Загальносоціальні та спеціально - кримінологічні заходи протидії та запобігання організованій злочинності

Наведений вище, хоча далеко не повний, перелік основних факторів, що обумовлюють організовану злочинність, наперед визначає характер і зміст заходів щодо протидії та запобігання їй. З усіх таких заходів визначимо лише окремі загальносоціальні, правові і спеціально-організаційні заходи.

Загальносоціальні заходи включають у себе радикальну перебудову в країні економічних відносин, спрямованих на істотний підйом виробництва, підвищення валового внутрішнього продукту, вдосконалення податкового законодавства, упорядкування фінансово-банківської і зовнішньоторговельної діяльності. Ці заходи полягають також у наведенні порядку в сфері приватизації, рішучому подоланні безгосподарності і безвідповідальності, посиленні контролю за збереженням національного багатства, ліквідації безробіття, розробленні і реалізації ефективних соціальних програм.

Важливе значення мають заходи щодо легалізації та відкритості усіх форм бізнесу, які йдуть на користь країні; припинення розширення тіньового сектору, включивши його до системи державного оподаткування. Тим самим можна усунути згубний вплив тіньової економіки і підірвати ту владу, яку вона зараз має. Повністю винищити її неможливо (тіньова економіка тією чи іншою мірою існує в економічних системах усіх країн), а обмежити до мінімуму необхідно. Головне — перекрити шляхи для її лідерів, які намагаються зайняти державні посади.

Стратегія протидії організованій злочинності у сучасних умовах, на наш погляд, полягає в реалізації довготривалих заходів, спрямованих на викорінення причин та умов, які сприяють функціонуванню і проявам організованої злочинності з одночасною ліквідацією конкретних організованих злочинних груп і організацій і обмеженням поля їх діяльності. Особливо це стосується проникнення організованої злочинності в органи влади і управління, правоохоронні органи, в економіку. Цьому треба поставити надійні перепони. Для реалізації такої стратегії необхідно, щоб питання протидії організованій злочинності стало дійсно питанням цілеспрямованої державної політики, а не тільки використовувалась в період виборчих компаній. Необхідна реальна політична воля керівників держави і широка підтримка громадянського суспільства.

Наступним кроком має бути вжиття рішучих заходів спрямованих на витіснення організованої злочинності із легального сектора української економіки поєднаним із заходами її детінізації. І тут важливе значення має діяльність спецслужб держави, які в змозі суттєво звузити економічну і фінансову базу організованої злочинності. Оскільки найбільш ефективний шлях знешкодження організованих злочинних груп є виявлення і порушення грошових потоків, які забезпечують їх функціонування. Важливе значення має і виплата відповідної винагороди інформаторам у вигляді певного проценту від результату операції правоохоронних органів по здійсненим нелегальним фінансовим операціям, спрощення порядку накладання арешту на власність, якщо існує підозра, що вона отримана в результаті кримінальних дій, забезпечення гарантій безпеки громадян які повідомили про любі підозри щодо діяльності організованих злочинних груп, витребування доказів щодо легального походження доходів в особливо великих розмірах.

У п. 13 Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки поставлено завдання щодо вдосконалення форм і методів профілактики правопорушень та підвищення ефективності оперативно-розшукових заходів у сфері протидії організованій злочинності та корупції. Серед них: проведення перевірок стану виконання вимог статей 23, 23-1 КПК України; проведення скоординованої роботи з метою виявлення фактів використання злочинними групами суб'єктів господарювання-посередників; систематичне проведення спеціальних операцій спрямованих на запобігання контрабанді; виявлення і припинення корупції серед державних службовців та працівників правоохоронних органів; запобігання злочинним проявам і застосуванням зброї; виявлення організованих злочинних груп, які спеціалізуються на незаконному заволодінню автотранспортними засобами; протидія нецільовому використанню бюджетних коштів; виявлення хабарництва, припинення корупційних діянь; припинення діяльності організованих злочинних угрупувань транснаціонального характеру; боротьба з наркоманією та наркобізнесом.

Останнє, що необхіднопідкреслити - це неухильне забезпечення реалізацій принципу невідворотності покарання. Ця проблема в останні роки є найбільш актуальною. Поки рівень латентності організованої злочинності високий, а розкриття цих злочинів навпаки низьке, покарання, які

передбачені кримінальним законом і вся спеціальна кримінологічна діяльність результатів не дадуть.

Потрібно в усіх випадках вчинення корупційних правопорушень і злочинів без зволікання застосовувати закони про відповідальність за корупцію. Є настійна необхідність у моральному оздоровленні суспільства, піднятті культури і правосвідомості населення.

В інтересах активізації роботи з протидії організованій злочинності важливе значення має такий правовий захід, як удосконалення правової бази протидії їй. Про це постійно наголошують науковці і практики. Ці пропозиції зовсім не означають, що у державі взагалі відсутні кримінально-правові норми, які регламентують кримінальну відповідальність за злочини, вчинені організованими злочинними групами. Вони, безумовно, були і є. Мова йде про їх удосконалення, створення оптимальної кримінально-правової бази в сучасних умовах: наступальної, спрямованої проти членів організованих кримінальних угруповань.

Важливою подією в цьому напрямку було прийняття в 2001 р. Кримінального кодексу України. У ньому передбачено дві нові форми співучасті: це вчинення злочину організованою групою і злочинною організацією. Зокрема, злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних одним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (п. З ст. 28 КК). Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп (п. 4 ст. 28 КК).

В Особливій частині КК передбачена кримінальна відповідальність за створення злочинної організації, а також керівництво нею або участь у ній (ст. 255 КК). Відсутність подібної норми іноді робила таких організаторів і керівників невразливими. Йдеться про тих лідерів злочинних організацій (співтовариств), які відокремлені від безпосередніх виконавців конкретних злочинів, але займаються згуртуванням кримінального середовища, розробленням планів і створенням умов для спільної злочинної діяльності, інформаційним забезпеченням організованих злочинних угруповань, захистом їх безпеки. Це своєрідні «розумові» центри злочинних організацій. Вони не знають конкретних виконавців злочинів і всіх обставин вчинення суспільно небезпечних діянь членами злочинних організацій. Як правило, вони діють через двох-трьох своїх помічників, які безпосередньо вершать справи у злочинному співтоваристві. Подібні ситуації, за свідченням працівників правоохоронних органів, дійсно існують.

У чинному КК серед обставин, які обтяжують покарання, названа і така, як вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 ст. 67). Подібна вказівка в законі також суттєво сприятиме успіху в боротьбі з організованою злочинністю.

У запобіганні та протидії організованій злочинності істотну роль відіграють правові норми про кримінальну відповідальність за легалізацію («відмивання») грошей та інших доходів, одержаних завідомо злочинним шляхом. Маються на увазі норми, наведені у ст. 209 КК і Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», де регулюються інші різноманітні відносини в цій сфері. Зазначені законодавчі акти відповідають ст. 4 Міжнародної конвенції «Про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом», до якої приєдналася наша держава.

Термін «відмивання грошей та інших доходів» визначає намір зробити гроші та інші доходи «чистими», виключаючи при цьому можливість встановлення їх фактичних джерел. Це досягається різними методами, за допомогою яких злочинці приховують джерело надходження і належність незаконно одержаних ними грошей та інших доходів шляхом укладання угод, які б створювали враження законності джерел їх одержання.

Необхідно в усіх випадках хабарництва, без зволікань застосовувати закони про відповідальність за корупцію: адміністративно-правові — за вчинення корупційних діянь (Закон України «Про боротьбу з корупцією» 1995 р.) та кримінально-правові — за давання і одержання хабара (ст.ст. 368 і 369 КК).

На протидію організованій злочинності мають бути зорієнтовані й заходи кримінально-процесуального характеру: оптимальне врегулювання порядку розслідування кримінальних справ по обвинуваченню в злочинах членів організованих груп і злочинних організацій, вдосконалення слідчого апарату, скасування занадто громіздких спеціалізованих структур по боротьбі з організованою злочинністю тощо.

Серед спеціальних організаційних заходів на особливу увагу заслуговує питання про координацію зусиль державних органів щодо протидії організованій злочинності. Зараз функції по координації цієї найважливішої діяльності виконує Рада національної безпеки та оборони.

Зараз у суспільстві широко обговорюється питання про створення Національного бюро розслідувань (НБР) - сильного центрального органу виконавчої влади зі своїми структурними органами на місцях. На НБР планувалося покласти обов'язки: провадити згідно із законодавством України досудове слідство і оперативно-розшукові заходи у особливо небезпечних кримінальних справах, які становлять велику суспільну небезпечність (а такими і є злочини, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями).

На нашу думку, створення у країні центрального оперативного такого органу є доцільним. На нього слід покласти і обов'язок розслідування справ про організовану злочинність і корупцію. Його робота повинна бути здійснюватися на превентивній, а не на репресивній основі. Вона головним чином має бути спрямована проти лідерів (босів) організованих кримінальних формувань, а не на виявлення рядових їх членів і виконавців.

Такому органу слід перейняти досвід і технології боротьби з організованою злочинністю в інших державах, зокрема у США (виділення значних фінансових і кадрових ресурсів, використання сучасних методів електронного спостереження, залучення повідомлювачів, поступове, але неухильне накопичення доказів по справі тощо).

Бажано перейняти і позитивний досвід створення так званих регіональних і міжрегіональних „ударних груп” у складі відповідних прокурорів і співробітників слідчих органів. Такі групи у США створюються для розслідування діяльності конкретних організованих злочинних груп. Період їх діяльності наперед не регламентується, тобто вони повинні працювати до тих пір, доки не вирішать поставлені перед ними завдання тактичного і процесуального характеру. При цьому завжди в обов'язковому порядку дотримується баланс між потенціалом, засобами ведення слідства, які у правоохоронців, з повагою до законних прав і інтересів громадян, які потрапили в орбіту правосуддя.

Поиск по сайту: