Теоретичні основи наукової організації праці

У закордонній науці управління склалися наступні найважливіші концепції, що внесли істотний вклад у розвиток сучасної теорії і практики НОП:

1) концепція наукового управління персоналом, система раціональної організації робочого процесу. Ці теорії зв'язані з іменами Фредерика В.Тейлора, який зробив справжній переворот в організації праці і виробництва. Подальший розвиток теорія одержала у працях Генрі Л.Ганта, Френка і Лилиан Гилбрейт. Основними положеннями цієї теорії є наступні:

- індивідуальна відповідальність кожного працівника організації за виконання службових обов'язків і виробничих завдань;

- розподіл сфер діяльності. Управлінський персонал цілком відповідальний за планування, організацію праці, дієвість контролю. Виробничий персонал несе відповідальність за точність виконання виробничих установок і технологічних режимів;

- пріоритет індивідуальних форм організації і стимулювання праці над колективними формами;

- проектування раціональних прийомів і методів праці за критерієм мінімізації часу на їхнє виконання;

- нормування праці;

- виражена перевага економічного стимулювання над всіма іншими його видами;

- переважна орієнтація на авторитарний стиль управління персоналом.

2) концепція адміністративного управління була спрямована на розробку загальних проблем і принципів управління організацією в цілому. Класичні підходи до адміністративного управління пов'язані з ім'ям Анри Файоля, який розробив 14 принципів адміністративної діяльності управлінського персоналу. Серед них:

- поділ праці;

- влада-відповідальність;

- дисципліна

- єдність розпорядництва;

- єдність керівництва;

- підпорядкування приватних інтересів загальним;

- винагорода персоналу;

- централізація;

- ієрархія;

- порядок;

- справедливість;

- сталість складу персоналу;

- ініціатива;

- єднання персоналу.

Основні риси організації праці в методології функціонального підходу Анри Файоля полягали в диференціації персоналу, визначенні особливостей змісту праці для кожної структурної категорії. Найом і навчання персоналу пропонувалося здійснювати також диференційовано, виходячи з рангу вакансій і професійних особливостей конкретної посади. При цьому підвищення кваліфікації управлінського персоналу визнавалося необхідною умовою ефективного керівництва організацією.

3) концепція управління з позиції психології і людських відносин. Ці концепції зв'язують з іменами Честера Бернарда, Мері Паркер Фолетт, Б.С.Раунти. При цьому в організацію праці і управління були внесені наступні зміни:

- збільшення уваги до соціальних, групових потреб людини;

- прагнення до збагачення праці на робочих місцях.