Сенс людського життя, історичного процесу розвитку сусп

Розмірковуючи про предмети і явища людина шукає їх причини, і питає: «Чому?».

Коли ж мова йде про саму людину, її життя – сенс: «Навіщо?».

Питання про сенс життя – морально-світоглядна проблема, тому що в ній знаходяться протилежні ідеали, цінності.

Основна частина питання – Цінність життя? У релігії – визначає Бог. В атеїзмі: 1)внеском в суспільство, який людина залишила;

2)незалежна від когось, або чогось.

Орієнтація на цінності життя: егоїзм (у своїх діях людина має керуватись особистими цілями), або гуманізм.

Гедонізм – у отриманні насолоди.

Евдемонізм – вчення про критерії і шляхи досягнення щастя.

Аскетизм – у відмові, самозреченні від благ і насолоди.

Прагматизм – в досягненні успіху, через виріш. проблем.

Перфекціонізм – у особистому самовдосконаленні.

Гуманізм – в служінні людям: Альтруїзм – у самозреченні для блага і щастя інших людей.

Свобода. Волюнтаризм і фаталізм.

Волюнтаризм – напрямок в філософії, що ставить волю людини головним принципом життя. Волю – сліпе надрозумне, що живе за своїми принципами і має свої закони людини.

Діяти волюнтативно – не рахуючись з об’єктивними умовами буття.

Фаталізм – все зумовлено долею, тобто хід життя людини і його вчинки вже зумовлені спочатку. При цьому підході не залишається місце для вільного вибору і творчості людини. Притаманне астрології та іншим соціально-утопічним вченням.

Свобода – вибір свого життєвого шляху, і самовизначення.

Свобода передбачає можливість діяти «на свій розсуд», чи то егоїстично, чи гуманно, чи змінюючи одне на інше.

Свобода розкриває творчість людини, вибору цінностей і шляху до щастя.

Свобода людини та відчуження (Фромм)

Самостійність, ізоляція і відчуження властиві всім людям.

Відчуження – порушення зв’язків «людина-природа», «людина-людина».

Людина намагається подолати свою самотність «втечею від свободи». (Щоб не бути відчуженим і самотнім в СРСР люди відрікались від віри)

Нестерпність відчуження:

1)агресії до оточення (садизм);

2)агресія до себе (мазохізм);

3)пристосуванні до інших людей, умов життя (конформізм).

Загальні і особливі риси розвитку спільнот. Концепції.

Прогрес – напрям розвитку поступальним рухом суспільства від нижчих і простих форм організації до вищих, складніших.

Теорія про розвиток суспільства, як прогресивний процес.

Розвиток суспільства – циклічний процес зі спадами і підйомами.

Теорії про «Критерії прогресу» залежать від: 1)розвиток розуму; 2)ступінь свідомості, моральності; 3)розвиток продуктивних сил;

Критерієм прогресу має бути міра свободи, яку суспільство може надати особистості для розкриття її можливостей.

Поиск по сайту: