Семінарське заняття №9. Тема: “Роль вчителя у виявленні обдарованості в учнів.”

Мета: з’ясувати значення поняття „обдарованість”, характеристику типів обдарованостей та роль вчителя у розвитку даного процесу.

Обладнання: тест Беннета.

Основні поняття теми: обдарованість, академічна обдарованість, інтелектуальна обдарованість, технічна обдарованість, креативна обдарованість.

Хід заняття:

1. Перевірка теоретичних знань.

2. Виконання практичного завдання.

Питання для обговорення:

1. Поняття "обдарованість".
2. Основні типи обдарованостей.
3. Характеристика основних типів.
4. Професійні уміння вчителя.

Основна література:

1. Основи педагогічної майстерності /За ред. Рувинського Л.І.
2. Введение в специальность. Учебное пособие. / Под ред. Л.І.Рувинского. - М, 1988
3. Педагогічна майстерність. Підручник / За ред. І.А. Зязюна. -К. 1997

4. Волкова Н.П. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002, - С.362-366

5. Зайченко І.В. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Чернігів, 2003. – 528 с.

Додаткова література:

1. Одаренные дети: Пер. с англ./ Общ.ред. Г.В.Бурменской и В.М.Слуцкого; Предисл. В.М.Слуцкого. – М.: Прогресс, 1991. – 376 с.

Короткий зміст теми:

Обдарованість - це виявлення можливостей і бажань особистості до розвитку та саморозвитку з метою самореалізації творчого потенціалу і задоволення потреб в емоційно-вольовій сфері.

Обдарованість - це високий рівень розвитку якихось здібностей.

Розглядаючи обдарованість як динамічний процес від народження дитини, зауважимо, що вона виявляє широку зацікавленість у пізнанні довкілля. І тому рання діагностика окреслює лише основні сфери прояву обдарованості, дає наближене уявлення про її творчий потенціал.

Обдарованість не можна розвинути з нічого, на порожньому місці, воно завжди розвивається на основі певної, улюбленої дитиною діяльності. Якщо в дитини проявляються яскраві й стійкі інтереси до якоїсь діяльності, це завжди знак, що в неї може бути виявлений той чи інший тип обдарованості.

Іноді ці інтереси мають загальний, менш визначений характер, і тоді можна говорити про широку пізнавальну потребу учня. Така широка пізнавальна потреба досить часто буває в інтелектуально обдарованих учнів.

У будь-якому разі, не буває обдарованості без любові дитини до якоїсь справи, нехай така справа виступає як не найсерйозніша, з погляду вчителя, діяльність - скажімо, створення особливої піратської мови (саме з цього починався шлях майбутнього чудового лінгвіста), чи придумування нових ігор на нудних уроках (із цього починав творець комп’ютерних ігор, наприклад таких як «Тетріс»).

Існує декілька типів обдарованості: інтелектуальна, академічна, технічна, художня, креативна, лідерська або соціальна, спортивна або психомоторна обдарованість.

Легше за все побачити, це так званий інтелектуальний тип обдарованості. Саме цих учнів учителі називають «розумними», кмітли­вими. Саме їх називають «світлими головами» й «надією школи». Ці школярі, як правило, мають дуже значні, глибокі знання, дуже часто вміють самостійно їх отримувати — самі читають складну літературу, навіть можуть критично поставитися до тих чи інших джерел. Учні цього типу обдарованості точно й глибоко аналізують навчальний і позанавчальний матеріал, нерідко схильні до філософського осмислення матеріалу.

Трохи відрізняється від інтелектуального тип обдарованості, який називають «академічним». Для цього типу обдарованості теж характерний досить високий інтелект, однак на перший план виходять особливі здібності саме до навчання. Учні цього типу обдарованості насамперед уміють блискуче засвоювати, тобто навчатися. Особливості їхньої пізнавальної сфери (мислення, пам’яті, уваги), деякі особливості їхньої мотивації такі, що роблять навчання для них досить легким, а в ряді випадків навіть приємним. Медалісти, ті учні, яких називають гордістю школи, найчастіше належать саме до цього типу обдарованості, який не можна не­дооцінювати. Саме з цих учнів виходять згодом чудові професіонали, справжні майстри своєї справи.

Технічна обдарованість включає в себе конструктивно-технічні здібності (технічне мислення, яскрава просторова уява, зацікавленість приладами і конструкціями, прагнення їх удосконалювати і створювати нові).

Ще один тип обдарованості, який не представляє під час діагностики особливої складності для вчителів, — художній тип. Цей вид обдарованості, як правило, виявляється у високих досягненнях у художній діяльності — музиці, танці, живописі, скульптурі, сценічній діяльності. Вчитель повинен бачити ці здібності, сприяти їх розвит­кові й у разі дійсно високого їх рівня подбати про те, щоб така дитина якомога швидше потрапила до відповідного фахівця, котрий зміг би професійно з ним займатися.

Креативний тип. Головна особливість цього типу обдарованості виявляється у нестандартності мислення, в особливому, часто несхожому на інші погляді на світ. Цей тип обдарованості дуже складно виявити в шкільній практиці, тому що стандартні шкільні програми не дають можливості цим дітям виявити себе.

Ще один тип обдарованості, який учителю порівняно легко побачити, але дуже й дуже нелегко прийняти саме як вид обдарова­ності, — це так звана лідерська, або соціальна, обдарованість. Синонімом цього є вираз «організаторські здібності». Така обдарованість характеризується здатністю розуміти інших людей, будувати з ними конструктивні взаємини, керувати ними.

Методична робота з виявлення обдарованості учнів та її розвитку визначається декількома чинниками. Чи не найважливіший серед них — особистісний.Учитель творчий, який сам прагне до досягнення високих результатів, є тим прикладом, що допомагає учневі цілком свідомо, з урахуванням своїх здібностей здійснити розвиток талантів. Вміння педагога методично правильно організувати цей процес згодом дасть учням змогу досягти високих результатів. Учень є дзеркальним відображенням вчителя.

Більшості вчителів просто ніколи займатися обдарованими дітьми; а деяким з них як би заважають учні з вражаючими пізнаннями, з не завжди зрозумілою розумовою активністю. Буває і так: педагог спочатку збирається давати явно видатному учню більш важкі завдання, надавати йому спеціальну увагу. Але потім такі наміри (а іноді і обіцянки батькам) забуваються— немає для цього у вчителя ні часу, ні сил. До того ж в учні, з незвичайно високим розумовим рівнем, педагог нерідко бачить перш за все лише сприйнятливу до навчання дитину, не помічаючи, що вона потребує особливого підходу. Труднощі можуть початися з того, що дитина, що випереджає однолітків, схильна постійно привертати до себе увагу. Стрімке виконання завдань, готовність правильно відповісти на питання вчителя — для нього бажана розумова гра, змагання. І він квапливіше інших тягне руку — радісний, передчуваючи схвалення. І при цьому весь час жадає нової розумової їжі. Але це через якийсь час набридає вчителю, і іншим учням, і йому самому. Такий учень поступово стає всім в класі в тягар.

Якщо він все ж таки настирливо намагається що-небудь сказати або запитати, то може нарватися і на докір, що він «вискочка». А коли він бачить, що його активність вчителю не потрібна, то перемикається на що-небудь відволікаюче — не минути незадоволеності, а то і роздратування педагога: чому відволікається і не цікавиться заняттями? Вже чи не дуже про себе загордився? Так, спочатку ентузіаст учбових занять, дитина стає зайвою в школі, а вона йому — непотрібної. Він вважає за краще хворіти, лише б не відвідувати уроки. В результаті вже в перші ж шкільні роки і тим більше в підліткові багато обдарованих дітей опиняються в конфлікті з вчителями. А ті іноді і самі не знають, чим така дитина їх дратує: з одного боку все-таки вундеркінд, а з іншою — «якийсь ненормальний». Причина «дисгармонії» очевидна: найздібніші учні потребують навантаження, яке було б відповідно їх розумовим силам; а наша «середня школа», окрім середньої програми, нічого їм запропонувати не може.

Дорослим, потрібен тільки успіх. Ми привчаємо до успіху дітей. А їхня психіка сприйнятлива до цього. Коли ж успіху немає, дитина опускає руки і просто не хоче боротися за високі досягнення. звикнувши лише перемагати, підсвідоме запрограмовані тільки на успіх. Тому болісно сприймають будь-які поразки, що призводить до зневіри.

Дітям потрібно набиратися досвіду соціалізації, де поразки змінюються успіхами, де головне не результат, а процес освоєння дитини в новому просторі. Тому здібній дитині якомога частіше потрібно змінювати ситуації, змушуючи не тільки буди здібним, а й знати, як розв’язувати проблеми. Часто трапляється, що дитина є інструментом у руках вчителя, який, домагаючись високого результату від учня, задовольняє лише особисті амбіції. Тому, майбутнім вчителям треба обов’язково оволодіти слідуючими професійними уміннями:

· уміння будувати навчання у відповідності з результатами діагностичного дослідження дитини;

· уміння модифікувати навчальні програми;

· уміння стимулювати когнітивні здібності учнів;

· уміння працювати по спеціальному навчальному плану;

· уміння консультувати учнів.

Завдання для лабораторної роботи:

Провести діагностику, розшифрувати та інтерпретація результатів діагностики у підсумку. Використовується тест Беннета – Оцінка рівня розвитку технічного мислення.

Запитання для самоконтролю:

Поиск по сайту: