Фактори, причини та умови злочинів у сфері господарської діяльності

Криміногенні фактори, які виступають у ролі причин і умов господарських злочинів, як і засади протидії, є досить численними і різноманітними. З точки зору їх змістової характеристики вони можуть бути представлені у вигляді шести груп: соціально-економічні, політико-ідеологічні, соціально-психологічні, правові, організаційно-управлінські і фактори, пов'язані з правоохоронною і правозастосовчою діяльністю.

Соціально-економічні фактори, що детермінують господарські злочини, є найголовнішими, бо вони забезпечують необхідні умови для життєдіяльності усього суспільства в цілому і кожної окремої особи.

Загальна економічна криза, що охопила Україну, характеризується спадом виробництва, розбалансованістю економіки, падінням життєвого рівня населення, інфляцією і гіперінфляцією, зниженням продуктивності праці і т. ін. Вона остаточно загострила кримінальну ситуацію в країні, створивши ідеальні умови для розквіту злочинності у сфері господарської діяльності.

Падіння грошових доходів населення, посилення боргової залежності, недоліки кредитно-фінансових відносин, спад обсягів виробництва промислової продукції і товарів народного споживання, шахрайства в галузі будівництва, комерційних банках, акціонерних, трастових, інвестиційних, холдингових, страхових компаніях, рейдерські захоплення підприємств, розпродаж державного майна поставили під загрозу економічну безпеку країни.

Згортання системи контролю за розвитком економічних процесів при збереженні і зростанні чинників, які обумовлюють злочинність у сфері економіки, породило вакуум суспільного контролю і байдужість населення до розкрадання країни. В результаті держава позбавила себе одного з найважливіших важелів управління процесами економічних перетворень.

Незбалансованість ідеї вільного підприємства адекватним заходам соціального контролю і відповідальності породили у суб'єктів підприємницької діяльності і державних службовців впевненість у вседозволеності і можливості застосування протиправних засобів отримання прибутків.

Звідси напрошується висновок, що будь-яка система соціально-економічних відносини, незалежно від їх політико-юридичної природи, в умовах кризового стану суспільства в силу іманентно притаманних їй протиріч розвитку здатна породжувати економічну злочинність, оскільки визначає нерівні умови і можливості задоволення життєво важливих потреб і інтересів людини.

Ринкові економічні відносини ще в більшій мірі відтворюють економічну злочинність, тому що вони побудовані на первісно запрограмованій ідеології економічної нерівності, безробітті, отриманні прибутку будь-якою ціною і в максимально більших розмірах.

Серед головних політико-ідеологічних факторів, які обумовлюють злочини у сфері господарської діяльності слід назвати явища, які належать до сфери розробки і реалізації економічної політики держави і найбільш інтенсивно впливають на стан і зміни у детермінації цього виду злочинної поведінки. Специфіка їх впливу полягає в тому, що вони виникають на підґрунті існуючих у суспільстві економічних відносин і відтворюють дійсність через призму цих відносин. Умови економічної життєдіяльності, з якою б силою на них не впливали політичні, ідеологічні та інші фактори, в результаті є вирішальними і пронизують всі процеси розвитку суспільства. Тому політику, історію, законодавчу систему доцільно розглядати перш за все з точки зору економічних відносин і умов їх розвитку, а не навпаки. Елементи надбудови, які не відповідають економічному базису, з часом стають не життєздатними. Вони, як свідчить історичний процес, руйнуються під впливом дії об'єктивних економічних законів.

Тому політика має бути концентрованим виразом економічних потреб суспільства. Ця істина неодноразово підкреслювалася видними політиками, економістами, юристами і, на наш погляд, не викликає ніяких сумнівів, тому що характер економічних і політичних відносин суспільства обумовлює найбільш різку реакцію у поведінці індивідууму і породжує глобальні соціально-економічні протиріччя і конфлікти у суспільстві. Політичні інтереси у більшості випадків пов'язані з реалізацією економічних інтересів. І якщо політика не адекватно відображає економічні потреби суспільства, то така політика неминуче призведе до загострення соціальних протиріч і форм політичної боротьби, до зростання рівня економічної злочинності. Достатньо у цьому зв'язку згадати трагічні сторінки вітчизняної історії у переломні етапи її розвитку. Політична нестабільність у нашому суспільстві на даному етапі загострила до межі економічну і соціальну ситуацію, призвела до обвального зростання злочинності в економічній сфері.

До політико-ідеологічних факторів злочинів у сфері господарської діяльності в сучасній Україні відносяться:

1) недостатньо зважене ставлення до пріоритетів економічної політики держави і забезпечення реалізації конституційного принципу рівності усіх форм власності і державного захисту умов їх функціонування;

2) недоліки у реалізації державної кримінологічної політики протидії та запобігання злочинам у сфері господарювання;

3) низький рівень державного регулювання економічних і фінансових процесів в умовах трансформаційних змін системи економічних відносин;

4) відсутність зваженої державної політики у сфері приватизації державного майна і перерозподілу власності, злочинно-недбале ставлення посадових осіб до незаконного придбання прав власності, низька ефективність управління корпоративними правами;

5) нестабільність фінансової, валютної, податкової, митної, промислової, сільськогосподарської політики держави, що знижує рівень довіри населення до економічних реформ і прагнення займатися підприємницькою діяльністю; відсутність інтегрованої стратегії розвитку пріоритетних галузей економіки;

6) намагання широко використовувати і впроваджувати зарубіжний досвід господарювання, який не завжди відповідає українським реаліям;

7) високий рівень корумпованості системи державного регулювання підприємницької діяльності і лобіювання протиправних економічних інтересів окремих осіб та фінансово-промислових груп.

До організаційно-управлінських факторів ми відносимо всі ті протиріччя, що склалися на сучасному етапі в управлінні економікою з боку державних структур.

В світі зараз ніхто не заперечує необхідності державного регулювання економікою. Історичний досвід підтверджує, що коли держава не втручається в економічне життя, це призводить до негативних наслідків, криз, безробіття, соціальних і політичних заворушень, як це було в Європі наприкінці XIX та початку XX століть, коли держава майже не втручалась в економічне життя, переклавши її регулювання на ринкові механізми. Про це ж свідчить і наш сучасний досвід. Але негативні наслідки породжує і тотальне державне регулювання економікою у вигляді недовиробництва, обвального дефіциту, інфляції тощо, про що свідчить державне керівництво економікою за радянських часів. Тому тут необхідний зважений компроміс.

У сучасних умовах фактично безконтрольно діють керівники і посадові особи управлінських і господарських структур, в розпорядженні яких знаходиться державне майно, сировина, трудові, матеріальні й фінансові ресурси, готова продукція, що віль­но реалізується ними через різноманітні комерційні структури. Феодально-бюрократичний статус керівника державного сектора економіки призводять до створення корумпованих кланів, де корпоративні інтереси переважують інтереси держави. Без хабара чиновнику економіка зараз не розвивається. Все це підриває довіру населення в законність, довіру до діяльності органів влади, управління як в центрі, так і на місцях, породило стійкий правовий нігілізм, який є основним криміногенним фактором сьогодення.

Послабивши державне керівництво економічними процесами і не створивши нової ефективної державної системи управління, економіка тим самим була віддана на пограбування кримінально-комерційним структурам.

Відомо, що інтенсивність дії криміногенних факторів в значній мірі залежить від емоційного й психологічного стану людини, рівня її матеріальної забезпеченості, рівня правосвідомості. Будь-яке потурання, нехтування правами та інтересами населення, особливо в економічній сфері, викликає моментальну відповідну реакцію, що нерідко виражається в протиправних діях. Економіко-правова свідомість - це основний регулятор поведінки людини в суспільстві. І її формування проходить в конкретно-історичній ситуації. Тому не можна недооцінювати і негативного впливу на психологічний стан суспільства і, тим самим, на криміногенну ситуацію, економічної кризи, політичної нестабільності, різного роду конфліктів у суспільстві. Вони, з одного боку, можуть привести до соціального песимізму, апатії, політичної агресії, а, з іншого, - до задоволення життєвих потреб по типу: нажива будь-якою ціною, в тому числі і кримінальним шляхом. До того ж, засоби масової інформації всіляко сприяють формуванню таких установок в суспільній свідомості.

Недоліки законодавчого регулювання політичних та економічних реформ в Україні створили парадоксальну ситуацію, при якій законодавча база замість того, щоб створювати надійне правове поле і забезпечити дотримування режиму законності в сфері економічних відносин, стала одним із факторів дестабілізуючих цей процес. Закони, підзаконні нормативні акти, які приймалися в перші роки незалежності України і були спрямовані на регулювання нових економічних відносин, мали декларативний, абстрактний характер і не ставили надійних перепон на шляху зростання економічних злочинів. Суперечливість, внутрішня незлагодженість, безсистемність, пробільність, не відпрацьованість механізму їх реалізації - найбільш характерні риси законодавства перехідного періоду. Усі ці негативні чинники сприяли зростанню правового нігілізму суб'єктів підприємницької діяльності і окремих громадян; 63% опитаних нами громадян назвали ці обставини однією із причин правопорушень і злочинів у сфері економічної діяльності.

Отже, законодавча практика не відпрацювала надійного механізму переводу вимог об'єктивних економічних законів у чіткі рамки юридичних і постала одним із криміногенних факторів детермінації злочинів у сфері господарювання.

На сьогодні загальновизнаним і підкріпленим численними соціологічними і кримінологічними дослідженнями є висновок про аномічний (безнормативний) стан українського суспільства, який характеризується дезорганізацією нормативної системи правопорядку, негативним сприйняттям населенням відповідних інститутів (судів, прокуратури, міліції).

Таким чином, до найбільш значущих криміногенних правових факторів злочинності у сфері господарської діяльності належать: економічна необґрунтованість багатьох законодавчих рішень, наявність значних прогалин і недоліків у механізмі правового регулювання різних сфер господарської діяльності, постійні зміни нормативної бази, недосконалість існуючого порядку правового регулювання відповідальності контролюючих органів за правопорушення у сфері господарської діяльності, загальна дезорганізація нормативної системи економічного правопорядку, дефекти професійної правосвідомості у сфері протидії господарським злочинам, зневажливе ставлення до забезпечення реалізації принципу невідворотності відповідальності за вчинення злочинів у сфері господарської діяльності.

Важливою ланкою в системі контролю за генезисом злочинів у сфері господарської діяльності є діяльність правоохоронних органів. Статистичні дані, дані вибіркових кримінологічних досліджень свідчать про суттєві недоліки в організації ефективної системи протидії злочинам у сфері господарської діяльності.

Ці недоліки правоохоронних органів щодо протидії злочинам у сфері економіки породжують у суспільстві недовіру до правоохоронної системи. Послабшав і прокурорський нагляд за станом законності у сфері підприємницької діяльності і діяльності правоохоронних органів по виявленню, перетинанню і розслідуванню кримінальних справ про господарські злочини. В цілому ж можна констатувати, що правоохоронні органи ні в кадровому, ні в організаційному, ні в технічному забезпеченні не були готові до такого зростання злочинності у сфері господарювання.

Негативними обставинами, якими користуються злочинці, є недоліки в технології виробничого процесу; упущення в обліку і русі матеріальних цінностей; недоліки планування постачання і технічної забезпеченості виробництва сировиною і матеріалами; застосування завищених норм природних збитків; неконтрольовані норми видатків сировини і матеріалів; неврегульованість використання бракованої продукції тощо.

На початку дев'яностих років минулого сторіччя, в період комп’ютеризації банківської системи України та впровадження інформаційних технологій в сферу фінансово-розрахункових операцій в засобах масової інформації висловлювались думку, про те, що створення банківських електронних мереж стане перепоною для фінансово-господарських зловживань.[27] В той же час окремі фахівці, в тому числі і кримінологи, попереджали, що ми в черговий раз видаємо бажане за дійсне, оскільки механічні ситуаційно-кон'юнктурні, не підготовлені підходи до будь-яких перетворень заважають чітко визначити відповідну організаційно-управлінську, правову, економічну і інформаційно-технологічну інфраструктуру інтеграції тих чи інших нововведень в економіко-правове середовище країни.[28]

3 тих пір у фінансово-господарську діяльність впроваджено багато як інформаційно-технологічних, технічних так і організаційно-управлінських і соціально-економічних нововведень. У зв'язку з технологічною насиченістю сучасних криміногенних процесів традиційними методами їх пізнати і призупинити, неможливо.

Вирішення цих проблем під силу лише фахівцям, забезпеченими сучасними економіко-кримінологічними методами і методиками моніторингу кримінологічних процесів і обізнаними з фінансовим, цивільним, адміністративним і кримінальним правом, інформатикою, бухгалтерським обліком. Нові технології застосовуються при здійсненні різноманітних форм розрахункових, кредитних, зовнішньоекономічних операцій на позабалансових рахунках кредитно-фінансових установ, на фондовому ринку, ринку боргових зобов'язань, ринку гарантій, ринку інших видів цінних паперів, у сфері приватизації тощо.

Серед глобального масиву різноманітних розрахункових трансакцій, неплатежів і криміногенних проявів у сфері фінансово-господарських відносин є, безумовно, зловживання, що здійснюються з використанням інформаційних технологій.

Зараз намітилась тенденція до зростання торгівлі та здійснення інших економічних контактів з використанням системи інтернет. Це, безумовно, впливає на активізацію діяльності транснаціональних злочинних угруповань. Згідно з прогнозами експертів канадської фірми "Nortel Networks" загальна вартість світового виробництва, пов'язаного з Інтернетом, у 2003 році досягла близько 3 трлн. доларів, що складає майже 7% світового ВВП, а щорічні темпи зростання електронної торгівлі досягнуть 118%.[29] Усе це суттєво вплине на стан контролю за грошовими та товарними потоками, сприятиме відмиванню коштів злочинного походження, зростанню тіньової економіки і криміногенного потенціалу в світовому господарстві.

Поиск по сайту: