Матерія. Еволюція змісту категорії матерії

Матерія – категорія, позначення об’єктивної реальності. Еволюція змісту матерію: 1) річ; 2)властивість (вага,твердість, колір); 3)відношення (форми руху змінюються і змінюється матерія).

Об’єктивний ідеалізм – форми буття одночасно створені Божественною думкою (митець втілює ідею в життя) – соц. ф. б.

Об’єктивний матеріалізм – процес народження і розвитку – біологічна форма буття.

З ідеального не може бути матеріальне.

Матерія-субстрат, и матерія-субстанція.

Матерія як загальна субстанція – субстрат всіх речей.

Субстанція (те, що існує завдяки собі). Монізм, дуалізм.

Антична філософія: субстанція – 4 стихії.

Сучасне розуміння – матерія.

Матерія – об’єктивна реальність (дається відчуттями).

Властивості матерії: саморух, саморозвиток, час, простір.

Рух, зміна, спокій.

Рух – найважливіший атрибут, спосіб існування матерії. Рух - зміна, взаємодія об’єктів, їх станів.

Рух – абсолютний, спокій – відносний.

Кожному рівню організації (жива-нежива природа, суспільство) притаманні свої форми руху. Джерело руху – сама матерія.

Розвиток – зміна матеріального і духовного світу, перехід від старого до нового. Розвиток – це саморух світу та різноманіття його проявів (природа, суспільство) до вищого рівня організації.

Саморух – зміна світу від внутрішніх суперечностей.

Значення вчень про основні форми руху.

За Енгельсом принципи класифікації:

1)кожному рівню організації – своя форма руху;

2)нова форма руху виникає з нижчих форм;

3)вищі форми якісно специфічніше за нижчі;

І є 5 форм руху матерії: механічна, фізична, хімічна, біологічна і соціальна. А за Гегелем – 3 форми руху.

Простір і час – форми існування матерії. Теорії відносності

Основні форми існування матерії – простір і час.

Простір – форма буття матерії, що характеризується її протяжністю, структурністю, співіснуванням і взаємодією всієї системи.

Час – форма буття матерії, що виражає тривалість її існування.

Відношення часу і простору до буття:

1) субстанціальна концепція: простір і час залишається, навіть, якщо немає людства;

2) реляційна (Ейнштейна): немає людей – немає простору-часу.

Відображення, як властивість субстанції, світу.

Відображення, за своєю природою – основа відчуття, свідомості. Відображення – здатність системи, яка відображується, під впливом відтворювати характеристики системи,що відображає, і її результат – відбиток.

Була спроба стерти межі між неживим і живим, назвавши все існуючи живим і мислячим, але марно.

Гілозоїзм і гілономізм – т. зору, що виникли через спроби зв’язати в єдину систему усі форми буття.

Поиск по сайту: