Об’єкт протидії та запобігання злочинності, його поняття, властивості та класифікація

Об’єкт – це явище або предмет соціальної дійсності, матеріального або інтелектуального характеру, на який спрямовано будь-який зовнішній вплив. Об’єкт спеціально-кримінологічного запобігання – це такі соціальні явища і процеси, на які необхідно спрямувати профілактичну діяльність, або інакше – це сукупність негативних явищ і процесів, взаємозв’язок і взаємодія яких, породжує і обумовлює злочинність. Це складне за своєю структурою соціальне утворення, яке включає в себе все те, на що повинні впливати заходи протидії та запобігання злочинності. До об’єкту протидії та запобігання злочинності відносяться: недоліки і протиріччя в системі суспільних відносин, які впливають на процес морально-психологічного формування особистості і її законослухняності; негативні соціальні явища, пов’язані з певними формами соціальної патології (пияцтво, наркоманія, проституція і т.ін.); окремі особистості або контингенти осіб, що характеризуються протиправною поведінкою; негативні явища і процеси, які детермінують вчинення конкретних видів і груп злочинів; місця концентрації осіб з антисуспільною спрямованістю; конкретні криміногенні ситуації.

Отже, об’єкт запобіжного впливу– це окремі або сукупність різних негативних явищ і процесів реальної дійсності матеріального або інтелектуального характеру, що породжують причини і умови, які сприяють вчиненню злочинів. Тобто в якості об’єкта виступають: криміногенні фактори (причини, умови); обставини, що сприяють досягненню злочинного результату; криміногенне середовище; криміногенні ситуації. Для об’єкта протидії та запобігання злочинності характерні наступні властивості: криміногенність; потенціальність; латентність.

Криміногенність – це така властивість об’єкта, яка виражає силу його впливу на злочинну поведінку. Це величина перемінна і їй може бути дана кількісно-якісна характеристика: більше, менше, ступінь криміногенності, криміногенний потенціал, криміногенний набір. Наприклад: ступінь криміногенності осіб, що вчинили вбивства і тяжкі тілесні ушкодження досить висока. Як правило, раніше вони вчинювали адміністративні правопорушення, зловживали спиртними напоями або наркотичними речовинами, вчиняли бійки, вели анти суспільний спосіб життя.

Криміногенний набір – певна сукупність форм антисуспільної поведінки в структурі криміногенних явищ і процесів. Наприклад, особа може займатися тільки пияцтвом, або пияцтвом та іншими формами антисуспільної поведінки.

Криміногенний потенціал – реальна здатність суб’єкта в силу притаманних йому властивостей і якостей вчинити злочин. Він залежить від глибини і стійкості анти суспільної спрямованості особи.

Латентність криміногенного об’єкту може бути за різними обставинами прихованою від суб’єкта запобіжної діяльності. Існують явища і процеси, про які ми не маємо відомостей щодо їх криміногенності, оскільки вони зосереджені в морально-психологічній сфері особистості і зовні не проявляються.

Криміногенність об’єкта – властивість об’єктивна, і її ми можемо встановити тільки емпіричним шляхом. У цьому зв’язку виникає питання, а чи можуть позитивні явища і процеси бути віднесені до об’єкту спеціально-кримінологічного запобігання? Наприклад, детективна література, бойовики, сексуальні сцени в кінофільмах. Практиці відомі випадки, коли злочинці пояснюють вчинений злочин тим, що напередодні читали детективну літературу, дивилися відеофільми зі сценами сексуального насильства. Більше того, копіюють механізм вчинення злочину.

На наш погляд, ці явища, які мають криміногенність, самі по собі такими не є. Криміногенними вони виглядають лише зовні. Їх вплив залежить від глибини антисуспільної спрямованості особистості, яка бере їх в якості життєвих орієнтирів, способів рішення конкретних життєвих проблем. Але самі по собі вони не можуть виступати в якості детермінант злочинної поведінки, оскільки містять в собі і значну долю антикриміногенного потенціалу.

Названі властивості об’єктів спеціально-кримінолгічного запобігання обумовлюють і необхідність визначення методів запобігання злочинності.

Під методами запобіжної діяльності слід розуміти науково обґрунтовані способи впливу на криміногенні об’єкти з метою їх обмеження, усунення та руйнування. Наприклад, для обмеження, усунення такого явища як алкоголізм у різних країнах світу застосовуються різні методи запобігання („сухий закон”, обмеження продажу спиртного за віком, часом, місцем, примусове лікування тощо).

Залежно від природи об’єкта методи запобіжного впливу поділяються на три групи: а) соціального; б) психологічного; в) правового характеру. Методи соціального характеру направлені на негативні явища і процеси, які обумовлені соціальним життям. Наприклад, обмеження антисуспільної активності, декриміналізації, деалкоголізації, руйнування кримінальної субкультури, протидії кримінальним ситуаціям тощо. Методи психологічного характеру полягають в усуненні криміногенних властивостей особи. Це засоби інформаційного, інтелектуального, медично-психологічного впливу на думки і поведінку певної особи чи кола осіб. Методи правового характеру спрямовані на законодавче стимулювання, заохочування, впровадження та розвиток соціально позитивної поведінки, протидію виникненню потенційних та існуючих криміногенних об’єктів, негативних стереотипів поведінки, деформації особистості тощо.

Поиск по сайту: