.

Від призову звільняються також громадяни, які закінчили курс навчання за програмою підготовки офіцерського складу або прапор­щиків у навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, інших військових формувань та мають військові або спеціальні звання.

Граничний вік перебування на військовій службі встановлю­ється:

— для солдатів і матросів, сержантів і старшин строкової служ­би — до 27 років;

— для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинсь­кого складу, які проходять службу за контрактом,— до 45 років;

— для прапорщиків і мічманів — до 45 років;

— для молодших офіцерів — до 45 років;

— для старших офіцерів: майорів (капітанів 3 рангу), підполков­ників (капітанів 2 рангу) — до 50 років; полковників (капітанів 1 рангу) — до 55 років;

— для вищих офіцерів: у військових званнях від генерал—майо­ра (контр—адмірала) до генерала армії України включно — до 60 років.

Законом встановлені такі строки військової служби:

— для солдатів і сержантів, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших військових форму­ваннях,— до 18 місяців;

— для матросів і старшин, які проходять строкову військову служ­бу на кораблях, суднах і в берегових частинах бойового забез­печення Військово—Морських Сил України, в морських части­нах інших військових формувань,— до 24 місяців;

— для осіб, які мають вищу освіту за освітньо—кваліфікаційним рівнем підготовки спеціаліста або магістра,— до 12 місяців;

— для солдатів і матросів, сержантів і старшин з числа військо­вослужбовців строкової військової служби, жінок і військово­зобов'язаних, прийнятих на військову службу за контрактом,—не менше 3 років;

— для курсантів вищих військових навчальних закладів та вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозді­ли,— від 3 до 5 років;

— для прапорщиків і мічманів,— не менше 5 років;

— для офіцерів, прийнятих на військову службу за контрактом,—від 5 до 10 років;

— для офіцерів запасу, призваних на військову службу,— не мен­ше 2 років.

Звільнення з військової служби здійснюється:

— у запас (якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування у запасі і за станом здоров'я придатні до військо­вої служби);

— у відставку (якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані непридатними до військо­вої служби за станом здоров'я).

У разі потреби за рішенням Президента України військово­службовці строкової військової служби, які вислужили встанов­лені строки, можуть бути затримані на службі на строк до шести мі­сяців.

З метою запобігання військовому нападу Президент України може проголошувати часткову або повну мобілізацію. Демобілізація також проводиться згідно з Указом Президента.

За ухилення від чергового призову на дійсну військову службу, а також за ухилення від військової служби, порушення військових ста­тутних правил, інші військові злочини встановлена кримінальна відпо­відальність.

22.ПОРЯДОК ПРОХОДЖЕННЯ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ

(НЕВІЙСЬКОВОЇ) СЛУЖБИ

Порядок проходження альтернативної (невійськової) служби регламентується законом «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12 грудня 1991 р. в редакції закону від 18 лютого 1999 р.

Альтернативна служба є державною службою поза Збройни­ми Силами чи іншими військовими формуваннями, що запроваджуєть­ся замість проходження військової служби.

Право на альтернативну (невійськову) службу як вид виконання загального військового обов'язку мають при наявності істинних релі­гійних переконань громадяни України, які належать до діючих згідно з законодавством релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю та служби у Збройних Силах.

Альтернативну службу громадяни проходять на підприємствах, в установах, організаціях, що перебувають у державній або комунальній власності, діяльність яких пов'язана із соціальним захистом населен­ня, охороною здоров'я, захистом довкілля, будівництвом, житлово—комунальним та сільським господарством, а також в патронажній службі в організаціях Товариства Червоного Хреста України. Перелік під—приємств, установ, організацій, на яких громадяни можуть прохо­дити альтернативну службу, розробляється і затверджується Кабіне­том Міністрів України.

Для вирішення питань проходження альтернативної служби ут­ворюються комісії у справах альтернативної служби України, Авто­номної Республіки Крим, обласнг Київська та Севастопольська міські, а в разі необхідності — районні і міські комісії. Для вирішення питання про направлення на альтернативну служ­бу громадяни, які мають право на альтернативну службу, після взяття на військовий облік, але не пізніше ніж за два календарні місяці до початку встановленого законодавством періоду проведення призову на строкову військову службу, особисто подають до комісії за місцем проживання мотивовану письмову заяву. Заява про направлення на альтернативну службу розглядається комісією протягом календар­ного місяця після її надходження до комісії в присутності громадяни­на, а заява про звільнення від призову на військові збори — протягом чотирнадцяти календарних днів.

Громадяни проходять альтернативну службу переважно в межах населеного пункту за місцем проживання або у місцевості, звідки вони мають можливість щоденно повертатися до місця проживання. У разі проходження громадянином альтернативної служби не за місцем про­живання, а в місцевості, звідки він не має можливості щоденно по­вертатися до місця проживання, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язаний надати гро­мадянину з дня початку служби місце в гуртожитку або інше впоряд­коване тимчасове житло.

Власник підприємства, установи, організації або уповноваже­ний ним орган зобов'язаний забезпечити громадянина зазначе­ною у направленні для проходження альтернативної служби ро­ботою і протягом п'яти календарних днів повідомити про це відпо­відну комісію.

Громадянин, направлений на альтернативну службу, не має пра­ва ухилятися від проходження альтернативної служби, брати участь у страйках, займатися підприємницькою діяльністю, навчатися в за­кладах освіти, крім середніх або вищих закладів освіти з вечірньою або заочною формами навчання.

Ухиленням від проходження альтернативної служби вважа­ється:

— неприбуття без поважних причин на місце проходження аль­тернативної служби, зазначене у направленні, або прибуття із запізненням більше ніж на три календарні дні;

— самовільне припинення виконання службових обов'язків;

— несвоєчасне (пізніше ніж за п'ять календарних днів) повідом­лення комісії про роботу в умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня, надання відпустки з ініціа­тиви власника або уповноваженого ним органу, а також про попередження власником або уповноваженим ним органом щодо звільнення у зв'язку з ліквідацією, реорга­нізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації.

У разі ухилення громадянина від проходження альтернативної служби або вчинення інших дій, зазначених вище, комісія може скасу­вати своє рішення про направлення його на альтернативну службу, про що протягом п'яти календарних днів у письмовій формі повідом­ляє громадянина і військовий комісаріат, після чого громадянин підля­гає призову на строкову військову службу на загальних підставах.

Строк альтернативної служби становить двадцять сім місяців, а для осіб, що мають повну вищу освіту з освітньо—кваліфікаційним рівнем спеціаліста чи магістра,— вісімнадцять місяців. Час перебу­вання громадянина на альтернативній службі зараховується до його загального трудового стажу. Цей час зараховується також до безпе­рервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю за умо­ви, що громадянин протягом трьох календарних місяців після звільнення з альтернативної служби приступить до роботи.

Строк альтернативної служби починається з дня початку роботи на підприємстві, в установі, організації, зазначеного у направленні. До строку альтернативної служби не зараховуються: відпустка з ініціа­тиви власника або уповноваженого ним органу, відпустка у зв'язку з навчанням у вечірніх або заочних закладах освіти, час перебування під адміністративним арештом, прогулів та скорочення тривалості робочого часу. При цьому строк альтернативної служби продовжуєть­ся на невідпрацьований час.

Під час проходження альтернативної служби громадянину на­дається щорічна оплачувана відпустка тривалістю п'ятнадцять ка­лендарних днів. За перший рік альтернативної служби відпустка на­дається після відпрацьованих одинадцяти календарних місяців. За бажанням громадянина відпустка без збереження заробітної пла­ти із зарахуванням до строку проходження альтернативної служби може бути надана йому у разі смерті дружини, батька, матері (вітчи­ма, мачухи), дитини (пасинка, падчерки), рідних брата, сестри трива­лістю до семи календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад, а в разі хвороби переліче­них осіб, які за висновком медичного закладу потребують постійно­го стороннього догляду,— тривалістю, визначеною у медичному вис­новку, але не більше тридцяти календарних днів.

У разі призову громадянина на строкову військову службу у зв'яз­ку з ухиленням від проходження альтернативної служби строк аль­тернативної служби до строку військової служби не зараховується. Але у разі, коли громадянина призвано на строкову військову службу за його власним бажанням, строк альтернативної служби зарахо­вується до строку військової служби із розрахунку півтора місяці аль­тернативної служби за один місяць строкової військової служби. Громадянин після звільнення з альтернативної служби протя­гом п'яти календарних днів зобов'язаний стати на облік у військово­му комісаріаті та комісії за місцем проживання. У такий же строк громадянин стає на облік і в разі зміни місця проживання.

Громадяни, які пройшли альтернативну службу, на військові збори не призиваються. У разі необхідності зазначені громадяни та громадяни, які за релігійними переконаннями звільнені комі­сією від призову на військові збори, можуть бути направлені для ліквідації наслідків аварії, катастрофи чи стихійного лиха не більше ніж три рази (щоразу на строк до шести календарних місяців) у межах віку, встановленого для проходження військової служби в запасі. Питання трудових відносин за основним місцем роботи у таких випадках регулюються законодавством про військовий обо­в'язок і військову службу.

23. ПОНЯТТЯ РЕФЕРЕНДУМУ.ВИДИ РЕФЕРЕНДУМІВ В УКРАЇНІ

Референдум — це спосіб прийняття громадянами України шля­хом голосування законів України, інших рішень з питань загально­державного і місцевого значення.

Питання проведення референдумів в Україні регулюються Кон­ституцією та законом «Про всеукраїнський та місцевий референду­ми» від 3 липня 1991 р. Законодавством передбачено проведення двох основних видів референдумів: всеукраїнського та місцевого (обласного, районного, міського, сільського і т. д.).

На всеукраїнський референдум виносяться питання, які стосу­ються відання України, тобто мають загальнодержавне значення. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України (ст. 73 Конституції України). З питань мови, громадянства, території може проводитися тільки всеукраїнський, а не місцевий референдум. В Україні не допускається проведення ре­ферендуму щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії (ст. 74 Конституції України).

Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою або Президентом України.

Верховна Рада проголошує референдум з питань про зміну те­риторії України.

Президент України призначає всеукраїнський референдум:

— за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів

громадян України, які мають право голосу, за умови, що під­писи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по 100 000 підписів у кожній області;

— на затвердження всеукраїнським референдумом рішення Верховної Ради, прийняте не менш як двома третинами від конституційного складу про внесення змін до таких розділів Конституції: «Загальні засади», «Вибори. Референдум», «Вне­сення змін до Конституції України».

Предметом загальноукраїнського референдуму можуть бути питання загальнодержавного значення:

— затвердження Конституції України, окремих її положень та вне­сення до Конституції змін і доповнень;

— прийняття, зміна або скасування законів України або їх окре­мих положень;

— прийняття рішень, які визначають зміст Конституції, законів та інших правових актів;

— вирішення питання про зміну території України.

Предметом всеукраїнського референдуму не можуть бути:

— питання податків та бюджету;

— питання амністії та помилування;

— питання про вжиття державними органами України надзви­чайних та невідкладних заходів щодо охорони громадського порядку, захисту здоров'я та безпеки громадян;

— питання, пов'язані з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції Верховної Ради, Президента України та Кабінету Міністрів України.

Предметом місцевого референдуму може бути:

— прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесе­них законодавством України до відання місцевого самовря­дування відповідних адміністративно—територіальних оди­ниць;

— прийнятя рішень, які визначають зміст постанов місцевих рад та їх виконавчих органів;

— питання дострокового припинення повноважень місцевої ради.

Предметом місцевого референдуму не може бути:

— питання про скасування законних рішень вищестоящих органів державної влади та самоврядування;

— питання, віднесені до відання органів суду та прокуратури;

— питання, пов'язані з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб, що належить до компетенції відповідної ради та її виконавчих органів.

24. ПОНЯТТЯ ВИБОРЧОГО ПРАВА. ВИДИ ВИБОРЧИХ СИСТЕМ

Органи державної влади в Україні обираються або признача­ються.

Вибори — це спосіб формування представницьких органів (органів державної влади та самоврядування) та обрання посадо­вих осіб.

В Україні проводяться такі види виборів:

— чергові;

— позачергові (дострокові);

— повторні;

— проміжні;

— замість вибулого депутата або голови;

— у зв'язку з утворенням нової адміністративно—територіальної одиниці (місцеві вибори).

Для кожної держави характерна певна виборча система.

Виборча система — це встановлений законодавством порядок формування представницьких органів держави. Розрізняють такі види виборчих систем:

— мажоритарну;

— пропорційну;

— змішану.

При мажоритарній системі (системі більшості) депутатами ста­ють ті кандидати від виборчого округу, які отримали передбачену законом більшість голосів, а всі інші кандидати вважаються необра—ними. Існують такі різновиди мажоритарної системи:

— відносної більшості, при якій обраним вважається кандидат, який отримав найбільшу кількість голосів виборців;

— абсолютної більшості, при якій для обрання кандидату не­обхідно зібрати більше половини голосів виборців і більше, ніж інші кандидати.

При пропорційній системі депутатські мандати розподіляють­ся між партіями пропорційно кількості голосів виборців, зібраних кожною з них у межах виборчого округу.

Інколи застосовують змішану виборчу систему, при якій час­тина депутатів обирається за мажоритарним принципом, а інша —за пропорційним.

Для проведення виборів територія держави ділиться на певні територіальні одиниці — виборчі округи. Виборчі округи бувають:

— одномандатні, від яких обирається тільки один депутат;

— багатомандатні, від яких обираються два і більше депу­татів.

Поняття «виборче право» вживають в об'єктивному та суб'єктив­ному значеннях.

Виборче право в об'єктивному розумінні (об'єктивне виборче право) — це сукупність юридичних норм, що регулюють участь грома­дян у виборах, організацію і проведення виборів.

Суб'єктивне виборче право — це право громадянина обирати і бути обраним.

Суб'єктивне виборче право ділиться на активне і пасивне.

Активне виборче право — це право громадянина обирати своїх представників.

Пасивне виборче право — це право громадянина бути обраним. Активне виборче право в Україні мають громадяни, що досягли 18 років на день виборів, крім тих, що визнані судом недієздатними.

Принципи виборчого права сформульовані у ст. 71 Конституції України та відтворюються у виборчих законах. Вибори в Україні є вільни­ми і відбуваються на основі загального, рівного, прямого виборчого права таємним голосуванням.

Загальне виборче право означає, що всі громадяни, які досяг­ли встановленого законом віку, мають право брати участь у виборах.

Рівне виборче право означає, що всі виборці на виборах мають однакову кількість голосів.

Пряме виборче право означає, що виборці обирають кандидатів на виборах безпосередньо.

Таємне голосування передбачає, що контролю за волевиявлен­ням виборців під час голосування не допускається.

Шляхом виборів в Україні формуються:

— Верховна Рада України;

— Верховна Рада Автономної Республіки Крим;

— місцеві ради (обласні, районні, міські, районні у містах, селищні, сільські).

Обираються на свої посади Президент України, міські, селищні та сільські голови.

Як правило, в Україні день виборів призначається на вихідний день.

25. ВИБОРИ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ

ВИДИ ВИБОРІВ ТА ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ЇХ ПРОВЕДЕННЯ

Верховна Рада України (далі— ВРУ) формується шляхом виборів народних депутатів. Порядок проведення виборів регулюється зако­ном «Про вибори народних депутатів» від 18 жовтня 2001 р.

Вибори депутатів можуть бути:

— черговими, які проводяться у зв'язку з закінченням конститу­ційного строку повноважень ВРУ і не потребують окремого рішен­ня про їх призначення. Чергові вибори депутатів відбуваються в останню неділю березня четвертого року повноважень ВРУ;

— позачерговими, які призначаються Президентом України в по­рядку, встановленому Конституцією України;

— повторними, які призначаються в одномандатному окрузі Центральною виборчою комісією (далі — ЦБК) у разі визнання виборів депутатів у цьому окрузі недійсними або такими, що не відбулися, або у разі визнання особи такою, яка відмовила­ся від депутатського мандата;

— проміжними, які призначаються в одномандатному окрузі ЦВК у разі вибуття депутата, обраного в цьому окрузі.

Повторні та проміжні вибори депутата в одномандатному окрузі протягом одного року до дня проведення чергових виборів не прово­дяться.

Право голосу мають громадяни України, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років. Кожний виборець на виборах депу­татів має один голос у багатомандатному окрузі та один голос — в одномандатному окрузі. Кожний виборець голосує на виборах осо­бисто. Голосування за інших осіб чи передача виборцем права голо­су будь-якій іншій особі забороняється.

Не має права голосу громадянин, визнаний судом недієздат­ним. Участь громадян України у виборах депутатів є добровільною. Ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у виборах.

Депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Проживання в Україні за законом «Про вибори народних депу­татів» означає проживання на території, яка включає; територію в межах державного кордону України, морські судна, що перебувають у плаванні під Державним Прапором України, а також перебування громадян України у встановленому законодавством порядку у відряд­женні за межами України, в дипломатичних та інших офіційних представництвах і консульських установах України, міжнародних органі­заціях та їх органах, на полярних станціях України, а так само пере­бування громадян України за її межами відповідно до чинних міжна­родних договорів України.

Не може бути включеним у виборчий список, висунутим в одно­мандатному окрузі і обраним депутатом громадянин, який має су­димість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не пога­шена і не знята у встановленому законом порядку.

26. ВИБОРЧИЙ ПРОЦЕС

Виборчим процесом називається здійснення визначеними зако­ном «Про вибори народних депутатів» суб'єктами виборчих процедур.

Виборчий процес включає такі етапи:

— складання списків виборців;

— утворення одномандатних округів;

— утворення виборчих комісій;

— висування та реєстрація кандидатів у депутати, включених до виборчих списків партій (блоків) у багатомандатному окрузі, та кандидатів у депутати в одномандатних округах;

— проведення передвиборної агітації;

— голосування;

— підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосу­вання і результатів виборів депутатів;

— реєстрація обраних депутатів.

Виборчий процес завершується офіційним оприлюдненням ЦВК результатів виборів депутатів.

Суб'єктами виборчого процесу є:

— громадяни України, які мають право голосу (виборці);

— виборчі комісії, утворені відповідно до Законів України «Про вибори народних депутатів України» та «Про Центральну ви­борчу комісію»;

— кандидати у депутати, зареєстровані у порядку, встановле­ному законом;

— партії (блоки), які висунули кандидатів у депутати;

— органи державної влади та органи місцевого самоврядуван­ня у випадках, передбачених Законом України «Про вибори народних депутатів України»;

— офіційні спостерігачі від партій (блоків) — суб'єктів виборчого процесу, від кандидатів у депутати, зареєстрованих в одноман­датних округах, від іноземних держав і міжнародних організац^;й

Початок виборчого процесу чергових виборів депутатів ЦВК оголошує за 90 днів до дня виборів.

27. ВИБОРЧІ ОКРУГИ ТА ДІЛЬНИЦІ

Всього до ВРУ обирається 450 народних депутатів за змішаною (пропорційно—мажоритарною) системою. Вибори депутатів про­водяться в багатомандатному окрузі, який включає всю територію України, та у 225 одномандатних округах.

Одномандатні округи утворюються ЦВК не пізніш як за 90 днів до дня чергових виборів з приблизно рівною кількістю виборців у кожному окрузі. Відхилення кількості виборців в одномандатному окрузі не може перевищувати, як правило, десяти відсотків орієнтовної середньої кількості виборців в одномандатних округах. Не допускається утворення виборчих округів з територій, що не межують між собою. Повідомлення про утворення одномандатних округів оприлюднюється ЦВК у державних засобах масової інформації (далі — ЗМІ) у триденний строк з дня прийняття нею відповідного рішення.

Для підготовки і проведення голосування та підрахунку голосів виборців територія кожного одномандатного округу поділяється на виборчі дільниці.

Виборчі дільниці утворюються з кількістю виборців від двадцяти осіб до трьох тисяч осіб. Військовослужбовці голосують на виборчих дільницях, розташованих за межами військових частин (формувань). Виборчі дільниці на територіях військових частин (формувань) можуть утворюватися як виняток ЦВК за поданням відповідної окружної виборчої комісії. Виборчі дільниці утворюються не пізніш як за 50 днів до дня виборів. У винятковому випадку виборча дільниця може утворюватися ЦВК не пізніш як за п'ять днів до дня виборів. Рішення виборчої комісії про утворення виборчих дільниць оприлюднюються у ЗМІ або в інший спосіб не пізніш як на п'ятий день після дня прийняття цього рішення, а у винятковому випадку — не пізніш як за два дні до дня виборів.

28. СИСТЕМА ВИБОРЧИХ КОМІСІЙ

Підготовку та проведення виборів здійснюють виборчі комісії. Систему виборчих комісій становлять:

— ЦВК, повноваження якої поширюються на всю територію України;

— окружні виборчі комісії, повноваження яких поширюються на територію одномандатного округу;

— дільничні виборчі комісії, повноваження яких поширюються на територію виборчої дільниці.

Окружна виборча комісія є юридичною особою. Вона утво­рюється ЦВК не пізніш як за 80 днів до дня виборів у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів комісії у кількості не менше дванадцяти і не більше двадцяти осіб. До складу окружної виборчої комісії можуть входити громадяни України, які мають право голосу і проживають у межах відповідного одномандатного округу або міста, на території якого розташований цей округ.

До складу окружних виборчих комісій обов'язково включаються представники партій (блоків), які подолали чотиривідсотковий бар'єр на попередніх виборах народних депутатів України, та партій, які у поточному складі ВРУ мають свої партійні фракції (фракції блоків). Представники інших партій (блоків) включаються до складу окруж­них виборчих комісій шляхом жеребкування, що проводиться ЦВК не пізніше ніж на третій день після закінчення строку внесення відпо­відних подань. У разі, якщо у встановлений строк не надійшли по­дання щодо складу окружної виборчої комісії або якщо кількість за­пропонованих до складу виборчої комісії осіб становить менше два­надцяти, окружна виборча комісія утворюється ЦВК за поданням її Голови у кількості дванадцяти осіб. Голова, заступник голови та сек­ретар окружної виборчої комісії не можуть бути представниками однієї партії (блоку). Рішення про утворення окружної виборчої комісії підлягають оприлюдненню у засобах масової інформації у відповід­ному регіоні не пізніш як на п'ятий день з дня їх прийняття. Повнова­ження окружної виборчої комісії починаються з дня прийняття рішен­ня про її утворення і закінчуються через 10 днів після дня офіційного оприлюднення ЦВК результатів виборів.

Дільнична виборча комісія не є юридичною особою. Дільнична виборча комісія утворюється відповідною окружною виборчою комі­сією не пізніше як за 35 днів до дня виборів у складі голови, заступни­ка голови, секретаря та інших членів комісії у кількості не менше вось­ми осіб. На виборчих дільницях, де кількість виборців не перевищує п'ятдесяти осіб, дільнична виборча комісія може утворюватися у складі голови, секретаря та двох — чотирьох членів комісії. До складу дільнич­ної виборчої комісії обов'язково включається (за наявності відповід­них подань) не більше однієї особи від партії (блоку), кандидата у депутати, зареєстрованого у відповідному одномандатному окрузі. Кожна партія (блок), кандидат у депутати, зареєстрований у відповід­ному одномандатному окрузі, мають право на пропорційну частку керівних посад у дільничних виборчих комісіях. У разі, якщо у встановлений строк не надійшли подання щодо осіб для включення їх до складу дільничних виборчих комісій або якщо кількість запро­понованих до складу дільничної виборчої комісії осіб становить мен­ше восьми, дільнична виборча комісія утворюється окружною вибор­чою комісією за поданням її голови у кількості восьми осіб. Рішення про утворення дільничної виборчої комісії підлягає оприлюдненню в ЗМІ або в інший спосіб не пізніш як на третій день з дня її' утворення. Повноваження дільничної виборчої комісії починаються з дня прий­няття рішення про її утворення і закінчуються через 10 днів після дня офіційного оприлюднення ЦВК результатів виборів. Основною формою роботи виборчої комісії є засідання, яке скли­кається головою комісії, в разі його відсутності — заступником голо­ви, а у разі відсутності голови та його заступника — секретарем комісії. Перше засідання виборчої комісії скликається не пізніш як на третій робочий день після дня її утворення, а наступні — за необхідності; у разі утворення виборчої комісії одночасно з утворенням виборчої дільниці перше засідання комісії скликається не пізніше наступного робочого дня після дня її утворення. Засідання виборчої комісії є чин­ним, якщо в ньому бере участь не менш як дві третини складу комісії.

Виборча комісія на вимогу однієї третини комісії від її складу, а також за рішенням виборчої комісії вищого рівня зобов'язана роз­глянути на своєму засіданні питання, що відносяться до її повнова­жень, не пізніш як у триденний строк, але не пізніше дня виборів, а у день виборів, крім дільничної виборчої комісії,— невідкладно.

Рішення виборчої комісії приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від складу комісії, крім випадків, передбачених законом. При однаковій кількості голосів членів виборчої комісії, поданих під час голосування, прийнятим вважається те рішення, за яке голосував головуючий на засіданні комісії. Рішення виборчої комісії з розглянутого питання оформляється у формі постанови. Рішення виборчої комісії, прийняте в межах її повноважень, є обо­в'язковим для всіх суб'єктів та інших учасників виборчого процесу. Ніхто не має права втручатися у діяльність виборчих комісій, крім випадків, передбачених законом.

Рішення виборчої комісії, що суперечить законодавству України або прийняте з перевищенням її повноважень, може бути скасоване виборчою комісією вищого рівня або судом. У такому випадку виборча комісія вищого рівня має право прийняти рішення по суті питання.

Рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, членів виборчих комісій можуть бути оскаржені до виборчої комісії вищого рівня або до суду. Рішення, дії чи бездіяльність дільничної виборчої комісії та її членів оскаржуються до місцевого суду за місцезнаходженням відпо­відної виборчої дільниці, окружної виборчої комісії та її членів — до апеляційного суду за місцезнаходженням окружної виборчої комісії, ЦВК та її членів — до Верховного Суду України.

Скаргу може бути подано до відповідної виборчої комісії або суду у семиденний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії чи бездіяльності. Щодо порушень, які мали місце до дня виборів, скар­га може бути подана не пізніше двадцять четвертої години дня, що передує дню виборів. Щодо порушень, які мали місце під час голосу­вання, скарга може бути подана до відповідної виборчої комісії не пізніше двадцять четвертої години дня виборів, а до виборчої комісії вищого рівня або до суду — не пізніше двадцять четвертої години дня, наступного за днем виборів. Скарга, що надійшла до відповідної ви­борчої комісії або суду, розглядається протягом п'яти днів з дня її

надходження, але не пізніше дня, що передує дню виборів, а подана в день виборів чи у наступний за ним день — невідкладно. Суди, органи прокуратури та виборчі комісії організують свою роботу під час виборчого процесу, в тому числі у вихідні дні та в день виборів, таким чином,'щоб забезпечити розгляд скарг у строки, встановлені законом «Про вибори народних депутатів».

29. ПОРЯДОК СКЛАДАННЯ СПИСКІВ ВИБОРЦІВ

Для підготовки та проведення голосування виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад до 1 вересня року, що передує рокові проведення чергових виборів, складають загальні списки виборців, які проживають на території відповідного села, селища, міста, району в місті. Після утворення виборчих дільниць складаються списки виборців по кожній виборчій дільниці, уточнюються і не пізніш як за З0 днів до дня виборів передаються дільничним виборчим комісіям за підписом сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради. У винятковому випад­ку списки виборців складаються дільничною виборчою комісією не пізніш як за чотири дні до дня виборів.

До списку виборців включаються громадяни України, які досяг—ли або на день виборів досягнуть вісімнадцяти років і мають право голосу та які на день складання списків постійно проживають або в день виборів перебуватимуть на території відповідної виборчої дільниці. Виборець, який пізніше ніж за 25 днів до дня виборів включ­но вибуває з населеного пункту, де він включений до списків виборців, може звернутися до дільничної виборчої комісії із заявою про ви­ключення його із списку виборців. На підставі цієї заяви та передба­ченого законом документа, що засвідчує особу, дільнична виборча комісія видає виборцю відкріплювальне посвідчення за формою, що затверджується ЦВК.

30. ФІНАНСУВАННЯ ВИБОРІВ. ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ ВИБОРЧИХ ФОНДІВ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЇХ КОШТІВ

Витрати на підготовку і проведення виборів депутатів здійсню­ються виключно за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виборчих фондів партій (блоків), кандидатів у депутати від яких зареєстровано в багатомандатному окрузі, кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатних округах.

Партія (блок), кандидатів у депутати від яких зареєстровано в багатомандатному окрузі, кандидат у депутати, зареєстрований в одномандатному окрузі, для фінансування своєї передвиборної агітації зобов'язані утворити свої виборчі фонди. Фінансове забезпечення підготовки і проведення виборів де­путатів за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється ЦВК, яка є головним розпорядником цих коштів. Кошти на підготовку і проведення виборів депутатів, передбачені Державним бюджетом України, перераховуються ЦВК у триденний строк з дня оголошення про початок виборчого процесу.

Окружна виборча комісія:

— у десятиденний строк з дня її утворення складає єдиний кош­торис видатків для підготовки і проведення виборів;

— не пізніш як у тижневий строк з дня офіційного оприлюднення результатів виборів депутатів повертає не використані нею на підготовку і проведення виборів кошти Державного бюджету України на рахунок ЦВК.

Партія (блок), кандидатів у депутати від якої зареєстровано в багатомандатному окрузі, кандидат у депутати, зареєстрований в одномандатному окрузі, зобов'язані відкрити рахунок свого вибор­чого фонду не пізніше ніж за 50 днів до дня виборів. Витрачання коштів з рахунку виборчого фонду припиняється за день до дня ви­борів. Рахунок виборчого фонду закривається установою банку на п'ятнадцятий день після дня офіційного оприлюднення результатів виборів у відповідному окрузі.

Партія (блок) із числа своїх уповноважених осіб призначає не більше двох розпорядників виборчого фонду, а кандидат у депутати, зареєстрований в одномандатному окрузі, із числа своїх довірених осіб — не більше одного розпорядника виборчого фонду. Розпоряд­ники виборчого фонду партії (блоку) зобов'язані не пізніш як на п'ятий день після дня виборів подати до ЦВК фінансовий звіт про надход­ження та використання коштів виборчого фонду. Розпорядник виборчого фонду кандидата у депутати, зареєстрованого в одноман­датному окрузі, зобов'язаний не пізніш як на п'ятий день після дня виборів (у разі включення кандидата у депутати до виборчого бюлете­ня для повторного голосування — не пізніш як на п'ятий день після дня повторного голосування) подати фінансовий звіт про надходження та використання коштів виборчого фонду до окружної виборчої комісії.

Виборчий фонд партії (блоку) формується за рахунок коштів партії (партій, що входять до виборчого блоку), а також добровільних внесків фізичних осіб, а кандидата у депутати, зареєстрованого в одноман­датному окрузі,— за рахунок його коштів та добровільних внесків фізич­них осіб.

Поиск по сайту: